Дні до Нового року спливають невпинно. І хоча свято ще не зовсім наближається, на столичній вулиці Десятинній,12 фасад музею «Духовні скарби України» вбраний у ялинкову символіку. Масивні двері тут відчинено для поціновувачів різдвяного мистецтва, відчайдухів, котрі не можуть дочекатися першого снігу, а з ним — початку зимових свят. І таких у нашій країні ми нарахували того дня чимало — на шоу-виставці новорічних ідей та декору Christmas Emotions 2014.
Це втретє дизайнери квіткового кутюр’є LoraShen спробували поєднати мистецтво, моду та флористику. І на площі понад 2 тисячі квадратних метрів виставили на всенародний показ не багато й не мало — 40 новорічних ялинок, прикрашених майже 80 тисячами святкових іграшок.
За секунди навколо світу
У холі здаю речі, беру до рук плетений білий кошик і крокую до дерев’яної ялинки, прикрашеної масивними свічками. Їй автор дав назву «Тепло очікування», та підсмажитися на старті новорічного екскурсу не прагну — спускаюся сходами вниз і зустрічаюся поглядом із соколом.
Непорушність птаха засвідчила, що маю справу з опудалом. А звернення Яни Амбросімової, яка поділилася ідеєю своєї ялинки, окутаної дичиною, вгамувало мої емоції сповна: «За часів великих світу цього все робилося із розмахом — жили, кохали, інтригували, святкували, полювали та бенкетували. Після зимового полювання бенкети влаштовували царські — з переповненими від дичини столами та неповторним слов’янським колоритом». Судячи з ялинки, на якій висіли пір’їни птахів, залишків після такого Нового року на столах не було. Та й іграшки в цьому кутку не з дешевих: дві синички на гілці — 80 гривень, сова — 130 гривень, жолуді по 5 гривень (однак їм без птахів не вдасться відтворити полювання в домашніх умовах).
Ось у такий спосіб на кожній зеленій красуні знайшли місце в цьому приміщенні казкові королі, лебедині замки, «12 стільців», «три горішки для Попелюшки». Остання ялинка вартістю 17 тисяч гривень, а прикраси в шкаралупі на ній — по 50 гривень.
Сходи проводять до арки, яка в темній кімнаті виблискує кольором індиго. Це «Синій птах» Тетяни Єрмакової. Проходжу повз нього й опиняюся в компанії дітей. А граються вони в кутку-експериментаріумі, створеному Музеєм науки і техніки. Сухий лід (температура продукту — мінус 79 градусів) організатори закидають у кип’яток, утворюючи вуглекислий газ і дивуючи малечу білими хмарами. «Димовуха» й «піновуха» — так називають ці явища.
Мене ж цікавить солодкий вагончик, у ньому дегустую львівський шоколад і сорти варення з помідора, яблука, базиліка; ананаса й перцю чилі; апельсина та лаванди. Однак шкодую 45 гривень на маленьку баночку...
Нарешті наповнюю свій кошик «крамом» — із печива у формі черевика, ведмедя та серця. Три іграшки на ялинку (кожна вартістю 20 гривень) мені підходять за ціною. А ось на будиночки, хай навіть зроблені з карамелі з корицею, імбиром, гвоздикою та коріандром, я можу тільки подивитися: сплатіть 500 гривень — і три місяці не виникатиме бажання його з’їсти!
Чи бачили ви органічну ялинку? Її підніжжя — штучний комин, лапи — дрова та мох, верхівка — каміння. Поряд грає на контрасті Вікторія Бабюк, пропонуючи проїхатися на паровозику навколо світу (в нашому випадку — ялинки) за 80 днів (швидше 80 секунд і очима). Це були, якщо так можна сказати, класичні варіанти дизайнерів...
Снігуронька в корсеті дешевша за собаку
З модерним Новим роком ознайомив експонат у стилі еротичної книжки «50 відтінків сірого»: червона штучна ялинка на тлі яскраво-червоної стіни. До неї можна прикріпити себе наручниками, щоб зручніше споглядати на Діда Мороза у знову ж таки червоних стрингах та Снігуроньку в чорному мереживному корсеті (безголові іграшки по 80 гривень).
Стилізовані собаки теж дивують — щоправда, ціною в 500 гривень. І це якийсь шмат скла у формі домашнього улюбленця, розмальований у рожевих тонах! Захоплює ялинка на подіумі у формі моделі — від неї наче віє вишуканістю. Сусідній відділ дихає пахощами: він поєднав на дереві аромати дорогих парфумів та декоративних кремів і мила. Не дивуйтеся однойменній назві — «Парфумер». Стоїть поряд з ним ялинка-будуар. На тлі дзеркала у білій оправі. Експонат нагадує не Новий рік, а звичайнісіньку дамську кімнату.
Про відчуття голоду сповіщає вже тарілка з борщем. На столику стоїть продукт, а поряд із ним — велика декоративна каструля й книжка з рецептом варива з карасів. Ці предмети прикривають «лапи» ялинки, прикрашеної вже продуктами-інгредієнтами національної червоної страви. Красується вона на тлі стіни, задекорованої смачними фотокартками різних видів борщу.
Аж ось запрошують узяти участь у майстер-класі. Я не втрачаю дармової можливості. За якісь півгодини встигаю зліпити нашвидкуруч із ялинки, кори дуба, моху, сушених скибок лимонів та шишок декоративну круглу прикрасу собі на двері. Обмотую її кольоровою стрічкою і — Нового року, їй-бо, хочу якнайшвидше!
Охолоджуюся... на ярмарковій терасі. Вкутуюся білим пледом, спеціально виданим організаторами, сідаю під арку з назвою «Свят-вечір» і споглядаю на вечірній Київ у вогнях, посьорбуючи зелений чай. При мені вже не порожній кошик — Дід Мороз на білому коні за 200 гривень (продавець пообіцяла, що коник не битиметься), Дід Мороз на вертольоті та цей самий Дід на ретро-автомобілі (за дві останні віддаю по 35 гривень). Цікаве відчуття: столиця потерпає від вогкого характеру осені, а в душі буяє груднева зима.
Переконана, музику вдалого Нового року не погода грає, а звичайнісінький поштовх — можливість стати учасником передноворічної підготовки. Використавши її, набудеш оптимізму, віри в те, що, до прикладу, білий кінь цього Нового року принесе галопом дива. А люд що? Так само, як і я, розглядає в руках свої новопридбані талісмани. І не шкодує, мабуть, витрачених на вхід 60 гривень.
Катерина МАЦЕГОРА, Світлана СКРЯБІНА (фото), «Урядовий кур’єр»
Ми в Google+