Може, в такий тяжкий час воєнних дій і не треба порушувати тему про стан ринку нерухомості Донбасу. Проте цей ринок працює здебільшого в одному напрямі: багато охочих продати свої помешкання і дуже мало охочих купити.

Нагадаємо, що вперше  різке падіння цін на помешкання на Донбасі сталося на початку — в середині вересня цього року. Тоді ціни в цьому неспокійному регіоні на однокімнатні квартири впали так: у Донецьку — до 10—15 тисяч доларів, у Луганську — до 10 тисяч доларів.

Що стосується початку листопада, то картина залишилася такою, як і була. Проте що стосується пропозиції житла для його продажу, то, приміром, донецькі спеціалізовані сайти просто заповнені такими оголошеннями.

Сміливці знаходяться

Так, квартири великих розмірів (60—85 квадратних метрів) їхні господарі пропонують за 80—90 тисяч доларів, а однокімнатні (до 50 квадратних метрів) — 50—55 тисяч. Є й пропозиції щодо приватних будинків на окраїнах. На них ціни коливаються від 32 тисяч доларів до астрономічних.

«Зрозуміло, що такі ціни на житло в зоні, де тривають воєнні дії, дуже завищені. Проте не можна не зазначити, що навіть у такий жахливий час в Донецьку знаходяться люди, які його купують, бо активно торгуються з господарями помешкань. Знаходяться ті, хто продає фактично за копійки», — зазначає кореспонденту «УК» ріелтор з Донецька, яка переїхала до Києва, Олена Маленкова. За її словами, купують ті, хто до воєнних дій мав гроші лише на купівлю житла у приміській зоні (приміром Макіївка), а тепер можуть купити нерухомість ще й у центрі Донецька за 10 тисяч доларів.

Якщо поміркувати тверезо, то купівля квартири навіть за такі гроші — для нинішнього часу дуже ризикована справа. Ніхто не стверджуватиме, що вже наступного дня після оформлення договорів купівлі-продажу в помешкання не влучить снаряд і не зруйнує його. Тож покупець може залишитися не лише без житла, а й без грошей.

Хоч, як констатує Олена Маленкова, такі сміливці є. За її інформацією,  в Донецьку пожвавилася купівля-продаж комерційної нерухомості (склади, ангари тощо), розміщеної далеко від зони ведення бойових дій, зокрема аеропорту. Якщо ж казати про центральні райони міста, в яких тихо і спокійно, то, за словами місцевих ріелторів, у них можна продати й купити квартиру.

Доступ до єдиного реєстру закрито

Утім, як зазначив кореспондентові «УК» один із керівників донецької агенції нерухомості PariS, ринок поринув у сплячку. За його словами, на нього також впливає дуже важливий чинник — відключення міст і містечок, які перебувають у руках сепаратистів, від  Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

«Його було підключено до нашого регіону лише 27 жовтня і тільки на три дні. Проте і за цей короткий термін ми не встигли нічого продати.

На активність купівлі-продажу житла в нашому регіоні завжди впливали клієнти, що мають непогані гроші. Їх ще було чимало наприкінці літа, проте вже на початку вересня вони почали масово виїжджати. Тож купувати житло фактично нікому — залишилися люди із середнім та низьким достатком, які не можуть нічого придбати», — додає він.

Проте укласти угоду купівлі-продажу житла можна не лише в зоні активних бойових дій, а й поза нею. Фахівці кажуть, що можна, приміром, задля вирішення цих питань поїхати в ті міста, які контролює українська влада, — Маріуполь, Костянтинівну, Краматорськ.

Ще одна вагома деталь. Так, у регіоні, й зокрема у Донецьку, майже не працюють державні нотаріуси — всі вони написали заяви про звільнення. Приватні нотаріуси не знають, що їм робити в таких важких умовах. Тобто ринок «пробуксовує» і з такої причини.

Ринок оренди житла стоїть стовідсотково. Причина в тому, що люди бояться здавати помешкання, бо не відомо, піде чи не піде з квартири той, хто її винайняв.

Ще одне дуже важливе питання — страхування купленої нерухомості. Адже для людини, яка придбала житло в зоні АТО, це питання вкрай важливе та болісне. Донецькі ріелтори стверджують, що нині не знайдеться жодної страхової компанії, яка б пішла на такий ризик.

І останнє. Прогнози щодо розвитку та долі ринку нерухомості в цьому неспокійному регіоні хоч б на місяць-два ніхто з аналітиків робити не береться — триває війна, і ніхто не знає, як усе буде надалі.