Прошу слова

  • Ірина НАГРЕБЕЦЬКА

    Чи існують кордони для репортерів?

    Побутує думка, що здібна до красного письменства людина понад усе мусить пробитися в письменники, поети чи принаймні фейлетоністи. А журналістика, мовляв, — то узвичаєне ремесло, якому можна навчитися, як ветеринарії, інженерній справі чи бухгалтерській професії, й аж до пенсії годуватися з нього.

    Можливо, є в тих побрехеньках частка істини, бо сині, червоні чи нинішні пластикові дипломи, де каліграфічним почерком вписана наша професія, видавали, видають і видаватимуть завжди десятками тисяч. Та більшість їхніх носіїв були і залишатимуться чимось схожим на  човни, які, лише злегка погойдуючись, перебувають суспільні вітри і шторми в тихій, вкритій ряскою стоячій воді, тішачи своє его оманливою причетністю до особливого товариства лише тому, що колись училися чи працювали разом. 

  • Олександр МАКАРСЬКИЙ

    Великі змагання — це ще й великий бізнес

    Цілком логічно, що напередодні Євро-2012 західні колеги-журналісти переймаються проблемами безпеки перебування в Україні та Польщі своїх громадян-уболівальників, які хочуть стати свідками й учасниками великого європейського футбольного свята.

    Та остання хвиля претензій до України і Польщі, стартом якої стали репортажі Бі-Бі-Сі, викликала в мене відчуття образи... Згадалися численні факти проявів расизму в «просунутих» країнах,  м’яко кажучи, неджентльменської поведінки тамтешніх футбольних фанів... Проте розумію, теза «на себе краще б подивилися» — не аргумент для полеміки. Так само тут не є аргументом і статистика на чиюсь користь. Радше статистика в подібних ситуаціях — та сама форма брехні, про яку колись влучно сказав академік П. Капіца («Є три види брехні — звичайна, нахабна і статистика»). Людині, яка стає жертвою насильства, однаково боляче, незалежно від того як часто це трапляється. 

  • Інна КОСЯНЧУК

    «Поки я тут з вами шутю…»

    Поїзд «Шкода», що мав везти пасажирів з Харкова в Донецьк, «утік» від них — відправився на годину раніше, ніж було зазначено в розкладі. Останнім часом запізнення прибуваючих поїздів чи відправлення їх пізніше стали звичним явищем. Але люди розуміли: ремонтують колії, ми ж до Євро готуємось. Однак щоб таке — поїзд пішов на годину раніше…
    Тут згадався старий, не дуже смішний і лінгвістично неправильний анекдот. Диктор на залізничному вокзалі через кожні п’ять хвилин оголошує: «Поїзд на Воркутю подається на першу путю», «поїзд на Воркутю подається на другу путю», «поїзд на Воркутю подається на третю путю».

  • Микола ПЕТРУШЕНКО

    Місток обвалився

    Подія немісцевого значення: у центрі одного з сіл на Київщині місток обвалився. Багато років він надійно зв’язував минуле з майбутнім, а одного ранку стомлено впав. Дорога розірвалась, розпочалися проблеми не лише для місцевих жителів. За їхніми оцінками, гуркіт падаючого мосту — своєрідний сигнал неблагополуччя не від села до райцентру, а розвитку держави. Скажете, занадто?! Міркуймо разом.  

  • Євдокія ТЮТЮННИК

    Кальян для двієчника

    Якось, чекаючи доньку під дверима кабінету біології, де закінчувався урок у старшокласників, почула, як учителька зауважила: «Пам’ятайте: від кого тхне цигарками — на іспиті на добру оцінку не сподівайтеся!» «Правильний педагог!» — подумалося. Та учні запротестували: до чого тут, мовляв, куріння, коли мають оцінюватися знання? «Ви помиляєтеся! — заперечила педагог. — Головне, щоб вивчене у школі не було нагромадженням інформації, від якої жодної користі. Якщо учень на відмінно розповідає про шкідливість куріння, а за межами класу чадить цигаркою, то, погодьтеся, він не засвоїв матеріалу».  

  • Ірина НАГРЕБЕЦЬКА

    «Гондурас у вогні, Гондурас…»

    Коли бракує свіжих оригінальних ідей, зазвичай згадують  надійні й випробувані часом способи заповнити суспільну порожнечу. Перший — знайти на горищі в старій бабусиній скрині облізлий солом’яний капелюшок з «павутинкою» і поширити  серед бомонду «мульку» про останній писк моди.  

  • Андрій ЧИРВА

    Бути як не всі

    Помітив, як загалом незаможного десятку племінниця вкладає в коробку щось таке на зразок весільного плаття. Білопінна копичка не корилася, тому жінка виклала її, щоб скласти краще. Точно весільне плаття! Але ж її доньці лише… Шість чи п’ять?

    Я б так і «з’їхав з котушок», коли б племінниця не пояснила: «Випускний у дитсадку. Готуємося! До речі, 540 гривень виклала!» Спершу кивнувши на знак ясності, не втримався від поради: «Краще дитині щось смачненьке б, он уже полуниця…». Але молода жінка подивилася на мене, як на уламок старої епохи. Мовляв, дядечку, прокинься! Часи які! А я хочу бути, як усі. 

  • Владислав КИРЕЙ

    І журналістів виставили за двері

      Нещодавно в Черкаській облдержадміністрації відбулася нарада з питань реалізації соціальних ініціатив Президента  Віктора Януковича. Окрім віце-прем’єр-міністра — міністра соціальної політики Сергія Тігіпка, участь в обговоренні проблеми взяли представники місцевої влади. Однак почути на власні вуха, що ж сьогодні, на думку учасників наради, головне та які перешкоди стоять на шляху реалізації згаданих ініціатив багатьом представникам ЗМІ так і не довелося. Їх просто… виставили за двері.

  • Любомира КОВАЛЬ

    Екстремалам підійде й ... електричка

    Колеги інколи по-доброму «приколюються», називаючи мене «дитиною мегаполіса». Водночас натякаючи, що комфортно почуваюся тільки тоді, коли з крана за першим рухом руки біжить холодна чи гаряча вода, а приготування їжі зводиться до розігрівання її у мікрохвильовці. І, ніде правди діти, напевно, вони не помиляються.   

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    Був — аншлаг, стало — швах

    Недавно зустрів знайомого, який аж сяяв від радості. Той щойно придбав два квитки на концерт золотого голосу України Таїсії Повалій — для доньки і дружини. Хотів і сам піти, але фінанси не дозволяють: і так виклав зі своєї вчительської зарплати більш як тисячу гривень.

    Однак згодом благородний намір мого знайомого тріснув по швах: за кілька днів організатори туру оголосили про скасування концерту в Сумах, оскільки не вдалося продати квитки. Вони коштували від 450 до 700 гривень, що для середньостатистичної слобожанської сім’ї  значна сума.