ГЕНЕРАЦІЯ

Кореспондент «УК» з’ясовував, чому деякі люди не бажають народжувати

Я поза поколінням, я — один! Так відомий німецький модельєр Карл Лагерфельд пояснив в одному з інтерв’ю свою відмову від батьківства. А слова його у моїй пам’яті виринули біля пологового будинку. Щоправда, споглядаючи цю будівлю, я згадувала про знайому, яка втретє з радістю перервала вагітність — це й стало причиною розірвання її четвертого шлюбу. 35-річна Юля жодній із подруг так і не змогла пояснити, де подівся її материнський інстинкт. А кількома днями пізніше я спробувала розібратися у психологічній проблемі таких людей. Вони відомі науці як «чайлдфрі». У перекладі з англійської — вільні від дітей, добровільно бездітні люди.

Жіноча сутність — материнство. Природа помилок не визнає... Фото з сайту krasaru.ru

Їх рятує Інтернет

Таких у нашій країні щонайменше 4%. Однак точні дані не зможе навести жоден з органів статистики — представники цієї течії приховують свою позицію, а частина  українців не розуміють, що вони затяті чайлдфрі.

Світогляд людей цієї категорії розкрився для мене вже під час спілкування з ними на єдиному в нашій країні «Форумі чайлдфрі». Зареєстровані на ньому 472 користувачі віком від 16 до 48 років переважно із Запоріжжя, Сімферополя, Дніпропетровська, Києва та Харкова. Різні за статусом та спеціальністю люди порушують теми стерилізації, впливу на їхнє життя батьків, огидних відчуттів від дітлахів сусідів чи родичів. І радіють, що знайшли своїх однодумців в Інтернеті.

Листуючись із ними, я дізнаюся, що в Україні, на відміну від Канади та деяких європейських країн, немає ресторанів і готелів, де б заборонялося приймати людей із дітьми. Тож «бідолашні чайлдфрі» взагалі відмовляються відвідувати розважальні заклади, віддаючи перевагу спілкуванню з друзями вдома, змушені ходити у продуктові магазини в пізній час та їздити на власному транспорті.

Питаю у 25-річного Сашка: «Хочеш дітей?» Отримую відповідь: «Ні! Не хочу, щоб ще хтось, як я, мучився». 27-річна Надія із 17 років мріяла про перев’язку маточних труб, заощаджуючи на це кошти, а 30-річна Ганна планує взяти підлітка з притулку, аби «не віддавати дитині свою красу» та позбавити себе «втирання шмарклів та заміни підгузків». 21-річна Зіна, переглянувши фото та відео пологів, зрозуміла, що не хоче таке пережити, а 29-річна Аліна боїться стати матір’ю-одиначкою. Ірина, якій уже за 35, асоціює дитину з небезпекою для свого здоров’я (цю позицію їй навіяли лікарі), тож планує взяти сурогатну матір.

Фінансист Дмитро вважає, що в суспільстві новонароджені стають рабами політичної системи. 39-річний підприємець Віктор віддає перевагу «розлученню, а не розмноженню». Про себе розповідає: «Я не сприймаю фемінізм, гомосексуалізм, наркотики. У минулому — музикант і поет. Проходив службу на Кавказі. Язичник, українець, патріот!»

Чи не єдиний із Західної України 42-річний підприємець Михайло займається тхеквондо та кікбоксингом і шукає жінку-партнерку для спільної стерилізації. До речі, в Києві чайлдфрі знаходять лікарів, які роблять вазектомію за 4000—5000 гривень (до речі, в Росії законодавством ця процедура для людей віком до 35 років заборонена, а у нас — ні). У Німеччині така операція коштує 500—600 євро, в Угорщині — 300 євро, а в Латвії — 100 латів.

Ті, кому батьків заміняли дядько чи бабуся, аборт убивством не вважають. І ще майже всі чайлдфрі причину відмови від дітей приховують, мовляв, «розповідати мільйонам ідіотів немає сенсу». А жарт у них такий: «Як ви назвете майбутню дитинку? «Постінор» (таблетка для запобігання небажаній вагітності).

Коментарі тут зайві: психологічні відхилення кожного з вищезгаданих індивідів помітно неозброєним оком.

Ніхто так не любить, як дитина

Усі чайлдфрі визнають себе егоїстами. Та ще більшими егоїстами вони вважають батьків, які благають від них продовження роду, називаючи своєю головною зброєю у цій боротьбі відстоювання власного права вибору та захист від психологічного тиску.

Своєрідним дисонансом до поглядів цієї течії є слова 40-річної Євгенії про зруйновані нею стереотипи: після 30-ти жінка  схоче мати дітей, жінка із кар’єрою — неодмінно самотня, тому самоствердитися без дітей не зможе, тож  діти — це єдине джерело щастя. «Категорично не хочу дітей, мій чоловік також. Ніколи не розводила рибок (маються на увазі малюки) і не розповідала, як це цікаво. Та хоч я і чайлдфрі, знаю напевне, що жоден чоловік тебе так не покохає, як власна дитина. Мабуть, що «розплідники» (люди, які народжують дітей) просто вміють любити, а ми ні. Тому й хвилюються за нас», — ось така її думка.

За рік мінус 43 000 українців

То чи загрожує демографічному розвитку країни течія чайлдфрі? Однозначно ні! Ця категорія людей живе власним, на їхній погляд, щасливим життям і не пропагує відмову від дітонародження. Окрім цього, чайлдфрі навчилися створювати пари із собі подібними.

У країні постає глобальна проблема: зменшення природного приросту населення. У 2011 р. — мінус 149 057 осіб. За даними Державної служби статистики, протягом січня — листопада 2011 р. у країні народилося 460 512 осіб, а померло 609 569. До того ж за роки незалежності Україна впевнено перейшла до однодітної моделі родини. Таких сімей побільшало з 61% в 2000 році до 73,5% в 2010-му, а родин із двома дітьми поменшало з 33,3% до 23,5%. Крім цього, в 2000 р. бездітних родин нараховано 56,4%, а в 2010-му — 62,2%.

Навіюють песимістичні думки й прогнозні дані  відомства на 1 січня 2013 р. щодо чисельності українського населення: 45 547 800 осіб. За рік нас стало менше на 42 900 громадян.

Не слід дивуватися й тому, що минулої весни 81% громадян не планували на найближчу перспективу зачаття дитини. Серед причин, наведених у дослідженні компанії Research & Branding Group, — не ненависть до дітей, а пізній (54%) чи ранній вік (7%), наявність дітей (22%), незадовільні соціальні умови для їхнього народження (14%).

Із 1990 р. світ ніби перевернувся. США задали тону бездітності, зародивши течію чайлдфрі, й кількість добровільно бездітних почала зростати у Європі (показник майже 40% самотніх європейців вражає, зокрема в Німеччині таких 50%). Та слід пам’ятати, що ми далеко не Європа, а від США у розвитку наша країна відстає принаймні на кілька років.

Соціологи дійшли думки, що цей рух спровокували істотні зміни у суспільстві. Раніше люди жили заради дітей — тепер не розраховують на комфортне завтра і не вичікують благодатний час для народження чада. Зокрема в Україні багато з незаможних живе за рахунок виплат державою на дітей, а найбагатші відправляють дітлахів навчатися і жити у перспективніші країни. Можливо, саме тому і з’явилися в Україні добровільно бездітні?

ДУМКА ФАХІВЦІВ

Насварив — обійми і похвали 

Руслан ГОНЧАРЕНКО,
член Київської асоціації практикуючих
психологів та психотерапевтів України:

— Деякі мої пацієнти казали, що зовсім не хочуть мати дітей, та згодом виявлялося, що в них не виходило їх народити. Коли в людини щось не складається в особистому житті, вона вмикає захисну психологічну реакцію перед оточенням, щоб не страждати. І це нормально. Інакше жорстоке суспільство може затуркати. І це потрібно. Аби не плакати щовечора в подушку, слід відгородитись від того, чого не зможеш мати в житті.

Дитина, позбавлена материнського тепла, справді у пізньому віці має слабко виражений материнський чи батьківський інстинкт. Однак навіть за поганих умов виховання вдома чи у дитячому будинку кожен шукає маму в бабусі чи вчительці — добру жінку, моральні якості якої можна було б скопіювати.

Якщо ці люди почуваються щасливими, то до психолога йти не треба. Якщо ж це приносить нещастя, то варто з’ясовувати. При інших ми королі, а вдома, коли нас ніхто не бачить, стає чомусь сумно... В оцьому «сумно» і корениться проблема.

А люди, які ненавидять дітей, однозначно мають психологічну травму. Ми народжуємося без цього відчуття — у світі все цікаве. Та хтось нам зробив боляче — ця травма із часом переростає у ненависть. Це особистісні процеси. Потім людина живе наче на зло всьому світові. Комплекси також виникають через погані стосунки в родині. За таких умов і підліткова стадія у декого завершується не в 20, а в 30 років... Процес затягується через нестачу любові й уваги батьків до особи у дитинстві, вона постійно почувається непотрібною. Тому завжди кажу пацієнтам: «Якщо свариш чадо, то потім обнімай і хвали або стався до всіх його дій нейтрально».

Жінка страждає, якщо не може мати дітей

Наталія ДАНКОВИЧ,
акушер-гінеколог, репродуктолог,
генеральний директор мережі клінік «Мати і дитя»:

— За моєї 19-річної практики було всього чотири пацієнти, агресивно налаштовані щодо дітей. Вони казали: «А навіщо мені дитина — у мене є кіт»; «Дитина дуже відволікатиме мене від головного напрямку в житті». І дві пацієнтки дуже ображалися на чоловіків. Вони вважали їх не вартими стосунків та народження. За останній місяць я проконсультувала понад 500 жінок, і жодна з них цієї теми не порушувала.

Найчастіше бояться народжувати жінки, які не влаштували свого життя та не перебувають у шлюбі. Та це не повна відмова від дитини, а тимчасове відстрочення питання. Загалом вважаю таку позицію надуманою й зайвою в суспільстві.

Жінка може не відчувати материнського інстинкту через вплив оточення. Тому в країні слід провадити психопрофілактичні напрямки, розповідаючи, що важливо у житті.

Щоправда, в Україні зараз кращі демографічні показники. Навіть попри брак економічної стабільності, жінки хочуть народжувати. Та більшість із них страждає не від того, що не хоче, а від того, що не може мати дітей.

За загальностатистичними даними ВООЗ, кожна п’ята сімейна пара має відхилення в настанні вагітності. І в Україні нині дуже поширений чоловічий чинник безпліддя (ледь не кожна друга пара).

Буває й таке, що жінка, зробивши кар’єру, хоче народити в 40 років. Та в цьому віці ймовірність настання вагітності — 4—10%. Починаються фізіологічні етапи старіння.

І ще наведу приклад: жінка вступила в контакт із чоловіком, занедужала на тяжке венерологічне захворювання, півроку лікувалася. Після такого вона боятиметься статевого контакту. Кожна людина може мати якісь психологічні травми. Та адекватна здорова все-таки думає про спадкоємців.

А стерилізацію в нас проводять жінкам, які народили двох чи більше дітей. Чоловіки ж до мене з цим питанням не зверталися зовсім. Не знаю й дівчат, які стерилізуються, не народивши. Вони роками вживають гормональні контрацептиви — оце і є тимчасова відмова від дітей на певний період.