БЮРОКРАТИЧНІ ПЕРЕПОНИ

Перевірки інколи приносять більше шкоди, ніж користі для справи

 

Ліс завжди був одним з найбільших багатств Чернігівсько-Сіверського краю, а його доступна деревина — головним і улюбленим будівельним матеріалом поліщуків та сировиною для роботи деревообробних підприємств. Тому завдання щороку посадити, більше ніж було зрубано, нині формулюється в дещо іншому ракурсі: забезпечити високопродуктивні, різновікові, біологічно стійкі, цінні деревостани, котрі можуть ефективно протистояти змінам клімату, хворобам і шкідникам.

З малої насінини…

Було непросто, але, за словами начальника Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства Валерія Лозицького, працівники галузі регіону справилися зі своїми планами на достойному рівні.

— Річне завдання з відтворення лісів перевиконали на 16%. Як і в попередні роки, зібрано якісний насіннєвий матеріал та вирощено до 27 млн штук саджанців. На 128,5% збільшено кількість випущеної продукції деревообробки. Зросла продуктивність праці і заробітна плата працівників — 2700 грн на місяць. Торік до різних рівнів бюджету та соціальних фондів було сплачено 91 млн грн податків. Із них значна частина повернулася в область.

Лісівники закуповували пожежну та відеоспостережну техніку, потужні автомашини з маніпуляторами, які за один раз вивозять майже 30 кубометрів деревини, встановлювали енергозберігаючі котли та будували дороги. Аналізуючи свою роботу, вони окреслили проблеми, над якими найближчим часом доведеться добре попрацювати. Це переоснащення машинно-тракторного парку, задля чого збираються брати техніку в лізинг. Перехід на електронний облік деревини. Завершення сертифікації лісів підвідомчих підприємств управління: це дасть змогу перейти на електронний облік деревини, що є вимогою європейського ринку. Створення постійної лісонасіннєвої бази. Вирощування посадкового матеріалу з покращеними генетичними властивостями. А також введення у лісові культури модрини звичайної та японської, оскільки із зміною клімату виникла проблема всихання дубів і ялин.

Кому потрібні парадокси?

Ще не надто великий, але дошкульний перелік, котрий виокремлює проблеми, з якими лісівникам самотужки не впоратися. Взяти хоча б одержання державних актів на право постійного користування земельними площами. На сьогодні цю справу в лісовому господарстві здійснено лише на 66%, і до кінця року її слід завершити. Адже контролюючі органи розпочинають перевірку з вимоги надати саме цей документ. Правильна і потрібна начебто справа, але має парадокс:

— Ми — державне підприємство, якому надано в користування державний лісовий фонд. Але при цьому змушені виготовляти документи за свої (читай — державні!) кошти, — кажуть лісівники.

 І наводять промовистий приклад: вартість державного акта на сьогодні коштує майже 100 грн за гектар. Ось зараз постає питання: в Корюківському районі збанкрутувало підприємство, що мало 1200 га лісу, який тепер пропонують взяти «під крило» держлісгоспу. З його боку заперечень немає. Але де знайти 120 тис. грн для оформлення  правовстановлюючих документів?

— Тут є велика неузгодженість. Щоб заплатити такі кошти, треба їх від чогось відірвати: або не посадити ліс, або не провести заходи з його догляду та охорони! — зауважує В. Лозицький.

— У 2006 році було розпорядження про спрощену систему передачі земель під заліснення. Минуло кілька років, і тепер КРУ запитує: на якій підставі ви садили ліс, де державні акти на користування цими землями? — додає до сказаного директор Корюківського держлісгоспу Петро Погребняк. — Навіть не знаємо, як вийти з цієї ситуації: уже півроку папери ходять між різними інстанціями.

Воістину: за деревами, тобто паперами — і лісу не видно…

До речі, про різного роду перевірки. Торік загалом по підприємствах обласного управління лісового та мисливського господарства вони тривали 2005 людино-днів. Уявляєте? Кожен лісгосп  дві третини (!) року мусив звітувати то про одне, то про друге. При цьому один перевіряльник відтягував на себе одного-двох працівників. А інколи ці «візити» між собою перетиналися: одна установа перевіряє використання бюджетних коштів, а тут тобі з цього ж питання і друга, і третя. А коли роблять висновок, то кожна з них один і той же факт трактує по-різному. Нерви, час, доведення істини у судах... Таке враження, коментують лісівники, що після того як дали віддушину малому і середньому бізнесу,  перевірки перекинулися на державні підприємства.

«Березовий фреш» степового походження

«Маєш ліс — маєш гріш», — кажуть у народі. При цьому не лише з приводу реалізації деревини. Адже джерелом прибутку можуть бути і гриби, і ягоди, і лікарські рослини, і живиця, і рекреація… Особливо популярний на Поліссі березовий сік. Минулої весни Борзнянське та Прилуцьке лісогосподарські підприємства заготовили і реалізували його 583 тонни. Лісівники вважають, що порівняно з попередніми роками це зрушення, але  невелике.

— Немає споживача! — коментує ситуацію В. Лозицький. — На Поліссі березовий сік ніхто не переробляє. А в торговельній  мережі бачиш виробників… зі степових областей. Ми зверталися до різних підприємств області і України з пропозицією постачати березовий сік для консервування. Але поки що позитивного відгуку не одержали.

Так само невикористаний резерв — робота з відходами  переробки деревини та лісосічних залишків для виготовлення енергетичної тріски. Це перспективний напрямок використання лісосировинних ресурсів, який потребує значних інвестицій в енергетичну та комунальну інфраструктуру області. А ще почалися проблеми із залізницею: у Корюківському лісовому господарстві, приміром,  у січні завантажено всього 25 вагонів, тоді як зазвичай щомісяця їх було у межах 60-ти.

І все-таки лісівники області використовують будь-яку можливість одержати прибуток та задовольнити потребу населення: реалізовують новорічні ялинки, декоративний посадковий матеріал, займаються заготівлею березового соку, впорядковують рекреаційні пункти.