24 січня о 9-й ранку в Маріуполі гучно й протяжно завили сирени. Вони нагадали про трагедію, яка сталася у приморському місті чотири роки тому. Хоч про обстріл мікрорайону Східного тут пам’ятають і без нагадувань. Потужні снаряди, які суботнього ранку вибухнули біля Київського ринку, магазинів, школи та будинків, забрали життя 30 мирних людей, серед яких двоє дітей. Ще 117 маріупольців зазнали поранення, внаслідок яких чимало з них стали інвалідами. Пошкоджено було 55 багатоквартирних і 15 приватних житлових будинків, ринок, «Дитячий світ» і супермаркет, школу №5, згоріли з півсотні автомобілів.

Відтоді щороку цього дня для вшанування пам’яті загиблих у Маріуполі плачуть сирени і люди, які збираються на панахиду та мітинг-реквієм біля  знака загиблим жителям міста. Протягом чотирьох років згадують не тільки потерпілих. Не забувають і людиноподібних у військовій формі сусідньої держави, причетних до цього злочину, за який дотепер уникли покарання.

Вітчизняні фахівці та представники міжнародної місії ОБСЄ, які оперативно прибули на місце трагедії, проаналізувавши вирви, осколки і свідчення очевидців, встановили таке. Снаряди реактивної системи залпового вогню «Град» було випущено з північно-східного напрямку — з боку селища Октябрське (19 кілометрів від Маріуполя). А із ще потужнішої РСЗВ «Ураган» по мирних людях стріляли зі сходу — від села Заїченко (15 кілометрів). Ці територія і населені пункти контролювали проросійські незаконні збройні формування, які спершу не відмежовувалися від обстрілу. Адже тодішній лідер «ДНР» Олександр Захарченко повідомив про наступ на Маріуполь, а коли стали відомі криваві наслідки наступу, росіяни почали гарячково ховати знаряддя вбивства, що зафіксували переговори.  А російська пропаганда взялася звично заперечувати власну причетність до скоєного: мовляв, на тих позиціях ніколи не було РСЗВ, і стріляли по Східному з іншого, західного напрямку. Та цій цинічній брехні не повірили навіть ті жителі Маріуполя, які донедавна вірили фейкам про «захист російськомовного населення».

Зібравши всі наявні докази, співробітники СБУ торік у травні підтвердили версію, що обстрілом керували кадрові військовослужбовці збройних сил Росії. Зокрема, з території РФ операцією керував начальник військ та артилерії Південного військового округу РФ генерал-майор Степан Ярощук. А з окупованого Донецька — полковник ЗС РФ Олександр Цаплюк (позивний «Горець»).  Координував дії російських реактивних дивізіонів підполковник МО РФ Максим Власов («Югра»).

Напередодні трагічної дати волонтери міжнародного проекту InformNapalm у відкритих джерелах зібрали дані про подальшу долю російських військових, причетних до вбивства мирних жителів Маріуполя. Було підтверджено дані української розвідки: після трагедії всіх розсекречених «іхтамнєт» Кремль прибрав якнайдалі від Донбасу — аж у Сирію, де опинився генерал Степан Ярощук. А «Горець»  Олександр Цаплюк улітку 2015-го став начальником Пензенського артилерійського інституту і тепер передає свій донбаський досвід курсантам. У грудні 2017-го йому навіть присвоїли звання генерал-майора.

Це лише кілька керівних «іхтамнєт», які вчинили вбивство мирних людей з мікрорайону Східний. Інших офіцерів чи рядових «відпускників» після повернення з Донбасу відзначено нагородами, серед яких і медаль «За бойові заслуги». Тобто обстріл з РСЗВ «Град» і «Ураган» житлових кварталів українського міста у «братів» вважають «бойовою заслугою». На цю нагороду, схоже, претендував і маріуполець, колишній правоохоронець Василь Кірсанов («Даішник»), який був навідником і коригував вогонь ворожої реактивної артилерії. Його співробітники СБУ затримали в день обстрілу, але розслідування і суд над ним нагадує печальний серіал.

Підозрюваний свою провину визнав частково: дав покази, що обстріл Східного став «промахом», але помилилися росіяни, а не він сам. Йому висунули звинувачення за двома статтями КК України: створення терористичної групи чи терористичної організації та незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами і вибуховими речовинами, а перше судове засідання відбулося влітку 2016 року. Орджонікідзевський районний суд виніс вирок коригувальникові — 9 років позбавлення волі без конфіскації майна. Через рік Апеляційний суд скасував це рішення через недостатню доказову базу.

Судовий процес нині триває у Приморському суді міста і, попри серйозність злочину, дуже розтягнувся у часі. Кілька разів суди відкладали, і виникала ситуація, коли термін строку перебування підозрюваного під вартою закінчувався і він міг вийти на волю. З’явилась інформація, що захист Кірсанова намагається внести його до… списків обміну військовополоненими, щоб передати  на окуповану територію Донеччини.

Після кількох перенесень розгляду в жовтні 2018 року термін перебування підозрюваного під вартою подовжили до 17 лютого 2019-го. Що буде далі, ще не відомо. Погодьтеся: якщо коригувальник «Даішник» вийде на волю, про вшанування пам’яті загиблих мирних людей говорити буде некоректно.