Верховна Рада днями започаткувала розгляд запропонованих Президентом України Петром Порошенком змін до Конституції щодо децентралізації влади. Враховуючи, що Конституційна реформа є одним із першочергових питань сьогодення, вирішення якого посилить конституційно-правовий статус місцевого самоврядування та його фінансових підвалин, редакція започатковує цикл матеріалів науковців та практиків щодо наповнення реальним змістом механізму делегування повноважень на рівень громад, районів та регіонів.   

Він був наше Сонце. Я не належала до його близького кола (інтерв’ю не враховую), але належала до кола, ближчого за яке в нього не було. Багато років Великий піст починався з Прощенної неділі і з вечірні перед нею і його благословення. А Страсна п’ятниця й винесення плащаниці — це завжди його проповідь. А на саму Пасху ми, кожен парафіянин Трапезної чи Успенського, отримували з його рук великоднє яйце. 

Авторка цих розповідей живе у Свердловську, що на Луганщині. Про війну вона знає не з телевізора. Війна увійшла в її дім і на певний час навіть прижилася там, змінивши все навкруги. Стрес, страх, відчай іноді паралізують, а Олену вони стимулюють писати. І як! Прочитайте! Тільки приготуйте носовички.

Нарешті народні обранці спромоглися ухвалити історичне рішення, яке рятує валютних кредитоотримувачів. Так вони прийняли у першому читанні законопроект про реструктуризацію кредитних зобов’язань з іноземної валюти у гривню. Цей документ (№4185а-2) передбачає, що «реструктуризація проводиться шляхом перерахування несплачених зобов’язань за кредитом у гривню за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим на дату проведення реструктуризації». 

3 липня 2014 року в селищі Гостомель під Києвом ховали хороброго вертолітника Ігоря Горбенка, який загинув 24 червня поблизу гори Карачун  під Слов’янськом. Героєві був 31 рік. Проводжати в останню путь загиблого прийшло чимало жителів селища, навколишніх населених пунктів та міста Ірпеня. Серед них були й бійці створеного з добровольців Ірпеня підрозділу, який вирушав на схід країни. Ці військові виїжджали у небезпечне відрядження більш підготовленими, ніж попередні команди:  ТОВ «НВП  «Темп-3000», що працює у Ворзелі, забезпечило всіх вояків бронежилетами власного виробництва четвертого ступеня захисту і касками. 

Далекого 1850 року в останній своїй статті українець Петро Прокопович повідомляв, що відкриває людству секрет пошуку скарбу: не вбивайте бджіл! Він зробив світове відкриття — сконструював рамковий вулик і першим у світі одержав чистий стільниковий мед без попереднього знищення бджіл.
За підрахунками вчених, у нас бджолами опікуються понад 400 000 пасічників. Тож вдячні ентузіасти з нагоди 200-річчя відкриття П.Прокоповичем вулика встановили в Національному науковому центрі «Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича» пам’ятник вулику. Розмістили його поряд з погруддям винахідника.

За злочинні помилки політиків розплачуються прості люди по обидва боки кордонів. Виявляється, страшилку про бандерівців російська пропаганда почала готувати ще кілька років тому. Про це свідчить моє спілкування з росіянами, які перебували у відрядженні під Києвом у квітні 2011-го. 
У бучанському таборі відпочинку «Джерело» тимчасово мешкали пілоти та авіатехніки однієї з російських авіакомпаній, які проходили навчання з обслуговування тодішнього спільного російсько-українського літака Ан-148 — пасажирського середньомагістрального реактивного лайнера нового покоління. Було прийнято рішення взяти це повітряне судно в експлуатацію.

Щодня в громадському транспорті очі мимоволі потрапляють на оголошення Міського координаційного центру (КМДА), в якому розміщена інформація для людей, котрі тимчасово змушені покинути територію східного регіону України. Часу з початку перших переселень минуло досить багато. А відтак почали виникати розмови про відсутність, зокрема в Києві, житла для цієї категорії співвітчизників.

Людська і професійна допитливість спонукала набрати один із запропонованих на папірці телефонних номерів і поцікавитися, наскільки міська влада Києва спроможна допомогти людям дахом над головою. Після кількох спроб додзвонитися нарешті замість коротких гудків у слухавці прозвучав довгий сигнал виклику. На другому кінці відповів стомлений (воно й не дивно) жіночий голос. «Вибачте, я лише оператор, відповідаю на запитання від мешканців сходу. А вам краще зателефонувати в департамент соціальної політики». З останнім виявилося не все так просто. Лише за кілька днів вдалося поспілкуватися із заступником департаменту соцполітики КМДА Світланою Назаренко. 

З дороги державного значення не можна не помітити село Гостинне. На нього вказують два покажчики: дорожній знак і колись гоноровита стела.

Щодня жвавою трасою проходять тисячі машин — і всім Гостинне дає добрий настрій. А як воно саме живе? До села веде простора асфальтівка, стовбури дерев обабіч якої побілені вапном. За ними зеленим килимом стелиться пшениця, а на околиці села видно охайне приміщення ферми. Якщо нині у невеликому селі є ферма, отже, тут живуть справжні господарі. 

Народна поговірка, що колись народилася у селі, — «Моя хата скраю, я нічого не знаю», — стала актуальною і для великих будинків у містах. 
Чомусь більшість з нас, хто мешкає у цих будинках, вважає, що по один бік вхідних дверей треба прибирати помешкання, а за дверима у під’їзді — нехай хоч потоп. Але ми теж ходимо у під’їзді, піднімаємось сходами, користуємось ліфтом, і сусіди нерідко зустрічаються, спілкуються… Проте прибирати після себе хоча б вуличний бруд далеко не всі вважають за потрібне. Більше того, ще й дехто навмисно смітить у ньому.