Щоб справно воювати, нашим хлопцям на сході потрібно щодня отримувати повноцінне калорійне харчування. Але Інтернет періодично вибухає новинами про те, що начебто деякі високі військові чини через мережу розпродують сухпайки — гуманітарну допомогу. Або — нібито вояки з передової скаржаться, що їм доводиться їсти пліснявий хліб.

Тож хто, чим і як годує солдатів та офіцерів під час бойових дій та чи достатньо їм постачають води, розповіли в управлінні продовольчого забезпечення ЗС України Тилу Збройних сил України. 

Останнім часом змінилась тактика бандформувань і терористів, які діють на сході країни. Нині українським прикордонникам протистоять високомобільні підрозділи, оснащені найсучаснішою зброєю: гранатометами, кулеметами, крупнокаліберними кулеметами. Застосовують бандити й іншу техніку, якої немає на озброєнні нашої армії. 

Поліграф Поліграфович затишно влаштувався на задньому сидінні автомобіля і, вочевидь, налаштувався на приємну прогулянку. Він і не підозрював, що з тієї хвилини став новобранцем і відправлявся до місця своєї служби — навчального центру «Десна», де його в 11-му батальйоні територіальної оборони «Київська Русь» з радістю зустріли військові. Власне, щоб стати повноцінним захисником, двомісячному цуценяті з такою чудернацькою кличкою ще, як то кажуть, вчитись і вчитись. А поки що він «працюватиме» в частині як своєрідний психолог — така, як зараз модно казати, «няшечка» буде таким собі позитивчиком і морально підтримуватиме солдатів однією своєю присутністю.

Хоч із закінченням «цивільного» життя цуценяти йому збираються поміняти й ім’я в частині, де він нині служить, на більш підходяще для бойового собаки. Втім, майбутній сторож і помічник — це не єдине, з чим приїхали до 11–го батальйону гості — працівники підприємства «Мега-Поліграф». І це, до речі, не перший їхній візит сюди. 

Польова дорога, оторочена зеленим буйством пшеничного колосся, привела нас до одного із сіл, яке загубилося серед широкого запорізького степу. Озирнувшись навколо, не помітили жодної таблички з назвою населеного пункту. Тож довелося скористатися старим перевіреним способом — запитати дорогу в першого зустрічного. Це був хлопчина років десяти, який їхав узбіччям на велосипеді.

— Привіт, а чи є в селі військові? — відкривши вікно автомобіля, запитали ми у хлопця.

— Так! Ось там, за поворотом, побачите солдатів і танки, — по-дитячому щиро відповідає хлопчина, показуючи нам рукою напрямок руху. 

Про що мріють матері, дружини, сестри й кохані українських чоловіків, які їдуть на передову? Звісно ж, про те, щоб їхні рідні повернулися додому якнайшвидше живими й неушкодженими. А що для цього потрібно? Напевно, не в останню чергу те, щоб солдати мали якісне військове спорядження, яке пройшло перевірку на міцність.Так, днями журналісти стали свідками тестування нових бронежилетів українського виробництва на базі стрільбища однієї з військових частин Збройних сил України, дислокованої у селищі Данилівка Київської області.
Тир, де проводили випробування, розташований глибоко в лісі, де журналістів одразу зустріли місцеві «охоронці» — величезні зграї кусючих комарів. Але ми не здалися. 

На сході України днями бойовики та іноземні найманці вперше застосували танки, які, за даними української розвідки, з’явилися з боку Російської Федерації. У результаті військової операції, яку планували напередодні, українським військовим вдалося втримати ситуацію під контролем.

У зв’язку з цим Президент Петро Порошенко провів термінову нараду з керівниками силових відомств. За інформацією військових, унаслідок добре підготовленої операції, українські військові та прикордонники відновили контроль над ділянкою державного кордону завдовжки понад 100 кілометрів, ведучи боротьбу навіть із ворожими танками. 

Передислокованим з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і міста Севастополь в Одеську і Миколаївську області Військово-Морським силам Збройних сил України вдалося у досить стислі терміни відновити боєздатність значної частини кораблів, літальних апаратів морської авіації і підрозділів військ берегової оборони.
Про це заявив тимчасово виконуючий обов’язки начальника штабу — першого заступника командувача ВМС ЗС України контр-адмірал Андрій Тарасов. За його словами, свідчення цьому — постійне зростання кількості екіпажів та інших військових підрозділів, які вже виконують завдання за призначенням у визначених районах Чорного моря і на суходолі. 

Зрозуміло, що саме поняття «мобілізація» має спонтанний, швидкий і чіткий характер. Часу на емоції та лірику не передбачає. Тому думати про решту питань доводиться, як кажуть, у процесі. З перших днів багатьох мобілізованих турбували питання житейські, найчастіше виплата кредитів та іпотечних зобов’язань. Виникло у них і чимало запитань правового, соціального, фінансового характеру. Це й не дивно, бо в один момент були вирвані з буденного мирного життя, де панують свої закони. Одне за одним ці питання спільно з урядовими, військовими, фінансовими структурами почали вирішуватися.  

У світлі останніх подій на сході країни багатьох пересічних українців турбує питання боєздатності української армії. В якому стані вона знаходиться? Чи достатньо сил і практичних навичок у наших рядових і командирів, щоб протистояти ворогові? Думкою з цього приводу «УК» попросив поділитися одного з найавторитетніших військових експертів керівника Центру військово-політичних досліджень Дмитра ТИМЧУКА.  

На збірному пункті однієї з військових частин гарнізону міста Києва розташовано пункт розміщення та психологічної реабілітації для військовослужбовців Збройних сил України та членів їхніх сімей, які прибувають з АР Крим на материкову територію України. Звісно, масовий потік припав на березень та середину квітня, проте й досі сюди приїжджають солдати і матроси. Щоб мати повніше уявлення про настрій, з яким потрапляють у столицю кримські вояки, про їхні потреби, на пункті працюють психологи. В одного з них, старшого лейтенанта Олексія КАРАЧИНСЬКОГО, журналіст «УК» поцікавився, яка роль психолога в армії і загалом у житті українців.