А все почалося з того, що до села Перемога Глухівського району на Сумщині з місць ув’язнення повернувся 40-річний Віктор К., який відбував покарання за крадіжку. Здавалося б, з’явився шанс розпочати інше життя. Однак сім’я не прийняла колишнього арештанта, виставивши його за двері. І це посеред зими, коли на вулиці мело і хурделило, а стовпчик термометра опускався позначки нижче 10 — 12 градусів.
 Що робити в такому випадку? Родичів немає, проситися до сусідів чи знайомих? Запитання щонайменше риторичні, якщо врахувати, що й робота Віктору поки що не світила. 

Торішнього літа депутати обласної ради погодили видачу спецдозволів на користування надрами із покладами ільменітових руд дочірньому підприємству «Житомирбуррозвідка» державної Національної акціонерної компанії «Надра України». Відразу знайшлися критики цього рішення, які на хвилі передвиборної боротьби за депутатські мандати до Верховної Ради закликали земляків «захистити Полісся від титанової навали». Мовляв, видобуток ільменіту, що є сировиною для виробництва титану, завдає непоправної шкоди довкіллю. Тож території, відведені для освоєння кількох нових родовищ, неминуче перетворяться у мертву пустелю з «місячними» ландшафтами на місці зелених лісів і чистих річок.  

В одному важливому державному управлінні зібралася тьма-тьмуща важливих державних діячів. Більша частина їх прикотила з районів. Почалася нарада. Спочатку виступив головний діяч. Читав доповідь старанно, з почуттям, з дотриманням розділових знаків і логічних наголосів, похвалившись здобутками і окресливши плани на майбутнє. Далі настав час обговорення. Тут уже почали виходити прибульці з районів, теж читаючи заздалегідь написані аркуші у формі звіту про виконання і перевиконання планів.
Читали з різною швидкістю — одні бадьоро, інші хвилюючись і затинаючись. Як наслідок, таки відчутно перебрали час. «Давайте коротше!» — запропонували черговому «мученику трибуни». 

Колись славнозвісна «Литературная газета» на своїй «дванадцятистільцевій» шпальті видрукувала таку сентенцію: мовляв, автомобіль у приватній власності не розкіш, розкіш — гараж для нього. Попри всю іронічність цього вислову, в часи тотального дефіциту і на прозаїчніші за авто речі частка істини в цьому була. Причому не така вже й мала, адже придбати «стайню» для свого залізного коня і тоді було не менш фантастично, ніж купівля «Москвича» чи «Жигулів». Утім, якось викручувалися.  

Розмов про сурогатне материнство не люблять ні медики, ні чиновники. Перші вважають, що їхня місія — допомогти народити дитину, а хто за це платить і що потім з цими малюками відбувається, вони знати не бажають. Чиновники теж не надто балакучі, оскільки досі чимало юридичних аспектів, які стосуються цієї делікатної теми, нашим законодавством не врегульовано.
А ось парламентарії згадують про репродуктивні технології щоразу, тільки-но розгорається черговий скандал. І намагаються або обмежити, або заборонити послуги сурогатних матерів, оскільки вважають, що це прихована торгівля дітьми, яка шкодить іміджу нашої держави. Та закону, який би чітко врегулював порядок надання послуг у сфері репродуктивної медицини, досі не прийнято.
 

За останні півмісяця на Закарпатті дощило. Небезпека, що води Тиси, Латориці, Ужа й інших рік та їхніх приток завдадуть величезних збитків, тримала в напруженні всіх. Але сумних наслідків вдалося уникнути. Те, що повінь завдала мінімум лиха, — результат спланованих дій. В області діє міжвідомче угрупування сил — 1775 людей та 320 одиниць техніки. Проміжні підсумки роботи оглядали на виїзному засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яку очолює віце-прем’єр-міністр України Олександр Вілкул. А перед цим він разом із головою Закарпатської облдержадміністрації Олександром Ледидою перевірив готовність водозахисних дамб.  

У  далекому 1784 році тоді невеличке поселення назвали Василівка на честь полковника Донського війська Васильєва, який тут оселився. А у Сні?жне його перейменувала начебто сама Катерина ІІ, коли під час зимової подорожі її екіпаж застряг у одному з тутешніх засніжених ярів.

Розбудовуватися містечко почало завдяки вугільним шахтам 1900 року. У найкращі для нього часи їх функціонувало дев’ять, нині дві — «Ударник» та «Зоря». Влітку «Ударник» закриють. 

Мама Наталя допомагала сестрі в городі, мала Аліна грала з дітьми. Будинки — поряд. Мама постійно озиралася, поглядаючи на дівчинку, але момент, коли Аліна зникла з подвір’я, пропустила. Занепокоїлася не відразу: подумала, що старша сестра повезла дитину кататися на велосипеді. А коли та з’явилася одна і виявилося, що гуляла сама, дорослі запанікували.
Спочатку намагалися шукати самостійно. Наталя оббігала всі найближчі двори, підняла на ноги сусідів. Лозовське — депресивна територія, де багато покинутих будинків, більшість з яких перетворюються на руїни. Люди обійшли кожен дім, та даремно. Тоді Наталя кинулася до дільничного. 

Українцю, аби лікуватися, треба мати неабиякий запас здоров’я і грошей. Усі, хто мав нещастя стикатися з вітчизняною медициною, не спростовуватимуть цей постулат. А для тих, хто сумнівається, розповім таку собі невеселу історію, яка з простої прикрості переросла в нездоланну проблему.
Людина зламала руку. І не десь у пустелі, а в столиці. Одразу звернулася до лікарів, однак необхідну допомогу отримала лише на п’ятий день. Причому таку, від якої стало ще гірше.
Однак про все по порядку. У поліклініці, куди звернулась потерпіла, рентген зробили без знімка, тож і діагноз (подвійний перелом) поставили під запитанням. Мовляв, діагноз серйозний, тож без консультації в профільному науково-лікувальному закладі не обійтися. 

Розподіл бюджетних мільярдів іноді стає спокусою для тих, хто причетний до сфери використання цих коштів чи державних закупівель. Правоохоронні органи регулярно виявляють нові філігранні схеми злочинної діяльності тих, хто повинен, навпаки, дбати про ефективне використання держбюджету.

«Органи прокуратури регулярно розслідують кримінальні провадження щодо розкрадання, привласнення, використання не за цільовим призначенням бюджетних коштів та майна, яке належить державі» , — розповідає прокурор Київської області Михайло Витязь.