ПОСЕЛЕННЯ

Звідки неспокій у спокійних установах
 

Є питання, до яких рідко привертають увагу широкого загалу. І тільки надзвичайні обставини проривають завісу мовчання. Так сталося зокрема в Горностайпільському геріатричному пансіонаті, що на Київщині. Проживають там одинокі й престарілі громадяни. Зрозуміло, не від добра вони туди потрапили. Але люди освоюються на новому місці, знайомляться, намагаються одне одному не заважати, а навпаки — допомагати. Спокій і усталений спосіб життя порушили звільнені з місць позбавлення волі й люди без відповідного місця проживання, яких туди направили. У них, звісно, свої правила перебування в установі. А тому не лише бешкетують, пиячать, а й з ножами кидаються на персонал.

Охорони там немає. А п’яні вчорашні в’язні норм моралі не визнають. Один із них наніс ножове поранення іншому. Викликали міліцію. Злочинця (а як його ще назвати?) забрали, а згодом… повернули в інтернат.

Трапляється  подібне не лише в Горностайполі. В Київській області діє п’ять установ соціального захисту для одиноких і престарілих громадян. На повному державному утриманні там проживає 400 мешканців. Серед них — 27 осіб, які повернулися з місць позбавлення волі. Вони й намагаються верховодити. Буянять не лише на території інтернатів, а й за її межами, оскільки почуваються дуже незалежними.

— Фактично, — розповідає начальник головного управління праці та соціального захисту Київської облдержадміністрації Леонід Мартинюк, — вони тероризують заклади, в яких перебувають, і навколишні населені пункти.

Чому ж, скажімо так, бешкетників поселяють разом із законослухняними і немічними людьми? В області немає спеціалізованого закладу для прийому такої категорії громадян. І не лише в Київській. Один-єдиний розташований в Харківській області, але він переповнений і доступитись туди практично неможливо. Тож навіч — загальнодержавна проблема.

Посильний внесок у її розв’язання не один рік пропонують соціальні працівники Київщини. У Таращанському геріатричному пансіонаті, що розташований у лісі в колишньому військовому містечку, є приміщення, в якому після відповідного ремонту можна було б поселити до 30 бомжів із постійною охороною й автономною огорожею.

Для виконання цих робіт необхідні кошти, які на поточне утримання інтернатних установ Мінфіном не враховуються і не виділяються. Більше того, їх недостатньо навіть на такі захищені статті, як продукти харчування і медикаменти, тому на делеговані державою повноваження, якими є утримання інтернатних установ, значну частину вимушені виділяти обласні бюджети.

Так, у 2012 році на утримання інтернатних установ Київської області Мінфіном виділено 50 млн грн, а з обласного — 20, і потреба до кінця року становить ще 4,5 млн грн. Загалом держава покриває свої видатки на 2/3, перекладаючи решту на місцеві бюджети. Аналогічна ситуація із утриманням стаціонарних відділень у районах і містах, оскільки коштів Мінфіну не вистачає навіть на оплату праці обслуговуючого персоналу.

Тим часом проблема влаштування звільнених з місць позбавлення волі до престарілих загострюється. Саме вони поповнюють лави бомжів, викликають збурення в установах соціального захисту. І не можна допустити, щоб її розв’язанням займалися лише після виникнення надзвичайних ситуацій. Вони ж виникають щодня. От і нещодавно в одній з установ ледве не потерпіла від нападу вчорашнього засудженого жінка-прибиральниця, в іншій установі ножем погрожували директору…