Модернізація правоохоронних органів України, спрямована на досягнення європейських стандартів, передбачає зміну пріоритетів роботи з державно орієнтованих на суспільно орієнтовані. Каральні стратегії діяльності міліції не можуть задовольняти суспільство, що розвивається в демократичному напрямі. Міліція як сервісна служба існує для громадян і надає правозахисні послуги населенню на окремій території — саме такою повинна стати вітчизняна правоохоронна інституція. Міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко, зустрічаючись із журналістами, сказав: «Пріоритетним напрямком роботи МВС є відповідність відомства потребам людей». І на продовження думки додав: «Звертаючись до нас, людина повинна мати впевненість, що її вислухають і нададуть допомогу. Міліція має залишатися відкритою для діалогу та співпраці із суспільством».

Упорядковуючи архів, натрапив на тугеньку пачку перемотаних карточок, що залишилися ще з років студентського навчання. На них — зразки мовних помилок і відвертих ляпів із газет різних рівнів, починаючи з районного.
Колекціонував їх не заради якоїсь допитливості, а виключно з навчальною метою. Тодішня завідувач кафедри стилістики факультету журналістики КДУ імені Т. Шевченка (а це було наприкінці 70-х років) славнозвісна Алла Петрівна Коваль (світлої пам’яті!) і сама володіла масштабною колекцією подібних перлів, з яких доволі відверто глузувала і якими застерігала — соромила нас, майбутніх акул пера. 

Нещодавно серед білого дня (дякувати долі, ніхто не постраждав) з лівого боку проїзної частини мосту через Дністер, що з’єднує Чернівецьку та Хмельницьку області, впала залізобетонна плита, утворивши провалля розміром 1,2x1,5 метра. Рух транспорту мостом спершу обмежили, а потім взагалі заборонили, коли через день, уже безпосередньо на русловому перегоні, обвалилося ще одне перекриття, а спеціалісти облавтодору, оглянувши міст, виявили як мінімум шість потенційно небезпечних руйнувань бетонного захисного шару з оголенням арматури.
Автобуси довозили пасажирів до мосту, ті долали його пішки і, щоб їхати далі, сідали у маршрутки, що вишикувалися по обидва береги Дністра. Дальні рейси пустили в об’їзд через Новодністровськ, що забирало зайвих 150 кілометрів.

Наприкінці березня мешканці гуртожитку Бахчисарайського консервного заводу, які багато років пропрацювали на цьому підприємстві, вийшли з акцією протесту під стіни місцевого суду. Вивів людей на вулицю страх за своє майбутнє, оскільки в судових залах цієї установи їх один за одним почали позбавляти права власності на вже приватизоване житло.
Унікальність ситуації в тому, що ініціатором цих позовних заяв став не власник помешкання — збанкрутілий завод, а кілька людей, які теж отримали право приватизувати кімнати нарівні з іншими. На думку більшої частини жителів гуртожитку, протистояння розпочалося лише тому, що кільком родинам захотілось отримати більшу площу за рахунок інших. 

А все почалося з того, що до села Перемога Глухівського району на Сумщині з місць ув’язнення повернувся 40-річний Віктор К., який відбував покарання за крадіжку. Здавалося б, з’явився шанс розпочати інше життя. Однак сім’я не прийняла колишнього арештанта, виставивши його за двері. І це посеред зими, коли на вулиці мело і хурделило, а стовпчик термометра опускався позначки нижче 10 — 12 градусів.
 Що робити в такому випадку? Родичів немає, проситися до сусідів чи знайомих? Запитання щонайменше риторичні, якщо врахувати, що й робота Віктору поки що не світила. 

Торішнього літа депутати обласної ради погодили видачу спецдозволів на користування надрами із покладами ільменітових руд дочірньому підприємству «Житомирбуррозвідка» державної Національної акціонерної компанії «Надра України». Відразу знайшлися критики цього рішення, які на хвилі передвиборної боротьби за депутатські мандати до Верховної Ради закликали земляків «захистити Полісся від титанової навали». Мовляв, видобуток ільменіту, що є сировиною для виробництва титану, завдає непоправної шкоди довкіллю. Тож території, відведені для освоєння кількох нових родовищ, неминуче перетворяться у мертву пустелю з «місячними» ландшафтами на місці зелених лісів і чистих річок.  

В одному важливому державному управлінні зібралася тьма-тьмуща важливих державних діячів. Більша частина їх прикотила з районів. Почалася нарада. Спочатку виступив головний діяч. Читав доповідь старанно, з почуттям, з дотриманням розділових знаків і логічних наголосів, похвалившись здобутками і окресливши плани на майбутнє. Далі настав час обговорення. Тут уже почали виходити прибульці з районів, теж читаючи заздалегідь написані аркуші у формі звіту про виконання і перевиконання планів.
Читали з різною швидкістю — одні бадьоро, інші хвилюючись і затинаючись. Як наслідок, таки відчутно перебрали час. «Давайте коротше!» — запропонували черговому «мученику трибуни». 

Колись славнозвісна «Литературная газета» на своїй «дванадцятистільцевій» шпальті видрукувала таку сентенцію: мовляв, автомобіль у приватній власності не розкіш, розкіш — гараж для нього. Попри всю іронічність цього вислову, в часи тотального дефіциту і на прозаїчніші за авто речі частка істини в цьому була. Причому не така вже й мала, адже придбати «стайню» для свого залізного коня і тоді було не менш фантастично, ніж купівля «Москвича» чи «Жигулів». Утім, якось викручувалися.  

Розмов про сурогатне материнство не люблять ні медики, ні чиновники. Перші вважають, що їхня місія — допомогти народити дитину, а хто за це платить і що потім з цими малюками відбувається, вони знати не бажають. Чиновники теж не надто балакучі, оскільки досі чимало юридичних аспектів, які стосуються цієї делікатної теми, нашим законодавством не врегульовано.
А ось парламентарії згадують про репродуктивні технології щоразу, тільки-но розгорається черговий скандал. І намагаються або обмежити, або заборонити послуги сурогатних матерів, оскільки вважають, що це прихована торгівля дітьми, яка шкодить іміджу нашої держави. Та закону, який би чітко врегулював порядок надання послуг у сфері репродуктивної медицини, досі не прийнято.
 

За останні півмісяця на Закарпатті дощило. Небезпека, що води Тиси, Латориці, Ужа й інших рік та їхніх приток завдадуть величезних збитків, тримала в напруженні всіх. Але сумних наслідків вдалося уникнути. Те, що повінь завдала мінімум лиха, — результат спланованих дій. В області діє міжвідомче угрупування сил — 1775 людей та 320 одиниць техніки. Проміжні підсумки роботи оглядали на виїзному засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яку очолює віце-прем’єр-міністр України Олександр Вілкул. А перед цим він разом із головою Закарпатської облдержадміністрації Олександром Ледидою перевірив готовність водозахисних дамб.