ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ВИКЛИКИ

Кореспондент «Урядового кур’єра», який побував нещодавно в Китаї, пропонує свій варіант відповіді на це запитання 

Станіслав ПРОКОПЧУК, 
«Урядовий кур’єр»,
Київ — Пекін — Цзинань — Цюйфу — Шанхай — Київ 

Очі у Чена темно-карі, примружені. А щира усмішка ні на секунду не сходить з його смуглявого обличчя. Власник крамнички біжутерії у самому центрі Шанхая немов буравчиком пронизує тебе своїм вивчаючим поглядом. Він добре розуміється на психології. І головне для нього, звичайно, не втратити потенційного покупця. Чену це вдається. Після тривалих торгів мої 140 доларів опиняються нарешті у його товстенькому гаманці. За три низочки намиста із рожевих та білих перлин.

— 45 сантиметрів, — вкотре натискаю цю цифру на калькуляторі, нагадуючи замовлену довжину подарунка для дружини, доньки та внучки.

— О’кей! — запевняє «людина, відповідальна за прямий продаж із заводу» (так значиться у візитці), ні на хвилинку не зупиняючи при цьому свою ювелірну справу — зав’язування вузликів між кожною перлинкою на нитці, що тримає прекрасне творіння природи. Робить він це красиво, інтелігентно і всліпу, не відриваючи погляду від мене. Стримуючи себе, внутрішньо захоплююсь його вправністю, але він це вмить помічає: на калькуляторі тут же з’являється цифра 25. Тобто юанів, які він пропонує мені додати за таку майстерність. Я цього немов не помічаю. Чен, розуміючи, що вже не отримає жодної доплати, відкладає свого калькулятора подалі від мене. Рухи пальців уже повільніші, а усмішка ледь помітна. Нарешті люб’язно тиснемо один одному руки: «О’кей?» — «О’кей!»

Навмисно навів ситуацію з власного досвіду на китайській кухні купівлі-продажу, адже вона цілком типова і добре знайома мільйонам покупців на ринках країн СНД, де бізнесменів з Далекого Сходу — з їх вражаючим розмаїттям дешевих товарів ширвжитку — щороку дедалі більше. На жаль, саме через таку «базарну» призму і не завжди якісні вироби з Піднебесної у багатьох з нас тривалий час створювався загальний образ і китайців, і цієї країни загалом. Найчастіше образ поверховий, упереджений, а отже — не об’єктивний. Тож дуже велику справу зробило Міністерство закордонних справ Китайської Народної Республіки, запросивши у липні групу працівників ЗМІ з України, Білорусі та Молдови побувати в різних куточках своєї країни. Програму 10-денного, досить насиченого прес-туру було сформовано за нашими попередніми побажаннями. Одне слово, дивіться своїми очима на все, що вас цікавить, що у нас насправді відбувається, спілкуйтесь і на сучасних промислових підприємствах, і в глибинних сільгоспкооперативах. А які висновки зробите, то вже ваша справа.

Сяокан — суспільство середнього достатку

Цей термін з вуст китайських товаришів нам довелося чути практично на кожній зустрічі, у всіх регіонах країни, де пощастило побувати. Про суспільство середнього достатку, необхідність його «цілковитої побудови» йшлося у доповіді Генерального секретаря Ху Цзіньтао на ХVIII з’їзді Комуністичної партії Китаю. «Сяокан» означає таке суспільство, в якому для кожної людини має бути забезпечено всі її базові потреби — матеріальні, духовні, культурні, й життя в умовах екологічної цивілізації, досягти яких неможливо, оптимально не об’єднавши економічну ефективність ринкових механізмів із соціальною ефективністю, тобто соціальною (соціалістичною) справедливістю.

Про неї, до слова, було чітко сказано в згаданій доповіді — у переліку основних вимог, які треба засвоїти кожному комуністові, «перетворивши їх на загальні переконання як самої партії, так і всіх народів країни»: «Продовжувати оберігати соціальну неупередженість і справедливість. Намагатися створювати безстороннє соціальне середовище, яке б гарантувало народу право на рівну участь і рівний розвиток, підсилювати регулювання перерозподілу з наголосом на усунення великої різниці в розподілі доходів, щоб весь народ міг значною мірою і на більш справедливій основі користуватися плодами розвитку...»

І цього Піднебесній вже багато в чому вдалося досягти. За останні понад 30 років, завдяки твердій і послідовній політиці реформ, спадкоємності в прийнятих рішеннях, впровадженню економіки відкритого типу колись бідний і відсталий старий Китай перетворюється на процвітаючий і могутній Новий Китай, на державу інноваційного типу, яка сьогодні впевнено виходить на лідируючі позиції у світовій економіці. Ось переконливі цифри. Торік загальний обсяг імпорту-експорту Китаю перевищив 3,8 трлн доларів США: за цим показником країна піднялася на друге місце у світі. Таку саму позицію вона вже посіла й за обсягом ВВП — у 2012-му він становив 8,2 трлн доларів. За обсягом експорту країна вийшла на перше місце у світі. За останні п’ять років зовнішні інвестиції в економіку країни перевищили 552,8 млрд доларів. Приблизно таку саму гігантську суму вливань іноземного капіталу в економіку Піднебесної очікують і в нинішній п’ятирічці. Що стосується соціального зрізу, то за 30 років за щорічних темпів економічного зростання на рівні близько 10 % доходи населення зросли більш як у 30 разів. Середньодушові щомісячні норми базових пенсій по старості для пенсіонерів, що працювали на промислових підприємствах, підвищилися з 700 юанів (в 2004 році) до 1721 юаня на сьогодні. У разі курсу юаня до долара — 6,17, це приблизно 279 доларів.

Ці та інші чинники дали змогу Компартії Китаю як керівному органу країни поставити перед нацією нову мету: до 2020 року подвоїти порівняно з 2010-м ВВП і середньодушові доходи міського й сільського населення. Тим самим завершити створення «суспільства середнього достатку» й продовжувати будувати «соціалізм із китайською специфікою».

Дуже цікаві міркування з цього приводу професора Ліня Іфу, колишнього заступника й головного економіста Всесвітнього банку: «Якщо в майбутні 10 років Китай зможе досягти мети з подвоєння ВВП і заробітної плати, це матиме велике значення не тільки для самого Китаю, а також для США й усього світу. Можна припустити, що в майбутньому китайська економіка обжене США й стане першою економікою світу... Якщо Китай перетвориться на головного світового лідера, це стане викликом світової гегемонії США, але не інтересам великих американських компаній. Пояснюється це тим, що навіть якщо Китай стане країною із найбільшим ВВП у світі, доходи його громадян, як і раніше, залишаться на середньому рівні. (Сьогодні ВВП на душу населення у Піднебесній становить 6099 доларів. У США він у вісім разів вищий. — Авт.)

Річ у тім, вважає пан Лінь, що, незважаючи на низку наявних у країні галузей із серйозними конкурентними перевагами, серед них залишаються домінуючими трудомісткі галузі. У США серед галузей з порівняльними перевагами більшість фінансових й наукомістких галузей.

Навряд чи всі авіапасажири, які віддають перевагу літакам європейського концерну «Ейрбас Індастрі», знають, що популярний А 320 будують і на складальному заводі в Тяньцзіні. Фото з сайту asn-xp.aerosoft.com

«Державні підприємства мають великі резерви»

Мене переповнюють враження від побаченого за дні перебування в Піднебесній, зроблено сотні фотознімків, які ще довго й довго нагадуватимуть про побачене. Головне з вражень: сьогоднішній Китай — це країна суцільного будівництва, суперсучасних автобанів, чудових доріг і тротуарів як у мегаполісах, так і у віддалених населених пунктах. Усе потопає в зелені й квітах. Ідеальна чистота. Наші співрозмовники, до слова, дуже довго не могли зрозуміти, що таке ямковий ремонт. А коли, нарешті, зрозуміли, про що йдеться, делікатно сказали:

— Це нонсенс. Все має робитися раз і назавжди — добротно, на віки, як Велика китайська стіна.

Довжина швидкісних доріг, які з’єднали фактично всі регіони країни, уже наблизилася до 100 тисяч кілометрів. Більшість із них платні. Тільки за останні роки прокладено майже 9 тисяч швидкісних залізничних магістралей. «Спідометр» у вагоні нашого експреса, яким ми їхали з Пекіна в Цзинань (столичне місто провінції Шаньдун), показував 298—303 км/годину. Єдиний поїзд у світі на магнітній подушці, здатний розвивати швидкість до 430 км, за 5—7 хвилин доставляє пасажирів із Шанхая в його найбільший у Південно-Східній Азії міжнародний аеропорт «Пудун». Довжина цієї унікальної лінії — 29 км.

А як у китайців із зарплатами? Це, імовірно, цікавить багатьох. Ось дані з опублікованого рейтингу зарплат за місяць у мегаполісах у I кварталі 2013 року, які наводить журнал «Китай». Жителі Шанхая посідають лідируюче місце із середньомісячною зарплатою в 7112 юанів. А нинішній курс юаня до долара, нагадаю, — 6,17. На другому місці Шеньчжень — 6787 юанів, на третьому місці Пекін — 5453 юані.

Успіхи Піднебесної вражають. Як же їй вдалося здійснити такий наймогутніший прорив і в зростанні економіки, і в дуже помітному поліпшенні добробуту населення? Про послідовність і твердість проведення реформ і політику відкритості, які дали змогу модернізувати й створити, по суті, сотні нових підприємств на базі передових технологій і інноваційних ідей, ми вже говорили. На не менш значиму, в тому числі для нас, українців, складову успіху без особливої дипломатії звернув увагу в нашій бесіді Чжан Голян, заступник начальника канцелярії з іноземних справ уряду провінції Шаньдун.

— Ми вважаємо, що економіка промислових підприємств державної форми власності має великі резерви. Приватизація — не головне. Із 500 підприємств провінції, кожне з яких досягло загального обсягу виробництва в 10 млрд юанів, значна кількість — держпідпри?ємства. Сьогодні їх у нас половина із загальної кількості. Ділення, поділ великих підприємств на дрібні, що спостерігається у ваших країнах, на мою думку, — трагедія. Ми цього намагаємося не допустити.

До 1978 року в Китаї існувала тільки економіка громадської власності, держпідприємства становили 77,6 %, інші — колективні. В 2008 році серед 26 підприємств Піднебесної, що входили до числа 500 провідних підприємств світу, вперше з’явилися недержавні підприємства. Сьогодні в 27 з 40 галузей промисловості підприємства негромадської власності становлять половину, в окремих галузях — понад 70%. Але це не головне. В останні 30 років, після оголошення в країні політики реформ і відкритості, прийнято понад 500 законоположень, які сформували правову базу й забезпечили гарантії капіталовкладень закордонних інвесторів. Це відчинило двері потужному потоку інвестицій в економіку й соціальну сферу країни. Число підприємств із закордонним капіталом сьогодні в Китаї зросло до 600 тисяч (!). Серед них десятки тисяч наукомістких і високотехнологічних складальних виробництв. Чи знають пасажири, котрі літають на літаках європейського авіаконцерну «Аеробус», що чимало таких лайнерів народжується й робить свій перший політ з аеродрому складального заводу в Тяньцзині? Уже не кажучи про складання на тисячах китайських підприємств продукції найпопулярніших брендів електронної, побутової, будівельної, гірничорудної, залізничної техніки й, звичайно, автомобілів. За десять днів поїздок Китаєм я не побачив на дорогах жодної автівки старих марок, тим паче побитих, іржавих. Може, у селах вони й є. А в містах і на автобанах — переважно найсучасніші лімузини й вантажівки, виготовлені не тільки на спільних підприємствах. У країні вже сотні суперсучасних заводів, у тому числі наукомісткого, складного атомно-енергетичного машинобудування. Китай уже має свої вітчизняні реактори для АЕС, створив і забезпечує себе власним ядерним паливом.

Але найбільшого, вражаючого успіху країна досягла в освоєнні космосу. Напередодні нашого прильоту до Пекіна на землю після 15-добового відрядження на орбіту повернувся «Шеньчжоу-10» із трьома космонавтами на борту. Серед них 33-річна Ван Япін — китайська жінка-космонавт №2, у минулому заступник командира ескадрильї ВПС, котра налітала 1600 годин. У дні нашого перебування в Піднебесній на місцевих телеканалах транслювалися сюжети за участю цієї гарної, мужньої жінки. У країні за кілька десятиліть, використовуючи найкращий досвід і технології, здобуваючи за потреби ліцензії в найпередовіших компаніях світу, створили наймогутнішу аерокосмічну галузь. Робочими місцями забезпечено десятки мільйонів людей високого інтелекту й фахової освіти. В їхньому числі багато хто з тих 540 тисяч юнаків і дівчат, яких свого часу державні та приватні підприємства направили за свої кошти на навчання до найпрестижніших вищих навчальних закладів світу. В останні роки ця найталановитіша і затребувана на батьківщині китайська молодь повернулася додому з неоціненним багажем знань. Чи варто за такого підходу в країні до підготовки кадрів, активного використання й впровадження в себе найсучасніших світових технологій і устаткування дивуватися тому, що сьогодні Китай має три діючі космодроми й один споруджує, десятки оснащених новітньою технікою ракетних та космічних підприємств, мережу станцій спостереження. Два роки поспіль Піднебесна посідає друге місце у світі за кількістю запусків. У 2012 році Росія відправила в космос 24 ракети, Китай — 19, США — 13. У програмі до 2020 року — проекти зондування Марса, Венери, Сатурна, Юпітера й астероїдів. Через сім років, у цьому можна не сумніватися, на навколоземній орбіті буде понад 200 китайських космічних апаратів. За даними дуже авторитетного джерела, Піднебесна має намір у найближчому майбутньому здійснювати в середньому 30 запусків на рік.

Тобто й за цим показником країна, напевно, вийде на перше місце у світі. Цілком логічно, зважаючи на такі та інші перспективи для вкладення свого капіталу в наукомісткі галузі, на неосяжний ринок Китаю ввійшли зі своїми коштами майже всі 500 найбільших світових міжнародних консорціумів і транснаціональних корпорацій. І лише тому, повторюю, що інвестиційний клімат у цій країні з населенням 1,3 млрд чоловік давно вважається одним із найкращих у світі. Проте є й інший істотний чинник: дешева, дуже працьовита й законослухняна робоча сила. 

«Боротися з моральним розкладанням, бути чесними і непідкупними»

Свого часу мені довелося побувати і в Японії, вивчати досвід роботи промислових фірм, спілкуватися і з високопосадовцями, і з простими селянами, тож зовсім свіжі спостереження за тим, що довелося побачити в Китаї, дають право на деякі узагальнення. Перше, що впадає в очі, — скромність. На Сході не заведено хизуватися — ні собою, ні своїми розкошами, ні своїми досягненнями. У всіх майже однакові велосипеди і екологічно чисті моторолери. Навіть житлові будинки у селах з вузькими, але добротними дорогами і зеленими вуличками мало відрізняються один від одного.

Хоча у китайців ніколи не було почуття меншовартості стосовно американців і європейців —значною мірою ситих і пихатих, у наших бесідах на різних рівнях ми не відчули навіть натяку на зарозуміле замилування своїми вражаючими успіхами. Лише стриманість і скромність. На відміну від Старого і Нового світів, які завжди намагалися повчати Схід, не розуміючи, що багато чого вже треба вчитися саме у нього. Тому своєчасно не помітили (не зробивши своєчасно відповідних висновків), що економічний центр людства поступово переміщається до Азії, в країни так званих азійських тигрів.

Посідаючи друге місце в світі за загальними кількісними показниками економіки, маючи стабільний і найвищий у світі середньорічний приріст ВВП у 10%, керівництво Піднебесної вважає, що суспільство перебуває лише на початковій стадії побудови соціалізму, а держава залишається найбільшою країною, що розвивається, у світі. Залишилася без змін і головна суперечність суспільства — суперечність між постійно зростаючими матеріально-культурними потребами народу і відсталим громадським виробництвом. На цьому, до речі, акцентував під час нашої зустрічі Чен Гопін, заступник міністра закордонних справ Китайської Народної Республіки.

— Компартія Китаю, як єдина спрямовуюча партія, не приховує, що у нас є ті чи інші проблеми, недоліки. Зовсім недавно Генеральний секретар, товариш Сі Цзіньпін, поставив нове завдання, пов’язане із внутрішньопартійною роботою комуністів, зміцненням більш тісних зв’язків з народними масами. Йдеться про те, щоб вести боротьбу усередині партії з бюрократизмом, формалізмом, а також розкішшю життя. Мета цього руху полягає в тім, щоб шляхом внутрішнього очищення виконати завдання подальшого розвитку держави, зростання її могутності та добробуту народу.

Нинішній рух з вдосконалення, поліпшення стилю роботи комуністів, підкреслив пан Чен, ∂рунтується на принципах трьох упевненостей. Перше — упевненість у правильності шляху, який ми обрали для розвитку країни. Йдеться про соціалістичний шлях розвитку з китайською специфікою. Друге — упевненість у соціалістичному ладі, третє — упевненість у правильно обраній теорії здійснення соціалістичної модернізації й великого відродження китайської нації, потужної інтеграції Піднебесної у світову економічну систему.

Відновлення й очищення партійних лав, що зараз триває, покликано гарантувати успішне досягнення цих цілей, свідчить про послідовність і спадкоємність нового керівництва країни в ключових питаннях розвитку нації. «Законність — основна форма державного управління, абсолютно неприпустимо підмінювати закон словом, зневажати його із застосуванням влади й третирувати заради особистої вигоди». Сьогодні, за словами китайських співрозмовників, новий Генеральний секретар КПК товариш Сі Цзіньпін, котрий свій перший виступ у цьому статусі присвятив ідеї єдності партії та народу, створенню «більш справедливого суспільства», показує особистий приклад в удосконаленні стилю роботи, дотриманні скромності й доступності. Здійснюючи поїздки країною, він заборонив кавалькади супровідних машин, перекриття поліцією руху транспорту. Значно спрощено взагалі протокол поїздок вищого партійного керівництва в регіони. Усі сідають в автобуси, генсек разом із чиновниками, які супроводжують чи зустрічають його. І проживати всі повинні не в п’ятизіркових, а в дещо скромніших готелях. Заборонено влаштовувати бенкети, всі, незалежно від рангу, — на «шведський стіл».

Під час відвідування нами міста Цюйфу (батьківщини Конфуція) з населенням у 650 тисяч чоловік заступник мера Чжоу Цзінь виявила подібну скромність і привітала іноземних журналістів келихом з апельсиновим соком. На пропозицію деяких колег приєднатися до них і випити пива чемно відмовилася. Тобто сьогодні доводиться зверху вниз перебудовуватися й місцевому керівництву. А в армії взагалі запроваджено сухий закон і суворий контроль за використанням службових машин. Для них уведено нещодавно номери, виготовлені на основі сучасних технологій, що дають змогу відстежувати місце їхнього перебування. («Дуже багато наших військових чиновників допускають нині зловживання. І порушують правила руху, і паркують машини, де їм заманеться».) Найближчим часом керівникам усіх рангів доведеться взагалі поміняти улюблене службове «Ауді» на вітчизняне авто «Червоний прапор». Ухвалено рішення посилити нагляд за кадрами, увести практику, коли вищий начальник відповідає за чесність і непідкупність своїх підлеглих. Партія не приховує, що за роки реформ понад 4,6 млн партійних і адміністративних працівників були покарані за корупцію й хабарництво, серед них 465 чоловік — чиновники високого рангу, включаючи одного з членів Політбюро ЦК КПК.

Боротьба з корупцією й моральним розкладанням окремих чиновників, що посилилася сьогодні, безумовно, лише складова реформ у країні. Головний наголос надалі буде зроблено на розширенні внутрішнього попиту як довгостроковому стратегічному курсі економічного розвитку, більш повному виявленні базисної ролі внутрішнього споживання й ключовій ролі інвестицій. Наситивши ринок дешевими й не завжди добротними виробами, сьогодні в країні акцент переноситься на високу якість і ринкову конкурентоспроможність продукції, прискорений розвиток високотехнологічних виробництв та інформаційно-мережних технологій, ефективніше використання закордонних інвестицій.

Дуже пізнавальним, мені здається, для українських урядовців, котрі опікуються інвестиціями, може бути висновок, який зробив з цього приводу голова Держради КНР Вень Цзябао у своїй доповіді про роботу уряду на 1-й сесії 12-го скликання парламенту — Всекитайських Зборах народних представників. «Не можна недооцінювати на нинішньому етапі роль інвестицій у стимулюванні зростання економіки. У нас є й інвестиційний потенціал, і попит на інвестиції, але найголовніше в тім, щоб точно визначати їхній напрямок, оптимізувати їхню структуру, підвищувати їхню якість і віддачу».

Схід потрібен нам, а ми — Cходу

Як же Україна повинна реагувати на зміну «цивілізаційних пріоритетів», поступового переміщення світового економічного центру в Азію? Ось яку точку зору на це питання висловив у книзі Лариси Остролуцької «Горизонти Сходу» відомий сходознавець-японіст, професор Іван Бондаренко, який тривалий час проживав у цій країні:

— Для України — це привід для чіткішого осмислення свого місця і ролі в сучасному світовому просторі. Цивілізаційно ми перебуваємо на межі між Європою й Азією, і треба цим скористатися. Сьогодні ми рвемося в Європу, нас не пускають… А в Азії нас сприймають нормально: літаки закуповують Іран та Індія, Пакистан укладає угоди на озброєння… Французи не купуватимуть наші літаки і танки, вони мають свої. Ринки Європи для нас значною мірою зачинені й будуть такими далі. А в Азії нас хочуть бачити. Тому, не пориваючи прагнень до європейськості, маємо посилити увагу до Азійського континенту. Це перспективно і вигідно.

Як свідчать дані вітчизняного Держстату, в Україні дедалі більше переконуються в необхідності посилення східного вектора в економіці держави: серед найбільших країн-партнерів сьогодні є Китай. Експорт товарів до цієї країни за січень-травень 2013 року збільшився на 65,9%, а імпорт з цієї держави зріс на 25,1%. Як сказав у бесіді Чен Гопін, заступник міністра закордонних справ КНР, «сьогодні відносини між нашими країнами переживають найкращий період у нашій історії». Вони грунтуються на міцному фундаменті конструктивних і прагматичних відносин, глибокої взаємної довіри, поваги й взаємовигідного співробітництва. Тобто на принципах, які лягли в основу проголошеного очільниками наших держав улітку 2011 року стратегічного партнерства. У рамках цих та інших домовленостей передбачається збільшення удвічі обсягів взаємної торгівлі до 2015 року, залучення китайських інвестицій в аграрний сектор України, використання китайських технологій на наших енергетичних об’єктах з метою заміщення дорогого імпортного газу вітчизняним вугіллям...

Головне, щоб у переговорних процесах з цього та інших важливих проектів з боку українських чиновників було більше відкритості й захисту державних інтересів, менше устремлінь мати в цих проектах власний бізнес-інтерес, свою маржу. Наші китайські співрозмовники з обережною делікатністю, приміром, зазначали про вражаюче довгий процес узгоджень, оформлення, візування відповідних документів з проекту «Повітряний експрес» — будівництва за кредити Піднебесної залізничної гілки Київ — аеропорт «Бориспіль». Її попередньо планували ввести ще до Євро-2012. Переговори тривають уже майже чотири роки. Йдеться про виділення кредиту в кілька сотень мільйонів доларів.

— Ми надаємо цьому проекту велике значення, — зауважив, відповідаючи на моє запитання, Сю Сяофен, заступник директора департаменту Європи Міністерства комерції КНР. — Сподіваємося, що найближчим часом буде, нарешті, завершено всі формальності з підписання контрактів, фінансових документів і будівництво цієї залізничної лінії розпочнеться.

Дивуєшся лише делікатності та толерантності китайських друзів до чиїхось недоліків і помилок. Це їх ментальність, вона в крові. Не думаю, що всі вони читали Чехова, досконало знають його твори. А він якось сказав, що вихованість полягає не в тому, щоб не перелити борщ на сусіда, а в тому, щоб не помітити, якщо це зробить хтось інший. Китайці це вміють.

Чен ГОПІН,
заступник міністра
закордонних справ
Китайської Народної Республіки

Компартія Китаю не приховує, що у нас є ті чи інші проблеми, недоліки. Зовсім недавно Генеральний секретар товариш Сі Цзіньпін поставив нове завдання, пов’язане із внутрішньопартійною роботою комуністів, зміцненням більш тісних зв’язків з народними масами. Йдеться про те, щоб вести боротьбу усередині партії з бюрократизмом, формалізмом, а також розкішшю життя.

Сю СЯОФЕН, 
заступник директора
департаменту Європи Міністерства комерції КНР

Сподіваємося, що найближчим часом буде, нарешті, завершено всі формальності з підписання контрактів, фінансових документів і практична реалізація проекту «Повітряний експрес» розпочнеться.