СЕЗОН ЗАГОТІВЛІ

Чесна сплата податку з доходів  від здачі лісових ягід та грибів може добре поповнити місцеві бюджети

Навіть за радянських часів, коли у віддалених поліських селах ще не було проблем із працевлаштуванням, місцевий люд у період збору ягід і грибів правдами й неправдами залишав роботу заради значно вигідніших сезонних підробітків. Нині, коли дари лісу для багатьох поліщуків стали чи не головним джерелом доходів, ніхто вже не дивується безлюдним селам у «ягідні жнива».

Завидні лісові заробітки

Не таємниця, що найвправніші за день можуть зібрати чорниць на суму до півтисячі гривень. Здавалось би, солідні гроші, які мало де заробиш. Однак досить спробувати цього «хліба», щоб на власному гіркому досвіді пересвідчитись, як неймовірно важко зігнутим вистояти від сходу до заходу сонця. Крім того, у лісі душно і спекотно, а комарі безжально штурмують найменший клаптик незахищеного тіла. Не легше випробування — доставка на власній спині заготовленої ягоди, промислові плантації якої залишились лише у віддалених і малодоступних навіть для гужового транспорту лісових нетрях.

Отож недаремно поліщуки з гіркотою констатують, що у лісі добре відпочивати, а ось працювати — важко. Не менш справедливо, що значно вигідніше скуповувати вже кимось зібрані гриби і ягоди, ніж їх самому збирати. Особливо тоді, коли ціну монопольно встановлює перекупник.

За такої ситуації цілком зрозуміле обурення людей, які вперше дізнаються, що податком обкладено навіть збір грибів і ягід. Зокрема, на Житомирщині вже кілька років діє запроваджений рішенням обласної ради місцевий збір за здійснення побічних лісових користувань і заготівлю другорядних лісових матеріалів. Надходження від нього торік сягнули майже 1 млн гривень, що лише вдвічі менше, ніж планується отримати від податку на розкіш — проблематичних і складних в адмініструванні стягнень з об’єктів житлової нерухомості.

Тим часом при побічному лісокористуванні йдеться про символічні ставки оподаткування, бо, наприклад, при закупівельних цінах на чорниці приблизно 20 грн/кг заготівельники (саме вони, а не збирачі ягід є платниками податку) вносять до місцевих бюджетів по 28 копійок за кілограм закупленої сировини. Фактично це становить близько 1,5% сум, заплачених за ягоди, завдяки чому вони приносять хоч якусь користь місцевим громадам. Особливо з урахуванням хронічної дотаційності сільських бюджетів на Поліссі, де, на відміну від чорноземних регіонів України, прибутковість аграрного виробництва через цілком об’єктивні причини завжди була проблемною.

«Один» пишемо, «два» — в умі

За великим рахунком, метою запровадження місцевого збору за побічне лісокористування й посилення контролю за дотриманням лімітів заготівлі ягід і грибів було не лише поповнення сільських бюджетів, а й недопущення виснаження лісових ресурсів та хоча б часткове фінансування витрат на охорону лісу. Не секрет, що ягідні і грибні жнива — гарячі (у прямому значенні слова) для лісівників, які кидають усі наявні сили на забезпечення пожежної безпеки у переповнених людом лісових масивах.

Отож недаремно у рішенні обласної ради про порядок справляння збору за побічне лісокористування — рекомендація половину отриманих коштів направляти постійним лісокористувачам, зусиллями яких забезпечується охорона і примноження лісів. Утім, насправді держлісгоспи області торік отримали лише 200 тис. грн, або близько 20% від сум, сплачених до місцевих бюджетів за користування лісовими дарами.

Не менш промовистий факт, що на Житомирщині лише дві третини лісових масивів підпорядковані держлісгоспам, однак якщо уважно розглянути надходження збору за лісові ресурси місцевого значення, то практично всі гриби і ягоди на продаж збирають… у державних лісах.

Отож навряд чи є підстави стверджувати, що весь обсяг комерційних заготівель на сьогодні оподатковується. Фактично під контролем лише та частка ягід і грибів, яка експортується, адже сертифікати, необхідні при вивезенні за кордон сировини, видають лише після пред’явлення лісового квитка на право закупівлі заявленої на експорт кількості лісової продукції.

Втім, з огляду навіть на динаміку надходжень цього місцевого збору ситуація поступово нормалізується. Причому напрочуд швидкими темпами.

Диявол ховається  в деталях…

Натомість значно серйознішою проблемою при заготівлі ягід і грибів на сьогодні є стягнення податку з… доходів фізичних осіб. Річ у тому, що, на відміну від коштів за реалізацію вирощеної на власних городах сільгосппродукції, виручка від продажу дарів лісу, які дістаються не менш тяжкою працею, підлягає оподаткуванню. Причому встановлена законом норма у 15%, яка утримується офіційними заготівельниками при розрахунку зі здавачами, не йде у жодне порівняння з 1,5% місцевого збору.

Більше того, якщо в останньому випадку кошти поповнюють місцеві бюджети, то податок з доходів фізичних осіб сплачується за місцем реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності — у кращому разі в райцентрі чи Житомирі, у гіршому — в столиці чи навіть у віддалених на сотні кілометрів від Полісся містах.

На жаль, ніхто не дасть гарантії, що фактично забрані з кишень поліщуків кошти взагалі поповнять державну казну, бо контроль за надходженням податку у цьому конкретному випадку досить складний, тоді як створена спеціально на сезон заготівлі фірма може взагалі припинити своє існування.

Та найгірше, що світитись зі своїми цілком трудовими доходами невигідно навіть самим здавачам ягід і грибів. Особливо якщо від цього залежить розмір призначеної сім’ям житлово-комунальної субсидії чи допомоги на дітей. Отож далеко не кожен поліщук готовий стати клієнтом офіційного заготівельного пункту, через що здану продукцію досить часто оформляють на одиноких родичів чи людей, яким байдуже до суми їх доходів.

От лише як пояснити юним громадянам нашої країни із численних у цьому регіоні багатодітних родин, чому доводиться ховатись від держави із заробленими важкою працею на зборі ягід і грибів коштами, тимчасом як вона чомусь стимулює гривнею тих, хто вже звик шикуватись у черги за бюджетною допомогою… 

Чорниця-годувальниця під контролем

Валерій МЕЛЬНИК, 
«Урядовий кур’єр»

ВОЛИНСЬКІ РЕАЛІЇ. З розпалом літа на головних дорогах поліської зони з’явилися міні-базарчики, де і дорослі, і діти навперебій пропонують одну із найцінніших ягід нашої землі — чорницю. Чорничні жнива — чи не головний шанс місцевого населення, яке майже тотально сидить без офіційної роботи, поповнити свої гаманці. Вправна збиральниця може за день взяти до 20 літрів королеви волинських ягід. Робота ця через полчища пекучих комарів і постійне перебування у зігнутому стані каторжна! Але ж і заробити, якщо не лінуватися, за сезон досить пристойно можна.

Поліські діти, більшість з яких із малих літ привчають до праці, такий шанс теж не упускають. Для багатьох із них майбутня обновка одягу, взуття, шкільні портфелики, олівці, зошити — на близьких і далеких чорничниках...

Як показує багаторічна практика, щороку в області заготовлюється приблизно 5 тисяч тонн цілющої ягоди. Переважно її скуповують приватні бізнесмени-заготівельники і відправляють в Євросоюз. Обороти від операцій із ягодою, що у Польщі, Італії, Чехії та інших країнах йде на виготовлення цілющих смаколиків та технічні потреби, обчислюються десятками і сотнями мільйонів гривень. Частина цих надходжень, зрозуміло, осідає в гаманцях поліщуків. За сприятливої погоди та високого врожаю чорниці та іншої дикорослої лісової продукції вони протягом літа і осені можуть поповнити власні доходи приблизно на 100 мільйонів гривень.

Якщо ягоди заготовлені для власного користування, ніхто до збирачів, зрозуміло, претензій не має. Якщо ж на них починає робитися бізнес, то тут уже місцева влада та контролюючі органи просять поділитися часткою прибутку.

За підсумками ягідно-грибного сезону минулого року, наприклад, до місцевих бюджетів сплачено 9,6 мільйона гривень податків і зборів. Зокрема, надходження податку на доходи фізичних осіб від заготівлі лісової продукції на Волині торік становили 7,9 мільйона гривень. Цього року, як прогнозує прес-служба Міндоходів у Волинській області, місцеві скарбниці від цієї діяльності теж поповняться щонайменше на 10 мільйонів гривень.

— Підстави для такого оптимістичного прогнозу маємо досить серйозні. Адже у минулі роки щороку відбувалося зростання надходжень від заготівельників у місцеві бюджети, — каже перший заступник начальника ГУ Міндоходів у Волинській області Андрій Тимейчук. — Отож це  цілком реальна сума, що за умови належного контролю за діяльністю «ягідного» бізнесу буде залучена на суспільні потреби. 

Наведенню порядку з оподаткуванням бізнесових операцій, яке вперше у нашій державі, до речі, розпочалося саме на Волині, сприятиме електронна база суб’єктів господарювання, які здійснюють заготівлю дарів лісу. Цього року вона запрацює вперше. Відтак кожна із контролюючих служб матиме оперативну інформацію про обсяги заготівлі чорниць, грибів та лікарських рослин у волинських лісах, експорт цього товару та сплачені податки.