Україна шукає можливі формати співпраці з Митним союзом і має намір отримати статус спостерігача в цій організації, повідомив під час брифінгу радник Президента — керівник головного управління з питань міжнародних відносин Адміністрації Президента Андрій Гончарук.

«Ми шукаємо можливі форми співпраці з Митним союзом, з Євразійським економічним співтовариством, але, зрозуміло, такого характеру і такого рівня, який би нам не створював проблем під час нашої співпраці з іншими об’єднаннями, а також відповідав би нашим зобов’язанням у рамках СОТ», — наголосив Андрій Гончарук. 

У липні цього року в Україні та Польщі відзначатимуть сумні 70-ті роковини так званої «волинської трагедії». Із чим ідуть волиняни до цієї дати? Які висновки зроблять два народи, приречені на цій землі жити по сусідству? Чи вистачить мужності й мудрості простити взаємні прогрішення і жити далі у добрих сусідських відносинах? 

Порушник законів, правил і норм моралі шкодить рівно стільки, скільки йому дозволяють. Схоже, в столиці таким дали зелене світло. От і діють вони за принципом: «Посади свиню на лавку, а вона й ратиці на стіл». Особливо це добре видно навесні, коли відкрились усі приховані смітники і нанесені місту рани нахабними його жителями.

Настав час прибирання: влада оголошує суботники, аврали, повідомляє про мільйони гривень, виділених на благоустрій. Але мовчить про головне: «Чисто не там, де підмітають, а там, де не смітять». З цим у столиці найбільша проблема. Народжена вона безкарністю тих, хто за рахунок ближніх облаштовує власний комфорт. 

Столична влада обмежить в’їзд вантажних автомобілів масою понад 4,5 тонни в межі міста з 7:00 до 20:00. Відповідне рішення ухвалили депутати Київради. Це вимушений захід, підкреслюють чиновники. Надлишок вантажівок на дорогах столиці ускладнює дорожню обстановку, погіршує екологічну ситуацію і стає причиною швидкого руйнування асфальту.  

Петро Макулькін відпрацював підземним електрослюсарем 30 років. І були це роки ударної праці, травневих парадів, коли ошатною колоною йшли від шахти до школи, опісля грали традиційний перший футбольний матч сезону. У шахтарському гуртожитку тоді не вистачало вільних місць — вербувальники везли нових роботяг із різних країв. У селищі Донецьке навіть звели 5-поверховий будинок. Входини святкували всією громадою. Звичний устрій життя зруйнувався миттєво: реструктуризували й затопили шахту «Луганську». Тепер уже місцеві шахтарі змушені були шукати роботу. Їхали на заробітки хто куди, а більшість — у Москву.

Відтоді минуло понад 10 років. Нині на 30-тисячне населення міста Кіровськ, до складу якого входить селище Донецьке, лише 7 сотень робочих місць на вцілілому заводі. Усі шахти закрито.

Уце важко повірити: підприємство, яке до 1990 року було передовим у галузі виробництва будівельних матеріалів, у період переходу до ринкової економіки опинилося на межі закриття. Цього року в рамках VII Всеукраїнського фестивалю науки воно представляло разом із академічними установами інноваційну продукцію. Реальну, яка нічим не поступається закордонним аналогам. Розроблену і виготовлену за ініціативи патріота галузі і великого ентузіаста та організатора Валерія Нестерова. Він, стверджують колеги, не лише зберіг, а й вивів на сучасний рівень столичний Комбінат будіндустрії. 

Україна після ратифікації Конвенції про права інвалідів взяла на себе зобов’язання щодо забезпечення прав людей з особливими потребами на отримання відповідної освіти, роботи, житла. Для виконання цих зобов’язань Кабінет Міністрів ухвалив постанову про Державну цільову програму «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року». Але передбачені заходи і виділене фінансування витрачатимуть намарно, якщо стан справ із працевлаштуванням молодих інвалідів залишиться таким, яким він є нині.  

Саме між Рівненщиною і Житомирщиною та Хмельниччиною в 30-ті роки минулого століття пролягав кордон, який тоді був не просто міждержавним — між Польщею та Українською РСР. У 1932–1933 роках він став кордоном між життям і смертю.  

Я пенсіонер, ветеран праці, дитина війни. Передплачую і читаю «Урядовий кур’єр» вже багато років, а ось звернутися із запитанням вирішив уперше.

З 2010 року маю у власності три земельні паї. Офіційно угоди з орендарем не укладав, але землею користується фермер. Та він мені нічого не платить. Чому так?

І. ЛЕВКІВСЬКИЙ,
с. Левковичі Житомирської обл.

За багаторічну сумлінну працю (маю трудовий стаж 45 років) у житлово-комунальному господарстві з нагоди професійного свята в березні 2012 року мене відзначили Почесною грамотою Кабінету Міністрів.Чи маю я право на доплату до пенсії за цю нагороду. В ПФ за місцем проживання мені сказали, що немає відповідного указу на призначення такої доплати.

П. СКОРИНСЬКИЙ,
м. Володимир-Волинський Волинської обл.