Публіцистичний проект «Героїні нашого часу», який «Урядовий кур’єр» здійснив у співпраці з Департаментом інформації та комунікацій із громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів, присвячений Міжнародному жіночому дню, і має на меті через конкретні долі 15 наших сучасниць певною мірою відтворити роль і місце прекрасної половини нашого народу в сьогоденні українського суспільства.
Кандидатури жінок різних професій подавали органи виконавчої влади, громадські ради при центральних державних відомствах, громадські організації, професійні спілки , спортивні асоціації та інші корпоративні інституції.

Найкоштовніша прикраса — то олімпійське «золото», а мрії рано чи пізно здійснюються, якщо мріяти правильно. Правильно вірити, докладати зусиль, ставити мету і досягати. Про все це вона думала, стоячи на найвищій сходинці лондонського п’єдесталу під звуки українського гімну.
Фехтувальниця Яна Шемякіна здобула перше «золото» для України на минулих Олімпійських іграх у Лондоні. Того дня вона здійснила не лише свою мрію, а й виправдала сподівання нас усіх. 

Коли добре знаний на Прикарпатті хірург Ярема Васильович Кобринський робив нескладні операції, з-поміжйого помічників інколи була й дівчинка у завеликому, як на її зріст, білому халаті — його улюблена донька Наталочка. І ніякі вмовляння не змушували її піти в цей час у кіно чи погратися в парку зі своїми однолітками. А тим, хто настійливо допитувався, чи буде вона в майбутньому лікарем, ще з дошкільного віку серйозно відповідала: «Не лікарем, а хірургом!»

Після закінчення Київського національного університету імені Тараса Шевченка Наталія Штефуца повернулася з дипломом до рідного Ужгорода. З того часу розпочався її творчий шлях. Вибір професії пояснює багатогранністю журналістської праці, змогою часто подорожувати, зустрічатися з новими цікавими людьми і захоплено розповідати про них широкому загалу.
Спершу працювала на обласному телебаченні в інформаційних, інформаційно-аналітичних програмах, була ведучою новин. Разом з колегами започатковувала молодіжну та спортивну програми, експериментувала з різними проектами. Приміром, той, що називався «Просто неба», ознайомлював телеглядачів з життям сільських громад Закарпатського краю. 

Кажуть, що не людина обирає долю — доля сама знаходить свою обраницю. Життєвий шлях подолянки Лідії Новак розпочинався з освітньої ниви: десять років після здобуття першої вищої освіти вчителя української мови та літератури вона працювала на Хмельниччині. Потім здобула ще фах практичного психолога, а після переїзду до столиці перейшла в соціальну сферу.
П’ять років тому вона очолила унікальний центр «Місто щасливих дітей» — благодійну організацію, у якій на довготривалій основі проходять соціально-психологічну реабілітацію діти, котрі залишилися без піклування дорослих. Так-от, їхні зранені душі й лікують фахівці під орудою цієї жінки з добрим і щедрим серцем.

Що колись шитиме одяг для найвищого духовенства католицького світу і навіть самого Папи Римського, розповідає мені по телефону  пані Галина Барщовська з міста Городок Львівської області, й уві сні наснитись не могло! Звісно, у дитинстві, як і більшість дівчаток, любила шити одяг для ляльок. Придумувала для них розкішні вбрання, вигадувала вишукані зачіски. Й оте дитяче захоплення  допомогло з вибором професії, до того ж старша сестра Ірина навчалася у Львівському технікумі легкої промисловості. Тож після школи не довго роздумувала — і собі подала документи до цього навчального закладу. Відтак влаштувалась на роботу у філіалі швейної фабрики «Весна», одночасно навчалась у Тернопільському педінституті. Погодилась перейти на роботу в школу викладати швейну справу, бо і робота цікава, і часу для доньок матиме більше. 

Нинішній рік для вітчизняного оборонного відомства у плані реформування війська обіцяє стати знаковим з багатьох причин. Взяти хоча б зміни в підходах до розбудови армії: днями перший заступник міністра оборони України Олександр Олійник у ході прес-конференції в Будинку уряду ще раз авторитетно підтвердив, що цьогорічний осінній призов на строкову військову службу до лав Збройних сил стане останнім. У зв’язку з цим уся мобілізаційна робота зосереджується на комплектуванні ЗСУ військовослужбовцями за контрактом.
Певна річ, одним, що називається, розчерком пера тут не обійтися. Тому особливої уваги у стратегічних державних документах у сфері оборони надано підвищенню престижу військової служби, іміджу Збройних сил загалом, що нерозривно пов’язано і з таким, ніби й прозаїчним, але важливим для багатьох рівнем соціального статусу професійних військових.

За попередніми даними Державної служби статистики, чисельність населення України на 1 січня 2013 року становила 45 мільйонів 553 тисячі осіб. Однак ніхто достеменно не знає, скільки нас на сьогодні. Адже всеукраїнський перепис, який мав відбутися ще 2010 року, досі не проведено. І хоч уряд планував цей захід на 2011 рік,  згодом перенісши його на кінець 2012-го, упевненості в тому, що він пройде в 2013-му, також немає. Щоправда, підготовка вже почалася.
 Ще торік восени Державна служба статистики уклала угоду щодо виготовлення переписного інструментарію для Всеукраїнського перепису населення вартістю 110,28 мільйона гривень.

Завітавши до Яганівки — крайньої південно-західної точки Сумщини, що майже за 130  кілометрів від обласного центру,—  одразу помічаєш дві особливості. По-перше, пункт, мов писанка, — чистий, доглянутий, світлий. По-друге, уздовж центральної вулиці, яка, власне, і визначає обличчя села, акуратно вишикувалися численні трактори, комбайни, автомобілі, що є приватною власністю селян, а побіля техніки — купи всілякого брухту. Останній ніхто не поспішає здавати на приймальні пункти: мовляв, то вже останнє діло, бо залізо знадобиться і в домашньому господарстві.

Неважко зробити подвійний висновок на користь місцевих як жінок, так і чоловіків. Перші створюють тепло і затишок, другі — достаток, упевненість, стабільність. Ідилія? До певної міри — так. 

.Два роки тому Президент Віктор Янукович підписав Указ «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», який передбачав реорганізацію Державного департаменту України з питань виконання покарань у Державну пенітенціарну службу України (ДПтС України). Про результати реформування, досягнення, проблеми та нові завдання кримінально-виконавчої системи розповідає  голова Державної пенітенціарної служби України Олександр  ЛІСІЦКОВ.