ТЕРАКТ

Місто  повертається до звичного ритму життя,  але відповідальних за вибухи поки що немає. Незрозумілою залишається і мета злочину

Наталія БІЛОВИЦЬКА,
Лариса КОНАРЕВА,

«Урядовий кур’єр»

Розбурханий терактами, Дніпропетровськ поступово повертається до звичного життя. Відновлено рух громадського транспорту, центральний проспект звільнився від обмежувальних стрічок, численних правоохоронців і знову наповнився перехожими. Про недавні вибухи у місті нагадують хіба що посилені наряди міліції, машини «швидкої», що цілодобово чергують у людних місцях і… відсутність урн на вулицях. Міський голова Іван Куліченко заявив, що всі бетонні урни замінять, а у місцях великого скупчення людей встановлять відеокамери.

Потерпілим влада пообіцяла допомогу: матеріальні виплати відповідно до ступеня уражень і безоплатне відновлення здоров’я у санаторіях. Медичні послуги і ліки всім пораненим надають у повному обсязі безкоштовно.

Про те, як розвивалися події  27 квітня в Дніпропетровську, розповідають самі потерпілі. Житель Синельниківського району Сергій Бондаренко приїхав до міста у справах, біля залізничного вокзалу сів у трамвай. 

Завідуючий відділенням інтенсивної терапії політравми обласної лікарні ім. Мечникова Ігор Йовенко оглядає пацієнтку. Раїса Грозь (1935 р.н) внаслідок вибуху отримала важкі поранення. Фото автора

«Уламок зайшов  у ногу на 8 см»

«Під’їхали до оперного театру. Люди вийшли і зайшли. Я  дивився у вікно на театр, як раптом пролунав вибух, — розповідає Сергій Володимирович. — Одразу, як в армії вчили, прикрив голову. Відчув біль у правому боку і ногах, сильно вдарило по вухах. Вікна в салоні  розбилися на друзки, кричали жінки, на підлозі я побачив шматки бетону. Горілого і запаху сірки не відчувалося, за пилюкою нічого не було видно.  Спочатку я не міг зорієнтуватися, де вибухнуло, — у трамваї чи на вулиці. Але розумів: якщо у трамваї, то він може загорітися, тож треба негайно з нього виходити. Всі й кинулися до дверей. Уже опинившись на газоні, відчув, як нестерпно розболілася голова. Підійшли люди, одна жінка винесла з машини аптечку. Дзвоню родичам, а додзвонитися не можу. Побачив купу сміття, залишки урни і зрозумів, де стався вибух. Хвилин за 10 приїхала міліція і підійшли перші медики з розташованого неподалік кардіологічного центру. Я оглянув себе, підняв штанину — з ноги текла кров. У лікарні з’ясувалося, що шматок урни зайшов у ногу десь сантиметрів на 8».

Кондуктор Алла Подопригора працювала у другому вагоні того самого трамвая. Підійшла до пасажира: «І тут засвистіло-загуло, під ногами пішла гаряча хвиля. Стало нестерпно страшно! Я не бачила нічого навколо себе. Мене обсипало уламками скла — їх знайшли на животі, на руках і ногах.  У колінах — шматки металу. Шокована, я ледве вийшла з трамвая й сіла на лавку. Не розуміла, чи цілі ноги, чи я їх втратила. Коли мені у лікарні вже зробили операцію, приїхала донька і каже: «Мамо, досі вибухи у місті». Тепер мені головне — стати на ноги. Я зазвичай працюю у легких капцях, а у п’ятницю, попри спекотну погоду, чогось взула черевики на товстій підошві. Вони мені пальці врятували! Протягом останнього року страшно виходити на роботу, бо ми щодня проїжджаємо повз те місце, де торік убило вибухом хлопця і нещодавно застрелили бізнесмена». 

Студентка монтажного технікуму 16-річна Яна Козловські на перерві вийшла з подружками на Алею закоханих. «Ми з дівчатами сіли перекусити на наше постійне місце біля фонтана. Про перший вибух нічого не знали. Урна була від мене за 5—6 кроків. Потім Настя мені розповідала, що бачила, як щось там задиміло, але нічого не встигла сказати, як пролунав вибух. Я затулила вуха і обличчя, побігла у медпункт».

За словами Яниної мами, Наталії Валеріївни, донька отримали численні осколкові поранення, черепно-мозкову травму і контузію ока.  Дівчина ледь його не втратила. Лікарі зробили їй операцію, витягли камінець. На щастя, око вдалося врятувати.

А ось руку 63-річному Валерієві Рутковському врятувати не змогли, хоч як намагалися: вона висіла буквально на клаптику шкіри. «Ми з дружиною вийшли на обідню перерву, — згадує трагічний день Валерій Владиславович. — Ішли бульваром на проспекті і обговорювали, на яку виставку тюльпанів поїхати вихідними: у Нікітський ботанічний сад чи у Київ на Співоче поле. Про перший вибух ми вже знали. Навіть на думку не спало, що може знову бахнути. Урна була ліворуч від нас, і я на неї саме дивився. Раптом почув сухий потужний вибух. І миттєво дуже сильний удар по руці. Перше, що я сказав жінці: «Руку відірвало!»  До нас підбігли люди, потім із кафе біля парку вийшла жінка і винесла стілець. Якийсь чоловік назвався лікарем, зняв із мене ремінь і наклав джгут. У лікарні зробили операцію, а з дружиною працювали психологи — виводили із шоку. Під час вибуху не було ні диму, ні спалаху. Як офіцер запасу і колишній мисливець думаю, що вибуховий пристрій  був без корпусу. Такі пристрої використовують у шахтах. Оболонкою для вибухівки слугувала урна».

Унаслідок третього вибуху ніхто не постраждав. А четвертий стався майже там, де і перший, тільки на протилежному боці вулиці, на зупинці. Цього разу теж обійшлося без травм: місце було огороджено стрічками, людей туди вже не пускали. Так майже за півтори години (з 11:50) в центрі Дніпропетровська пролунало 4 вибухи.

Відповідальність  на себе ніхто не взяв

Паніка серед жителів була страшною. Містом ширилися чутки про нові вибухи (аж до 10) у різних громадських місцях, кількість постраждалих росла на очах і миттєво розповсюджувалися Інтернетом, де «гуляли» й знімки із БТРами на вулицях. На офіційному рівні все це було спростовано.

За фактом вибухів прокуратура Дніпропетровської області порушила кримінальну справу за статтею «терористичний акт» і передала її на розслідування в СБУ. В місті створили координаційний штаб, до якого ввійшли представники всіх силових відомств України, керівники яких терміново виїхали до Дніпропетровська. На спільній прес-конференції  повідомили, що розглядають 6 версій терактів. Голова СБУ Ігор Калінін повідомив: «Відповідальність за вибухи ніхто на себе не взяв. Жодної інформації про вимоги терористів до нас не надходило».

Характеризувати вибухові пристрої правоохоронці не поспішають: чекають результатів експертизи, і коментарів у справі в інтересах слідства не дають. Перший заступник голови СБУ  Володимир Рокитський на одному із всеукраїнських телеканалів сказав: «Застосовуємо тактику тишини». Також він відкинув політичні мотиви подій у Дніпропетровську і пообіцяв, що правоохоронці працюватимуть цілодобово.

28 квітня засідання координаційного штабу в Дніпропетровську провів Президент. Він заявив, що версій поменшало, над розкриттям терактів працюють найкращі фахівці всіх силових відомств країни, і оголосив про рішення обласної влади надати нагороду 2 млн грн за інформацію, яка допоможе розкрити злочин. 30 квітня СБУ розповсюдила фотороботи трьох підозрюваних.

Запитання  залишаються  без відповідей?

Незрозуміла мета вибухів і відсутність достовірної інформації породили багато різних версій. Говорили про зрив Євро-2012, зв’язок цих подій із вбивством бізнесмена Геннадія Аксельрода, відволікання уваги міліції задля пограбування банку, про дії психічно хворої людини, припускали, що ці вибухи — лише репетиція перед ще потужнішим терактом. Крім того, опозиція звинувачувала владу в залякуванні людей, а влада — опозицію. Однак для остаточного висновку про причини терактів усе ж доведеться дочекатися закінчення слідства.

«Не зрозуміло, чому в центрі великого міста стаються вибухи, жертвами яких опиняються звичайні громадяни, — обурюються жителі Дніпропетровська. — Якщо це дії якоїсь терористичної організації, то куди дивилася СБУ? Чому не запобігла вчиненню злочину? Чому не висунули жодних вимог ті, хто здійснив ці дії?»

Між тим, останнім часом надзвичайні події відбуваються в Дніпропетровську дедалі частіше, і відсутність результатів їхнього розслідування наводять на гіркі роздуми. Це свідчить або про низький рівень професіоналізму правоохоронців, або про те, що злочинці відомі, але їхніх імен не хочуть оприлюднювати. А ймовірно, що й все разом.

Один із ветеранів спецслужб, який не захотів назватися,  так прокоментував останні події в Дніпропетровську: «Я розмірковував: чому саме Дніпропетровськ? Якщо брати до уваги політичну складову, то краще було б дестабілізувати ситуацію в Києві.  Отже, це подія місцевого значення. На мою думку, вибухи пов’язані із місцевими клановими, особистісними або бізнесовими розборками. Припускаю, що це зведення рахунків,  якась особиста вузькоспрямована зацікавленість. Чи в одному ланцюзі перебувають ці теракти і недавній розстріл бізнесмена Аксельрода? Зауважу лише, що у всіх цих випадках діяли професіонали і не одинаки. Вбивство бізнесмена виконано на високому професійному рівні. Був чіткий розрахунок і, напевно, з кілерами діяла група супроводу. Було зовнішнє спостереження, вивчення маршруту.

Те ж саме і з вибухами. До них явно залучили спеціаліста. Уламки бетону від урн спрацювали як вторинний вражаючий чинник. І час, і місце проведення вибухів обрано так, щоб досягти максимального ефекту — привернути увагу, розбурхати. Організатори і виконавці можуть бути різними людьми. Зокрема, хтось міг доручити і безхатченкові, й навіть дитині за певні гроші кинути пакунок у смітник. Вони могли і не знати, що в тому пакунку. В такому разі на виконавця вийти дуже складно. Виконавці середньої ланки (визначення місця вибухів, доставка вибухівки), вірогідно, — гастролери. Якщо вибухи організовано якоюсь терористичною організацію, рано чи пізно вона б мала заявити про себе. Цього поки що не відбувається.

Імовірно, що хтось хотів дошкулити місцевій владі, а точніше — силовим структурам. Не можна нехтувати жодною версією. Завжди у таких випадках ставлять запитання: кому це вигідно? Мовчання злочинців свідчить про те, що вони хочуть, аби залишалося незрозумілим, кому вигідний цей злочин».

Хроніка резонансних злочинів у Дніпропетровську 

16 серпня 2005 р. на вулиці міста розстріляли екс-голову обласного УБОЗу Едуарда Шевченка.

 29 червня 2008 р. вибухнув катер, у якому перебував власник ресторану «Хутір» Леонід Котляр. Чоловік загинув.

15 жовтня 2008 р. під час стрілянини у тирі випадково вистрілив у себе тодішній прокурор області Володимир Шуба. Однак багато хто не вірить у трагічну випадковість і припускає версію замовного вбивства.

13 жовтня 2009 року від вибуху біля свого будинку загинув діловий партнер Г. Корбана і Г. Аксельрода, генеральний директор МСК «Україна-Канада» В’ячеслав Брагинський.

17 вересня 2010 р. стався замах на Г. Аксельрода і його бізнес-партнера Геннадія Корбана. Вибух пролунав у кутку літнього майданчика ресторану «Пепероні», де сиділи бізнесмени.

16 листопада 2011 р. на трамвайній зупинці за ЦУМом вибухнуло в урні. Загинув молодий чоловік, який вийшов із машини до кіоска купити води.

14 квітня 2012 р. розстріляно віце-президента промислово-фінансової групи «Спарта» Геннадія Аксельрода, відомого встановленням йому без дозволу влади у центрі міста пам’ятника за життя і знесенням будівлі «Дитячого світу», яку було щойно визнано пам’яткою архітектури.

ДІЄВІСТЬ

Постраждалим надано допомогу

Учора Кабінет Міністрів України згідно з дорученням Президента виділив 1,5 млн грн для надання допомоги постраждалим від вибухів. Ще 28 квітня голова обласної держадміністрації Олександр Вілкул видав розпорядження, яким урегулював організаційні заходи щодо здійснення виплат.

Сума персональних виплат залежатиме від тяжкості отриманих постраждалими тілесних ушкоджень. Чоловік, який втратив руку, одержить 200 тис. грн на лікування і 160 тис. грн на протез, по троє людей із важкими та середніми ушкодженнями — відповідно по 150 і 50 тис. грн. Шістьом особам із легкими пораненнями виділено по 30 тис. грн, а 18 людям із незначними скороминущими наслідками надано по 20 тис. грн.

За кожним із 31 постраждалого закріплено співробітника служби соціального захисту для оформлення необхідних документів. Усім уже відкрито особові рахунки, на які надійдуть кошти.