Українці постійно спостерігають за небажанням деяких високопосадовців залишати свої, вже майже рідні посади. Навіть тоді, коли вимога звільнитися прописана в законі, а Прем’єр-міністр на засіданні уряду прямо говорить, що індульгенції у разі люстрації ніхто не видає. Та, попри це все, чиновники не бажають звільнятися. Аби втриматись на посадах, вони йдуть у суди, де отримують від деяких представників Феміди бажані ухвали, і з останніх сил намагаються втриматися в кріслі керівника. Єдине, що допомагає у боротьбі з такими посадовцями, — широкий розголос.

Громадськість допомагає чиновникам реалізовувати Закон «Про очищення влади». Фото УНIAН

Утриматися всупереч усім

У Громадському люстраційному комітеті провели дослідження, аби з’ясувати, хто найбільше саботує Закон «Про очищення влади». В результаті перше місце віддали Міністерству внутрішніх справ, на другому опинилась Державна фіскальна служба. Голова ради ГО «Громадський люстраційний комітет» Олександра Дрік пов’язує це з тим, що це міністерство одне з найчисленніших. А там, де більше людей, більше й порушень.

«У Державній фіскальній службі ситуація значно гірша передовсім через те, що цей орган не лише перевіряє своїх працівників, а й відповідає за майнову перевірку всіх українських чиновників. ДФС провалила майнову перевірку, яку проводила торік згідно із Законом «Про очищення влади». Зрозуміло, що люстрацію не можуть проводити люди, які обіймають посади всупереч вимогам Закону «Про очищення влади», — наголошує Олександра Дрік.

Аби виправити ситуацію, уряд створив робочу групу з перевірки керівного складу ДФС України. До неї увійшли представники Міністерства фінансів та юстиції, Національного агентства з державної служби, Секретаріату Кабміну та представники громадської ради з питань люстрації при Мін’юсті. Робоча група перевірила керівний склад ДФС і виявила, що 42% тих, хто підлягає люстрації, — це працівники центрального апарату, а 15% — територіальних органів.

«Йдеться виключно про високопосадовців: керівників та заступників департаментів центрального апарату, керівників і заступників в областях, а також митних органів, — роз’яснює директор департаменту з питань люстрації Мін’юсту Тетяна Козаченко. — Фактично говоримо про те, що система не оновилася, і люди, які обіймали найвищі посади за часів Януковича і були частиною адміністративної, політичної, фінансової корупційної системи, й досі мають доступ до ухвалення рішень і державного бюджету. Це неприпустимо. Тому Кабмін доручив голові ДФС Роману Насірову звільнити цих осіб. На 76 працівників фіскальної служби поширюється дія Закону «Про очищення влади»: 66 із них мали б звільнити ще рік тому протягом 10 днів з моменту набуття чинності закону».

Сховатись від реєстру

Оскільки доручення керівництву ДФС давали публічно, то так само публічно воно прозвітувало і про його виконання. Але Громадський люстраційний комітет з’ясував, що це напівправда. Із 76 людей, яких мали звільнити, до Мін’юсту (для внесення їхніх прізвищ до Єдиного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону «Про очищення влади») надійшла інформація лише стосовно 33 працівників. Тобто насправді розпрощалися з посадами менше 50%. Стосовно решти надійшла інформація, що їх звільнено, але з інших причин. Наразі представники робочої групи не можуть це перевірити.

«Якщо клерків звільняють, то «стовпів» системи, а саме тих, хто керує схемами, залишають, — наголошує секретар Громадської ради з питань люстрації при Мін’юсті Максим Маньковський. — Те, що відбувається нині у ДФС, називаю імітацією очищення влади. Однак я був на засіданні громадської ради при ДФС, де вони розглядали звіт нашої комісії. Після мого виступу половина зали аплодувала, тож зрозумів, що там також є наші однодумці. А громадську раду при ДФС хочу закликати визначитися, на чиєму вони боці».

Після перевірки робочої групи та формування конкретної вимоги звільнити осіб, які підпадають під дію так званого люстраційного закону, громадські активісти вирішили перевірити, що відбувається насправді. Для цього надіслали запит до ДФС з проханням надати копії всіх наказів про звільнення тих, кого назвали у звіті робочої групи. Фіскальна служба відповіла листом, у якому зазначено номери документів про звільнення.

«Надані цифри нам ні про що не говорять, — говорить Олександра Дрік. — Під час персональної зустрічі з працівниками ДФС, на якій були заступник керівника служби, начальник відділу кадрів і представники громадської ради ДФС, нам категорично відповіли, що вони не зобов’язані надавати таку інформацію. І взагалі це абсолютно не наша справа, за якими статтями цих людей звільнено. Проте через місяць після оприлюднення результатів перевірки робочої групи представники громадської ради ДФС заявили: мовляв, вони не погоджуються з тим, що деяких посадовців потрібно звільняти за люстрацією. І що вони збираються опротестовувати результати цієї перевірки, оскільки громадська рада при ДФС не брала в ній участі. Але як представник громадськості я добре пам’ятаю, що вони мали змогу увійти до цієї групи, проте не захотіли. Тож напрошується висновок: зараз керівництво фіскальної служби використовує громадську раду при ДФС для того, щоб опротестувати висновки робочої групи і повернути деяких чиновників на посади».

Вочевидь, дехто не розуміє, чому експерти наполягають на тому, аби працівників, які підпадають під вимоги люстраційного закону, звільняли, посилаючись саме на його норми. Мовляв, звільнили цих працівників, та й годі. Але якщо їх звільнили за іншою статтею (наприклад, за власним бажанням), то інформація про них не потрапляє до Єдиного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону «Про очищення влади». Тому вони без перешкод можуть згодом працевлаштуватися на державну службу, і тоді їх буде вкрай важко знайти.

Тож можна стверджувати, що закон про люстрацію саботують. Виправити ситуацію має Агентство із запобігання корупції, яке нині створюється.

Працівники цієї нової структури вестимуть реєстр декларацій і перевірятимуть походження майна державних службовців усіх рівнів. Це допоможе втілити майнову люстрацію, яку саботувала ДФС. Проте аби цей механізм запрацював справді ефективно, потрібно змінювати правоохоронні органи та якнайшвидше проводити судову реформу. А поки що єдиний дієвий механізм впливу на високопосадовців, які намагаються сховатися від люстрації, — оприлюднення цієї інформації. Адже наші можновладці та звичайні чиновники ой як не люблять, коли про них чи їхнє майно згадують громадські активісти й журналісти.