У Сумах — черговий скандал. Цього разу комунальний. В епіцентрі подій опинилася сім’я Валерія та Олени Харченків.
Тих самих, чий син Олексій у березні нинішнього року як курсант Нахімовського училища в Севастополі разом із друзями відмовився ставати під російський окупаційний прапор. Натомість хлопці виконали гімн України і залишилися вірними присязі. Нині юнак зі своїми однодумцями навчається в Одеській національній морській академії. Як говорить більшість сумчан, якби не ця остання обставина, то Харченки могли б опинитися за порогом свого помешкання. Причому на міфічних і вигаданих підставах, які не мають нічого спільного з чинним законодавством.
То що — знову славнозвісні закон і дишло, які продовжують «правити» у тісній супрязі? На жаль, так.
Кавалерійський наскок не вдався
Коли 13 років тому Харченко-старший ставав до роботи в місцевому ЖЕКу, йому пообіцяли: через 10 років сумлінної праці він разом із сім’єю отримає у власність так звану колясочну, яку передали їм для проживання відповідно до рішення загальних зборів ОСББ.
Зберігся документ, тобто договір між сім’єю та об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку, яке на той час уже повноцінно функціонувало й було наділене відповідними правами і повноваженнями.
Здавалося б, саме цей договір міг юридично запобігти будь-яким правовим колізіям. Однак дехто з невігласів від закону або ж відвертих пройдисвітів, які звикли йти напролом, узялися всілякими неправдами тероризувати сім’ю, погрожувати неприємностями, аби кавалерійським наскоком захопити помешкання.
Що являє собою кімната для дитячих візочків, уявити просто. Доволі простора, але без жодних комунальних зручностей. Принаймні була на той час.
Однак за ці роки родина не чекала манни небесної, а самотужки облаштувала свій побут. Зокрема провели воду, газ, електрику тощо. Іншими словами, приміщення стало схожим на житлове, хоча й не повністю. Бо до цього часу тут залишається будинкова електрощитова, яка аж ніяк не «вписується» у квартирний ландшафт. Саме вона й стала такою собі зачіпкою для того, аби приступити до Харченків з короткими віжками: мовляв, глава родини вже не працює в ЖЕКу, а його сім’я незаконно займає приміщення. І нічичирк про те, що старший син Олексій — курсант і не має власного житла, а разом з батьками мешкає молодший 13-річний Дмитро.
Хто ж пішов у наступ? Хоч як дивно, а таке собі приватне підприємство «Наш дім», яке всього лиш надає комунальні послуги цьому будинку. В той же час багатоповерхівка перебуває на балансі КП «Сумижитло», а всі права власності рівними частками належать мешканцям уже згаданого ОСББ.
Тобто «Наш дім» має такий же стосунок до будинкової власності, як, приміром, якась фірма на кшталт «Роги й копита». Але взялися за Харченків не на жарт. Спершу запевнили, що будуть переплановувати кімнату, тож потрібні ключі від неї на якихось два тижні.
Нічого не підозрюючи, сім’я перебралася до родичів у хрущовку, наївно сподіваючись, що повернеться до свого помешкання. Повідомили і синові Олексію в Одесу: мовляв, зараз не їдь у відпустку, бо немає де мешкати.
То потім зрозуміли, що «Наш дім» обвів їх усіх навколо пальця. Там прямо заявили: ключі не повернемо, ви вже там не живете. А будете перечити, подамо до суду. Ось тільки на яких підставах — не уточнили.
Після такої заяви повстали не тільки Харченки, а й громадські активісти, місцеві ЗМІ, небайдужі сумчани. До рукопашної хоч і не дійшло, однак махінатори відступили. Під загальним тиском вони змушені були повернути ключі від помешкання, в якому вже встигли відключити світло, воду тощо.
Юридичні хащі не такі вже й непролазні
У тому, що на будинкову площу хтось поклав ласе око, сумніватися не доводиться. Як говорить Олена Харченко, погрожували і їй, і чоловікові. Мовляв, не знаєте, проти кого пішли.
Можливо, то добре, що не знають, бо вся громада гуртом узялася відстоювати права. До справи долучилися особисто голова Сумської ОДА Володимир Шульга, міський голова Сум Олександр Лисенко, які зустрілися з членами сім’ї і пообіцяли максимальну підтримку в рамках чинного законодавства. Вони також звернулися до тих, хто зобов’язаний вирішити конфлікт на під∂рунті законодавства.
Останнє не настільки дрімуче і заплутане, аби не знайти виходу. Як говорить юрист і адвокат Юрій Дяченко, ситуація й справді нетипова і потребує особливої скрупульозності. Однак існують абсолютно прозорі та чіткі варіанти повернення її в правове русло. Адже є головне — згода власника житла ОСББ на проживання сім’ї. Фахівці юридичного управління міської ради вже розробили детальну поетапну програму, що передбачає низку практичних кроків як для Харченків, так і для всіх причетних до справи комунальних та інших структур і підрозділів. Правду кажучи, вона доволі складна і громіздка, однак неминуча.
Насамперед необхідно перевести приміщення з розряду технічного в житлове, а для цього перепланувати. Затим — приватизувати. Як варіант, застосувати положення статті 344 Цивільного кодексу України на предмет давності набуття — як-не-як, а 13 років поважний термін, тоді як законодавство передбачає для нерухомості 10, а рухомого майна — 5 років.
Заковиками стають підключення електроенергії, подача води тощо, які встигли обтяти спритники. Але організаційна крига скресла, і нині Харченки тісно співпрацюють з прямими постачальниками цих послуг. Тому не за горами час, коли вони, навчені гірким досвідом незнання юриспруденції, зрештою влаштують законне новосілля у багатостраждальному помешканні, яке назавжди стане їхнім.
Ми в Google+