Наприкінці травня Кабінет Міністрів розглянув і схвалив Державну комплексну програму реформування і розвитку Збройних сил України на період до 2017 року, тим самим ще раз підтвердивши, що створення компактного, технологічно сучасного і професійного війська, здатного відвернути будь-яку агресію проти нашої країни чи зазіхання на її територіальну цілісність, залишається основним завданням держави у сфері оборони. Після завершення всіх етапів програми загальна чисельність ЗСУ зменшиться зі 184 тисяч до 122 тисяч осіб — головним чином за рахунок скорочення чисельності частин забезпечення і оптимізації військових підрозділів, безпосередньо зайнятих бойовою підготовкою.  

Коли відчуваю, як засвербіла шкіра від уприскування комарячої слини, або коли відчищаю чергову криваву пляму на шпалерах від розчавленого дзизкотуна — лаюся і проклинаю. Коли бачу, як відмахуючись від комариної хмари, шашличники з прокльонами вибігають з лісу і вибирають для відпочинку не зелену галявинку, а пивбар, — радію.
Радію, бо менше буде кострищ на лузі, пластикових пляшок та пакетів на галявинах, гострих скляних уламків біля води і під водою. Комарики стережуть природу від нерадивих синів і дочок цієї ж природи не гірше, ніж собаки й колючий дріт.   

Майже 74 кілограми порошкоподібної речовини виявили прикордонники Луцького загону та працівники митниці у пункті пропуску «Ягодин-авто» у автомобілі «Пежо», яким 44-річний громадянин Литви «зеленим коридором» намагався покинути Україну.
— Чоловік не зміг опанувати свого хвилювання, і саме цим відразу й привернув до себе увагу прикордонного наряду. Тож його транспортний засіб прикордонники вивели для поглибленого огляду. Як з’ясувалося, автомобіль був ущерть запакований неочікуваним контрабандним товаром. Про знахідку ми одразу ж повідомили співробітників УСБУ у Волинській області, — розповів керівник прес-служби — помічник командира Луцького прикордонного загону підполковник Олег Личковський.

Щоб наша держава правильно та ефективно розвивалася у напрямі європейської політики і мала перспективи тісної співпраці з Європейським Союзом на підставі угоди про Асоціацію, вона повинна вдосконалювати законодавчу систему, поступово впроваджуючи міжнародні та європейські стандарти у різні сфери життя українського суспільства (права людини, соціальні права, боротьба з корупцією, конституційне та виборче право, сільське господарство, промисловість, банківська система тощо). Для стабільного процвітання суспільства один із найпріоритетніших принципів діяльності ЄС та його країн-членів — забезпечення права й свободи людини та стабільна, конкурентоспроможна економіка.

Кожний будній ранок на київській вулиці Бажова починається з ажіотажу. Тут розташована одна із двадцяти міських державних нотаріальних контор. У холод і в спеку ще до світанку тут вишиковуються довгі черги по засвідчення підпису, оформлення довідки, заповіту або договору, наприклад,  про оренду приміщення.

Приймають громадян до обіду. Хто не встиг, той спізнився. Номер черги на наступний день не переходить. Треба знову вставати вдосвіта і робити все наново. Можна ще домовитися з місцевими «підприємцями», які, зайнявши чергу з ночі, продадуть місце у ній за «прийнятну» ціну. За 1—5 місця плата доходить до 200 гривень. Хтось пристає на ці умови, а інші знову приходять  у напівтемний коридор державної контори, де навіть туалети для відвідувачів не передбачені, і терпляче чекають. 

Марш-парад військових оркестрів  вулицями міста, шоу сурмачів і барабанщиків на набережних та площах, концерти класичної і джазової музики просто неба, гранд-дефіле на мисі Кришталевий — усе це IV Міжнародний фестиваль військових оркестрів Sevastopol Military Tattoo 2013. Цей захід зібрав сотні музикантів із шести  країн світу: Франції, Німеччини, Греції, Туреччини, Росії та України. Місто на три дні занурилося у звуки музики.
Старт фестивалю дали на Графській пристані, де під гімни країн-учасниць у небі замайоріли національні прапори. Після цього розпочалося найцікавіше дійство — марш-парад центральними вулицями міста, побачити який глядачі зібралися задовго до початку, аби зайняти найліпші місця. 

Страшна аварія, що сталася вночі 16 червня на Рівненщині поблизу відомої на весь світ Пересопниці, як мовиться, червоним рядком пройшла у всіх телевізійних випусках новин. Мікроавтобус, за кермом якого був п’яний 32-річний рівнянин, збив п’ятьох людей. Троє, 17-річна випускниця Рівненської ЗОШ № 12 та двоє хлопців із Пересопниці – 19 та 24 років, загинули на місці пригоди. Ще двох дівчат, 16 та 24 років, госпіталізували – їх стан стабільно тяжкий. Підозрюваний нині в ізоляторі тимчасового тримання, йому загрожує до 12 років позбавлення волі. 

Ні для кого не секрет, що в нашій країні до дітей та підлітків, які порушили закон або яких тільки підозрюють у його порушенні, застосовують насильство. Або, простіше кажучи, їх банально б’ють, використовуючи засоби, що не лишають явних слідів на тілі, а то й катують, надіваючи на голову поліетиленові пакети, протигази, від чого дитина елементарно починає задихатися.

Проте наскільки це ганебне явище вкоренилося у вітчизняній пенітенціарній системі, достеменно не скаже ніхто, тож правозахисники — за підтримки Представництва ЮНІСЕФ в Україні, — аби з’ясувати, як усе є насправді, вирішили провести цілеспрямовані дослідження «Катування та жорстоке поводження з дітьми в Україні» і «Права дітей, які перебувають у закладах соціальної реабілітації». 

Мій син ще з народження отримав посвідчення постраждалого від аварії на ЧАЕС четвертої категорії. Цього року він вступатиме до технікуму. Діти моїх знайомих, які вчилися у вишах і коледжах у попередні роки, отримували підвищену стипендію за «чорнобильським» посвідченням до 18 років. Але нам у технікумі сказали, що ця норма вже не діє. Чи справді мій син уже не має права на підвищену стипендію? І які пільги в навчальних закладах для «чорнобильських» дітей ще залишилися?  

Марина ЛІЩЕНКО,
Вишгородський район, Київська область

Принцип «якби чогось не сталося», звичайно, допомагає уникнути відповідальності або неприємностей тим, хто приймає ті чи інші рішення. Але часто такий підхід гальмує або шкодить розвитку окремих галузей економіки. І це переконливо демонструє, приміром,  стан  коноплярства, яке в Україні існувало століттями, але не витримало анафеми під час боротьби з наркоманією.  При цьому далеко не всі, від кого  залежить розвиток цієї галузі, знають, що її продукцію  можна успішно використовувати як у харчовій, так і в будівельній, текстильній, енергетичній і целюлозно-паперовій промисловості. Заповнити цю білу пляму ми попросили відомих учених — директора Дослідної станції луб’яних культур ІСГПС НААН доктора технічних наук Рубіля ГІЛЯЗЕТДІНОВА,  доктора біологічних наук, професора Миколу МИГАЛЯ і  доктора сільськогосподарських наук Ірину ЛАЙКО.