Гаплик! Цим чи іншим словом називають самі жителі окупованої території Донбасу нинішній стан справ у донедавна праце­здатних галузях промисловості та життя, які у 2014 році несподівано опинилися під контролем «нової влади». Підтвердження цього — розграбовані й напівзатоплені шахти, зупинені металургійні й машинобудівні заводи чи розбитий громадський транспорт. Тепер люди з великою тривогою ставляться до намагань керівників «ДНР» взяти під контроль ще й частину об’єктів українського комунального підприємства «Вода Донбасу». Існують небезпідставні побоювання, що у цьому разі тутешні населені пункти можуть залишитися без централізованого водопостачання.

Колабораціоністи почали варити воду

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (раніше «Укрпромводчормет») майже 90 років тому створили саме для ліквідації дефіциту водних ресурсів і забезпечення централізованого водопостачання підприємств гірничо-металургійного комплексу, комунальної сфери і населення. Подавали воду через усю територію Донеччини з півночі на південь на відстані 260 кілометрів: від річки Сіверський Донець спершу каналом Сіверський Донець — Донбас, а далі Південнодонбаським водогоном аж до Маріуполя. Завдяки цьому відповідні послуги безперебійно отримують споживачі 289 населених пунктів області.

Певна річ, через надзвичайні ситуації були й збої в роботі: в роки Другої світової війни зазнали руйнувань греблі водосховищ, насосні й фільтрувальні станції, підземні водозабори. На жаль, ще важчі випробування випали на долю головної водної артерії після того, як сюди з гібридною війною припхався «рускій мір». 10 червня 2014 року під час артилерійського обстрілу на території насосної станції 1-го підйому загинуло двоє співробітників компанії, а сам канал Сіверський Донець — Донбас через серйозні пошкодження було зупинено вперше(!) в історії.

Відновити роботу насосної станції вдалося аж через 13 днів. На жаль, під час наступних обстрілів знову не обійшлося без людських жертв і руйнувань та вимушених зупинок подачі води. Утім, складається враження, що ніколи перспективи безперебійного водопостачання не були такими сумними, як нині, коли триває примарне, але ж перемир’я.

А почалося з публічних заяв лідерів «ДНР» про наміри створити «республіканське» підприємство, куди увійдуть водоканали окупованих міст і районів краю. Наприкінці січня такі плани офіційно озвучив так званий міністр будівництва і житлово-комунального господарства «ДНР» Сергій Наумець. За його словами, триває підготовка дорожньої карти стосовно переходу частини комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» під контроль самопроголошеної «ДНР». Це дуже нагадує схему банального віджиму ще вцілілого українського підприємства, його ресурсів і майна, бо на окупованій території такі методи господарювання досить поширені.

Ще жителів Донецька відверто розсмішила названа «міністром» причина, з якою вирішили привласнити «Воду Донбасу». Мовляв, українські власники компанії несвоєчасно платять заробітну плату працівникам водоканалів в окупованих містах, а ось «ДНР», щойно візьме їх під контроль, наведе порядок. Схоже, ця проблема — тільки формальна причина, а спосіб її розв’язання взагалі фантастичний, зважаючи на окупаційні реалії.

Від початку бойових дій та окупації Донецька КП «Компанія «Вода Донбасу» підпорядковується Донецькій військово-цивільній адміністрації, розташованій у Краматорську. Як і раніше, централізованим водопостачанням користуються люди по обидва боки лінії розмежування. Спершу вода йде через північні  Слов’янськ, Краматорськ тощо на українській території, потім у центральній частині області заходить до окупованих населених пунктів, а на півдні знову потрапляє до українських Волновахи та Маріуполя. Саме в таких умовах і змушена вже майже п’ять років подавати воду компанія, а її люди на об’єктах на окупованій території вважаються повноцінними співробітниками.

Усього по той бік лінії розмежування від «Води Донбасу» працюють майже 7 тисяч осіб, які отримують зарплати на рівні своїх місцевих підрозділів, що постачають воду до певних населених пунктів по той бік лінії розмежу­вання. І здебільшого вони мало чим відрізняються від земляків на окупованій території, також їм заборгували заробітну плату. Хоч складається враження, що ці борги виникають штучно.

«Заборгованість із зарплати справді існує, але вона має штучний характер. Подальші події наштовхують на думку, що її спровоковано. Існує велика заборгованість споживачів, які перебувають на окупованій території, — це корпоративні споживачі, якими управляє окупаційна адміністрація. А вона робить усе, щоб платежі в потрібній кількості не надходили співробітникам компанії «Вода Донбасу», — переконаний перший заступник голови Донецької обласної державної адміністрації Євген Вілінський.

«Республіканське» паразитування

Ситуація з боргами із зарплати має ще один важливий чинник. Тут річ ще й у тому, що населення окупованої Донеччини платить за спожиту воду за тарифами 2014 року. Зрозуміло, зібраних коштів для обслуговування та ремонту обладнання і на зарплату в повному обсязі не вистачає. У КП «Компанія «Вода Донбасу» запевняють, що в таких умовах змушені платити своїм працівникам по той бік лінії розмежування зарплату обсягом 70—80 відсотків. Однак зрозуміло, що в окупаційних адміністрацій, які збираються віджати окремі водоканали, зовсім нема ресурсів, щоб платити гроші бодай у такому обсязі. То яка ж справжня мета зазіхань на єдину систему водопостачання?

«Гучні заяви про «націоналізацію» окремих водоканалів поки що нагадують дуже каламутну воду, в якій спритники хочуть ловити рибку — елементарно збагатитися. Ми вже відчули першу реакцію на їхні наміри: різко зменшилися платежі за воду від населення. Люди мають сумний досвід, як їх свого часу кинули з мобільним зв’язком від місцевого оператора, а тому закономірно вирішили перечекати і не платити, доки триває з’ясування обставин навколо водопостачання», — розповідає один із працівників «Води Донбасу» на окупованій території.

Зменшення платежів — тільки початок кінця роботи досі єдиної системи водопостачання на Донеччині. Тому існує два припущення про дії колабораціоністів. Перше — вони зовсім не розуміють, що роб­лять. І друге — свідомо пішли на припинення подачі води, щоб дестабілізувати ситуацію і влаштувати чергову гуманітарну катастрофу. У цьому переконані фахівці, які добре обізнані з нюансами єдиного водопостачання.

«Магістральні труби та водогони збудовано ще в 1960-ті роки. Підконтрольна Україні Авдіївка і непідконтрольний Донецьк отримують воду з однієї системи — каналу Сіверський Донець — Донбас на нашій території. Як збройні формування «націоналізуватимуть» і яку частину «Води Донбасу», неможливо уявити. Це справді нереально — розділити водопостачання області, коли його джерело — на території України. Бо неможливо вирізати частину труби, яка забезпечує людей водою по обидва боки лінії розмежування», — каже директор департаменту комунального господарства Донецької обл­держадміністрації Лариса Гусєва.

Спеціалісти переконані: оскільки канал Сіверський Донець — Донбас спроектовано як єдине ціле, окупаційна адміністрація, «віджавши» водоканали і фільтрувальні станції, буде неспроможна забезпечити себе водою, бо єдине постачання — з українського Слов’янська. І наслідки роботи, точніше, паразитування «республіканського» господарства після порушення цілісності єдиної системи стануть фатальними: вся Донецька область може залишитися без стабільного водопостачання.

«Є ще резервні водосховища, але навіть у цьому разі окуповані Донецьк, Горлівка, Макіївка протримаються на цій воді місяць-півтора. Єнакієве — трохи більше, адже запасів вистачить місяців на три. І все!» — підсумовує один із фахівців.

Звичайно, потерпілими в цій ситуації, особливо з наближенням спекотної пори року, будуть і без того знедолені жителі «республіки». І їх знову переконуватимуть, що оскільки воду перестали подавати з української території, то це саме «київська хунта» взялася перетворювати Донбас на безводну пустелю.

А ще наміри лідерів «ДНР» мають вигляд спроби зірвати ймовірний міжнародний проект для поліпшення водопостачання на прифронтовій Донеччині. Адже в середи­ні січня представники економічної робочої групи три­сторонньої контактної групи з урегулювання конфлікту в Україні домовилися провести  аудит КП «Компанія «Вода Донбасу» для наступних капіталовкладень і модернізації підприємства. Свої подальші наміри вони вирішили реалізовувати з допомогою Міжнародного комітету Червоного Хреста. Але тепер наші партнери спантеличені прагненнями окупаційних адміністрацій розірвати єдину систему водопостачання, що призведе до важких наслідків. Щоб не допустити цього, на рівні міжнародних організацій, посольств окремих держав і навіть ООН почалися відповідні спроби вплинути на російських організаторів і «кураторів» донецьких колабораціоністів, які повинні припинити безумну спробу контролювати водопостачання.

За всі минулі роки гібридної війни вода, яку постачали з українського боку на окуповані території, ніколи не була предметом спекуляцій чи шантажу. Та, схоже, когось ця ситуація нітрохи не влаштовує і тому, аби вкотре дестабілізувати ситуацію на Донбасі, по той бік лінії розмежування і вирішили взятися за досі стабільне водопостачання.