ОБГОВОРЕННЯ 

Законопроект № 10285 може стати першим кроком  у реформуванні професії аудитора
 

12 вересня в «УК» була надрукована стаття «Королева без корони», яка стосувалася подальшої долі проекту закону України № 10285 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо провадження аудиторської діяльності». Критики документа — представники українських аудиторських фірм та деякі заслужені економісти України — вважають, що документ потребує доопрацювання і в такому вигляді його слід виключити з переліку тих, що розглядатиме Верховна Рада на нинішній сесії.

У редакцію звернулися прихильники законопроекту — представники професійних громадських організацій аудиторів і бухгалтерів, які мають альтернативну думку щодо зареєстрованого законопроекту і переймаються, щоб його сприйняття аудиторською спільнотою не було однобічним. За словами віце-президента Союзу аудиторів України Михайла Крапивка, аргументація противників законопроекту побудована не на чинній редакції, а на нормах попередніх редакцій, які справді містили деякі новели, що підвищували роль Мінфіну. Але ці норми у зареєстрованому проекті відсутні. І «симпатики», й опоненти законопроекту згодні в одному — документ вимагає доопрацювання.

Покинута  Європою

Необхідність внесення змін у чинний Закон «Про аудиторську діяльність» від 1993 р. виникла минулого року, коли Європейська комісія своїм рішенням виключила Україну зі списку країн із перехідним періодом через невідповідність національного законодавства у сфері аудиторської діяльності вимогам 43-ї Директиви ЄС. Президент та уряд доручили Мінфіну розробити новий документ, щоб виправити ситуацію. У результаті з’явився законопроект №10285. Проте робота над цим документом триває. Нині працює робоча група на базі Федерації роботодавців України (споживач аудиторських послуг), що напрацьовує пропозиції щодо удосконалення законопроекту.

Завдання аудитора — прискіпливо вивчити кожну цифру фінансового звіту. Фото з сайту pnica.org.ua

Цікаво, що представники «великої четвірки» не беруть участь у  робочих групах з жодного «аудиторського» законопроекту в Україні, що свідчить про їхнє монопольне становище на вітчизняному ринку аудиту та мізерний вплив документів такого штибу на їхню діяльність. Цілком вірогідно, що «великій  четвірці» на руку слабкість вітчизняних аудиторів.

Нині аудиторська спільнота за поглядами щодо регулювання аудиту розділилася на дві групи, які позиціонують себе прибічниками європейської моделі регулювання аудиторської діяльності. Разом з тим всеукраїнські професійні організації аудиторів, бухгалтерів, податкових консультантів, внутрішніх аудиторів виступають за недопущення монополізації та державного втручання в діяльність аудиторів, прозорості Аудиторської палати України (АПУ, палата), дерегуляції аудиторської діяльності.

Другу групу пов’язують із членами Аудиторської палати, які лобіюють зміни до аудиторського закону та підзаконних актів «під себе». Зокрема, їхні пропозиції спрямовані на зменшення контрольованості та прозорості АПУ та збільшення обсягів її фінансування за рахунок аудиторів.

«Аудиторська палата України нині такий собі триголовий змій, де одна голова відповідає за професійний рівень аудиторів, друга — за контроль над цим процесом, а третя наглядає за першою і другою… Не можуть бути сконцентровані в одному органі нагляд, регулювання і контроль якості! Тому розмежування повноважень палати закладено у новому проекті», — говорить віце-президент Спілки аудиторів України Вікторія Лісіна.

Оскільки пристрасті вирують щодо норми законопроекту № 10285 відносно колегіальності керівництва палатою і відсутності голови АПУ, «старожили» ринку нагадують, що до 2006 року голови АПУ, так званої «королеви», не було, але робота просувалася і професія розвивалася. Члени палати головували за алфавітом, що не давало змоги узурпувати владу в одних руках. Подібний механізм керування палатою закладено і в законопроекті. 

Документ також встановлює граничні суми внесків до АПУ, які мають припинити корупційні схеми. «За останні два роки палата ухвалює суттєво профіцитний власний кошторис, а залишки на рахунках можна зіставити з її річним кошторисом докризових років. Кошторис АПУ та її дочірнього підприємства останніми роками тримають у таємниці від спільноти і його не контролюють навіть самі члени палати. Його незбалансованість та фактичне отримання прибутку суперечать нормам Закону «Про аудиторську діяльність»», — вважає віце-президент Федерації професійних бухгалтерів та аудиторів України (повний член Міжнародної федерації бухгалтерів) Дмитро Олексієнко.

Причиною шаленого опору та несприйняття урядового законопроекту з боку АПУ та підконтрольних їй компаній є нововведення, що сприятимуть меншій залежності аудиторів від очільників АПУ. Д. Олексієнко  наголошує, що всі аудитори в країні щорічно мусять проходити платне «підвищення кваліфікації» при АПУ, хоча це й не передбачено законом. Тестування за його результатами є передумовою пролонгації аудиторського сертифіката. При цьому навчальний заклад, який створила АПУ, навіть не має відповідної ліцензії.

50 на 50

Прихильники законопроекту вважають, що жодна літера документа не розширює повноважень Міністерства фінансів України (до обох комісій залучають професійні організації та державні органи на паритетних засадах) і не змінює джерела фінансування АПУ. Дві комісії — з сертифікації та контролю якості — фінансує палата на підставі затверджених нею кошторисів відповідно до її положень.

Деякі норми вказаного законопроекту потребують доопрацювання, зокрема процеси сертифікації та контролю якості. Скажімо, члени робочої групи не поділяють думку АПУ з приводу того, що комісії з сертифікації та якості, створені 50 на 50 із представників органів держвлади та аудиторської громадськості, працюватимуть неефективно (нині АПУ працює за таким принципом). «Саме співвідношення 50 на 50 змушує одну й іншу сторону шукати консенсус», — констатує директор ТОВ «Аудиторська фірма «Харків», член робочої групи з доопрацювання законопроекту № 10285 Людмила Рубаненко.

На її погляд, серед недоліків законопроекту №10285 — збереження за національними комісіями на ринку фінансових послуг та цінних паперів повноважень із ведення реєстрів аудиторів або суб’єктів аудиторської діяльності. «Сьогодні зазначені національні комісії намагаються незаконно через власні положення розширити свої повноваження в аудиті», — підкреслює Л. Рубаненко.

Водночас подібні коментарі дивують представників НКЦПФР. За словами директора департаменту аналізу, стратегії та розвитку законодавства НКЦПФР  Максима Лібанова, ведення секторального реєстру аудиторів (для фондового, банківського та інших ринків) — загальноприйнята європейська  практика. В усьому світі регулятор ринку цінних паперів має повноваження встановлювати додаткові вимоги до аудиторів, які здійснюють перевірки емітентів та професійних учасників фондового ринку (має ж окремий  сертифікат аудитор, який може проводити аудит банків). Аудиторські звіти емітентів — важливі елементи для моніторингу та прийняття рішень інвесторами, адже в них підтверджуються для інвесторів фінансові показники.

Дискусійні серед самих «симпатиків» законопроекту і питання щодо шкали обов’язкових платежів в АПУ залежно від обсягу виконаних аудитором робіт. Якщо одні вважають введення такої норми справедливим, то інші мають протилежну думку. Вони проти такої новації, бо нині більшість аудиторських компаній (не тільки маленькі й середні, а й досить великі) змушені зменшувати свої витрати та скорочувати персонал. І занепокоєні тим, що додаткове відрахування частини оборотних коштів на утримання регулятора доб’є їх.

«Розроблений проект — компромісний і один із ліберальних на пострадянському просторі. В ньому ми намагалися врахувати обов’язкові вимоги європейського законодавства з аудиту до країн, які не є членами ЄС. Адже поки Україна не наведе порядок у цій сфері, страждатиме імідж країни і нестимуть втрати вітчизняні аудиторські компанії», — підкреслює начальник Управління методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України Олег Канцуров.

Деякі фахівці вважають, що об’єднати всі групи аудиторів та не допустити аудиторських «майданів» може позачерговий з’їзд аудиторів, на якому буде демократично переобраний склад АПУ, який задовольнив би всі професійні організації і врахував би інтереси кожного. Втім, сподіватимемося, що аудитори зможуть доопрацювати профільний законопроект і без  «реабілітаційного» з’їзду.

ДОВІДКА «УК»

За даними звіту Аудиторської палати за 2011 рік, станом на 31 грудня 2011 року до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності України включені 1342 аудиторські фірми та 520 аудиторів-підприємців. Їхня кількість за минулий рік зменшилася в Україні на 17,39%, зокрема у зв’язку із прийняттям Податкового кодексу. Водночас обсяг доходу аудиторів від наданих послуг суб’єктами аудиторської діяльності у 2011 році зріс на 3,7% у порівнянні з аналогічним показником 2010 року — до 1,3 млрд грн.

КОМПЕТЕНТНО   

                                   
Андрій КЛІМОВ, 
президент Української асоціації
сертифікованих бухгалтерів і аудиторів:

— На сьогодні є кілька проектів законів щодо внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність». Це свідчить про необхідність зміни підходів до регулювання професії та реформування законодавства у відповідності до сучасних вимог. На жаль, бездіяльність Аудиторської палати України у цьому напрямку не лише завдає шкоди вітчизняним аудиторам, а й псує міжнародний імідж нашої держави. З існуючих законопроектів лише проект, ініційований Прем’єр-міністром Миколою Азаровим, містить норми, спрямовані на кардинальну зміну існуючого стану та виведення українського аудиту із кризи. Хоча деякі представники професії говорять про незалежність у сфері регулювання аудиторської діяльності, маючи на увазі незалежність від держави, ні палата, ні суб’єкти аудиторської діяльності не можуть бути цілком незалежними. Такі висловлювання — не більш як дешевий популізм. Аудиторську палату наполовину формують із представників держорганів, а аудиторська діяльність — підприємницька і підлягає державному регулюванню.

                                   
Олена МАКЕЄВА,  
віце-президент Ради незалежних
бухгалтерів та аудиторів:

— Не варто недооцінювати роль держави у регулюванні інституту аудиту. В будь-якій країні світу орган суспільного нагляду або підконтрольний державній інституції, або його члени призначаються нею. Вплив держави у регулюванні ринку аудиту залежить зокрема від рівня довіри суспільства до професійних організацій, а також від того, наскільки розвинуте саморегулювання в країні. Повне державне регулювання ринку аудиту здійснюється в таких країнах, як Італія, Австралія, Нідерланди, Люксембург. В Україні відсутній інститут саморегулюючих організацій, а експерти ринку достеменно не володіють досвідом інших країн, а через це їх судження щодо законодавчих ініціатив непрофесійні і некомпетентні. Єдиним компетентним експертом у перебудові інституту аудиту в Україні може і повинна стати Єврокомісія, яка, до речі, готова стати радником у цих питаннях та зацікавлена в еквівалентності систем третіх країн 43-й Директиві.