Як заявив Прем’єр-міністр Микола Азаров, витрати у хлібопекарській і аграрній галузях повністю покриваються відпускними цінами і ніяких підстав для зростання цін немає. Слідом за ним міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк заявив, що Аграрний фонд наповнений резервами і готовий до інтервенцій на ринку у випадку загрози дефіциту будь-яких продуктів.

Відтак, підвищення цін на хліб, за їхніми словами, не очікується аж до наступного врожаю, який почне надходити на ринок у липні 2012 року.

Водночас хлібопекарні наводять свої аргументи.  За словами голови об’єднання «Укрхлібпром» Олександра Васильченка, головними причинами подорожчання можуть стати зростання  ціни на газ з ІІІ кварталу на $50  та підвищення зарплат працівникам, що нівелюють низькі ціни на продовольчу пшеницю. Відтак, уже з наступного місяця ціни можуть поповзти вгору на 8-10 копійок за буханець, спрогнозував він.

— До того ж, ми печемо хліб не із зерна, а з борошна, а чи буде воно дешевшати адекватно тому, як обвалився ринок зерна — ще не факт. З досвіду минулорічних років можу сказати, що ціна борошна практично не змінювалася, — зазначив він, додавши, що на сьогодні кожне друге хлібопекарське підприємство в Україні (46% — Авт.) — збиткове, а надзвичайна держзарегульованість хлібопекарської галузі призвела до того, що ціна на соціальні сорти хліба (батон і «Український») не відповідає вартості його виробництва. Та й якість соціальних сортів хліба бажає бути кращою.

КОМЕНТАРІ

Ігор БУРАКОВСЬКИЙ,
директор Інституту економічних
досліджень і політичних консультацій :

— Говорити, що ціна на соціальний хліб може бути зафіксована протягом тривалого часу, не можна. Адже, на її формування впливає багато чинників, насамперед, вартість ресурсів, які використовуються для його виробництва. До того ж, як ми вже побачили, будь-яке фіксування може мати позитивний результат лише на дуже короткий термін, а далі можуть бути наслідки такі, з якими неможливо боротися. Якщо навіть регулювати ціни на «хліб для народу», то не можемо виключити ситуацію, коли пекарі просто відмовлятимуться його виробляти, а спеціалізуватимуться на виробленні інших його сортів, що не підпадають під державне регулювання. Абсолютно реалістична ситуація. Або очевидно вони будуть щось економити, а це відповідно вплине на якість продукції, яка і без того не надто висока.

 Як на мене, уряду треба ставити питання по-іншому. Якщо ключова мета політики — захистити бідне населення, то очевидно треба говорити про нову систему соціального захисту населення, на яку перейшла більшість розвинених країн. У ній переважну роль мають відігравати інструменти адресної або цільової допомоги тим, для кого придбання того ж самого хліба та інших продовольчих продуктів в силу тих чи інших причин є надзвичайно болючим, а не для всього населення.  Можна, скажімо, використовувати досвід США, де діють так звані продовольчі талони, чи йти ще якимось шляхом  допомоги бідним, але не регулювати ціни на ті чи інші товари.

І друге. Якщо вважаємо, що ціни на тому чи іншому ринку зростають не внаслідок об’єктивних причин, які можна дуже швидко перевірити і порахувати, а в силу, скажімо, антиконкурентної поведінки тих чи інших підприємств, то це вже є підставою для втручання Антимонопольного комітету. Він має розібратись чи існувала змова щодо підвищення цін, та відповідно покарати учасників змови, якщо  це буде доведено.

Леонід КОЗАЧЕНКО,  
голова Ради підприємців
при Кабміні:

— Я вважаю, що підстав для підвищення цін на соціальний хліб немає. Хоча вже у листопаді вони можуть з’явитись. Адже тоді очікується зростання цін на зерно на світовому ринку та енергоносіїв. Щоправда, зростання останніх нині компенсується здешевленням зерна, порівняно з минулим роком (у зв’язку з гарним урожаєм), і ціна на борошно не зросла, а навіть впала на 10%. До того ж, хлібопекарні мають змогу купувати зерно дешевше, ніж на ринку, в інтервенційному фонді. Цього цілком достатньо, щоб при нульовій рентабельності не підвищувати ціну на соціальний хліб.

Якби не було ручного регулювання і ця галузь працювала в умовах ринкової економіки, то ціни б зросли на 10-12%.

На жаль, ця галузь є не надто привабливою для інвестицій через втручання у рентабельність хлібопекарських підприємств держави.  Найбільші виробники хліба за останні 2-3 роки стали збитковими і не привабливими для капіталовкладень. Краще почуваються маленькі хлібопекарні. 

Що чекає галузь хлібовиробництва через 2-3 роки, можна побачити на прикладі індустрії виробництва продуктів дитячого харчування. Там також держава в ручному режимі регулювала рентабельність. Натомість за останні 10 років кількість українських підприємств, що виробляють дитяче харчування, скоротилась удвічі, як і його національне виробництво.  Натомість на цей же обсяг зріс імпорт. Дійдемо до того, що експортуватимемо пшеницю, але імпортуватимемо хліб, який вироблятимуть у сусіда, ще й дотуватимуть його при експорті з тих країн.

 

ДОВІДКА «УК»

Вартість продовольчого зерна на внутрішньому ринку становить близько 1600 грн /тонна, борошна —  майже 3000 грн/тонна.