ФОРМАЛІЗМ 

Замість спеціального розслідування щодо агресивного імпорту феросплавів  в Україну, державні відомства шукають привід цим не займатися

Юрій ВАСИЛЕНКО
для «Урядового кур’єра»

Днями Українська асоціація виробників феросплавів (УкрФА) звернулася до першого віце-прем’єр-міністра України В. Хорошковського з приводу засилля імпортних феросплавів на українському ринку та пов’язаних із цим загроз, які вперто не хочуть помічати українські чиновники.

— Українські виробники феросплавної продукції вже кілька років зазнають значної шкоди через масовий, постійно зростаючий, неконтрольований з боку держави імпорт феросплавів в Україну. УкрФА вже кілька разів зверталась до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України зі скаргами проти масового імпорту феросплавів в Україну. Проте постійно отримувала відмову в порушенні спеціального розслідування, зокрема через невідповідність цих виробників статистичним даним», — пишуть у зверненні представники Асоціації.

Проблема  не лише галузева

Як вважають в УкрФА, зростання імпорту феросплавів в Україну має агресивний характер. В 2011-му, порівняно з попереднім роком, імпорт зріс на 188%.  Через такий гігантський стрибок його частка на ринку феросплавів сягнула 54,44%. Якщо перевести відсотки в реальні гроші, то за минулий рік в Україну було ввезено феросплавів на 550—600 млн доларів. Ще на 160—170 млн доларів ввезено в першому кварталі року нинішнього. Всі ці сотні мільйонів доларів споживачі купують на Міжбанківській валютній біржі  та перераховують їх за кордон імпортерам, що створює девальваційний тиск на гривню через вимивання валюти. Не кажучи вже про те, що імпорт цієї продукції шкодить національному виробнику феросплавів. Наприклад, зростання імпорту феросилікомарганцю в Україну на 144% (за 2011 рік) призвело до того, що українські заводи, які виробляють аналогічну продукцію, змушені були зменшити обсяги її виробництва на  11% та звільнили 13%  працівників підприємств. Через це на 68% знизилися й обсяги експорту. 

Утім, це не лише проблема вітчизняних феросплавних заводів. Якщо традиційно експортна галузь не отримує валютної виручки, зменшуються валютні запаси держави, відбувається девальвація гривні. І це при тому, що   за останній рік дефіцит торговельного балансу України перевищив 7,5 млрд доларів. У цьому мінусі  значна частка належить й імпорту феросплавів, хоча за належної державної політики щодо вітчизняного виробника цей дефіцит міг бути меншим, як мінімум, на півмільярда доларів. Адже українські підприємства можуть повністю задовольнити потреби вітчизняних металургів у будь-якому виді феросплавів за нормальними цінами. Пояснити феномен засилля імпортної продукції на вітчизняному ринку феросплавів можна лише пасивною позицією посадовців, які зобов’язані захищати національного товаровиробника, але цього не роблять.

Ще 13 жовтня 2011 року УкрФА звернулась до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (МЕРТ) зі скаргою на масовий імпорт феросплавів в Україну та просила порушити проведення спеціального розслідування. Міністерство відмовило в цьому, посилаючись на формальні зауваження до скарги.   Не бажаючи входити у надто довгий (відповідно до наших реалій) процес доведення своєї правоти в судовому порядку, УкрФА 6 червня 2012 року знову звернулася до МЕРТ та Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі із заявою про порушення та проведення спеціального розслідування щодо масового імпорту феросилікомарганцю.

Причини  формальні, збитки — реальні

У  новій заяві враховано всі формальні зауваження МЕРТ. Крім того, Асоціація вирішила публічно вказати на недолугість формальних причин відмови чиновників міністерства розпочати спеціальне розслідування. Наприклад, теза про захист  інтересів національних споживачів феросплавів — металургійних підприємств — є явно надуманою, оскільки вартість феросплаву в собівартості готової продукції металургів становить лише майже 1%. Тобто  потенційна різниця вартості українського та імпортного феросплаву аж ніяк не позначається на вартості кінцевої продукції. Якщо ця різниця взагалі існує, в чому є сумніви.

Та  особливо в УкрФА наголошують на хибності методології збирання статистичних даних, грунтуючись на яких, МЕРТ не бажає вжити заходів щодо захисту вітчизняного ринку феросплавів. Якщо при отриманні результату стосовно виробництва феросплавів різна методологія не призводить до різнобою, то дані щодо їхнього експорту з України значно різняться. У свою чергу, Держкомстат отримує  дані щодо експорту з України від Державної митної служби України (ДМСУ), яка чомусь не враховує, що безпосередні заводи-виробники (Нікопольський, Запорізький та Стахановський феросплавні заводи) здійснюють експорт на підставі прямих зовнішньоекономічних контрактів з нерезидентами України лише в незначних розмірах —  70 тис. т із 400 тис. т загального експорту. Річ у тому, що багато  покупців-резидентів України здійснюють подальший перепродаж придбаних феросплавів за кордон, замовляючи у заводів послуги щодо митного декларування товару для його експорту, оскільки заводи-товаровиробники мають відповідні  брокерські ліцензії. Тобто заводи-товаровиробники продають свій товар на внутрішньому ринку, виступаючи одночасно декларантами під час митного оформлення товару при його перепродажу на зовнішніх ринках.  Фактично завод-виробник лише надає брокерські послуги продавцю,  й такі продажі не можуть обліковуватись ані ДМСУ,  ані Держкомстатом України як експорт заводів-товаровиробників з України.

У зв’язку з цим УкрФА звернулася  до ДМСУ з проханням надати інформацію щодо фактичного експорту феросплавів з України з окремою розкладкою на виробників та торгівців. З урахуванням цих реальних даних слід провести ретельну  перевірку даних щодо зростання обсягів імпорту в Україну феросплавів.  Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», після встановлення фактів значного зростання імпорту в Україну феросплавів ДМСУ має повідомити про це  МЕРТ та рекомендувати почати спеціальне розслідування з цього приводу. Простіше кажучи, Асоціація просить чиновників, щоб ті врешті-решт зайнялися не пошуком формальних приводів для відмови вітчизняному виробнику феросплавів, а виконанням обов’язків та відстоюванням державних, а не якихось інших інтересів.