Голова Рахівськогої
райдержаміністрації
Закарпатської області
Дмитро АНДРІЮК

Свого часу заява Президента Віктора Януковича про наміри України позмагатися за право проведення у нас зимової Олімпіади—2020 викликала чималий інтерес фахівців зимового спорту як за кордоном, де вперше озвучено цю ідею, так і в Україні. Однак як і все нове, сприйняли її неоднозначно. Особливо окремі закордонні спеціалісти. Представники, так би мовити, конкурента у своїх коментарях почали висловлювати сумніви, що  в Українських Карпатах можна знайти  гірськолижні траси, які б відповідали міжнародним спортивним стандартам. Мовляв, Карпати — гори молоді й  значно поступаються висотою Альпам. Зовсім іншої думки щодо проведення Олімпіади ті, хто знає Карпати не з туристичних довідників, а пов’язали з цим краєм своє життя. До них належить і голова Рахівської райдержадміністрації Дмитро Андріюк, із яким ми розмовляємо про те, наскільки реальна перспектива  проведення тут спортивного заходу світового масштабу. І перше питання, яке можна зарахувати до фундаментальних: чи можна знайти в Карпатах серйозні гірськолижні траси, які б повною мірою задовольняли вимоги спортсменів?

— Мене смішать розмови, що нібито Карпатські гори не дотягують до світових стандартів щодо проведення зимових міжнародних спортивних змагань.  І коли мене запитують, чи дійсно можна провести зимові Олімпійські ігри в Карпатах, переконаний, що це цілком реально.

Я народився і виріс на Рахівщині, власними ногами обійшов і Петрос, і Говерлу, всі гірські стежки та  схили. І як людина, що теж закохана в гірськолижний спорт, скажу: у нас є більш ніж досить місць, де можна успішно провести найскладніші міжнародні змагання за найповнішою олімпійською програмою. Біда тільки в тому, що деякі наші керівники областей, керуючись не загальнодержавними, а суто регіональними інтересами, за звичкою почали тягти ковдру кожен на себе, виставляючи на перше місце то Львівську, то Івано-Франківську, то Чернівецьку області як першочергові місця для проведення майбутніх Олімпійських ігор. Таким містечковим патріотизмом можна в зародку похоронити саму ідею проведення зимових міжнародних змагань в Україні.

 — Чому?

— Тому що закородонні експерти, оглянувши Карпати з боку Львівщини чи Івано-Франківщини, справді не знайдуть там таких схилів, перепадів висот, які задовольнили б олімпійських спортивних інспекторів. Бо ті керуються вже давно виробленими нормами і ні на крок не відступають від них. І річ не тільки у стрімкості гір. Для Олімпіади потрібен глибокий сніговий настил, такий, як, приміром, в Альпах чи в Кордильєрах. А на Львівщині та Івано-Франківщині уже десятки років такого снігу немає. Розрекламований Буковель настільки малосніжний, що щороку гірськолижники, оселяючись там, масово їдуть на Закарпаття, передовсім на Рахівщину, щоб відвести душу на схилах полонини Драгобрат, де випадає стільки снігу, що його вистачає не тільки на лютий, березень, а навіть на початок травня. Масово їдуть у пошуках хорошого снігу сюди любителі зимових видів спорту і з Львівщини та Буковини.  Це не моє нахваляння переваг Рахівщини, а об’єктивна реальність: досить поїздити Карпатами, щоб у цьому переконатися.

 Мальовничі Карпати своїми гірськими схилами та лижними трасами здобувають усе більше прихильників серед любителів зимових видів спорту. Фото Володимира ЗАЇКИ

— Справді, проїжджаючи гірськими дорогами вашого району, не тільки в травні, а навіть у червні бачимо снігові пасма на Говерлі.

— Ідеться не тільки про Говерлу. Глибокий сніг лежить із грудня по травень і на схилах Петроса, який поряд з Говерлою і мало поступається їй висотою, і на Близниці, і на Драгобраті. У цих місцях рай для гірськолижників, бо там можна знайти такі перепади висоти, такі схили, які не поступаються альпійським. Тут не треба робити аж надто глибокі дослідження, варто просто подивитися й порівняти, які гори і схили є в нас, а які — в інших районах Карпат. На жаль, цього не видно з чиновницьких кабінетів, господарі яких мають робити повний, об’єктивний аналіз фактів і розробляти необхідні рекомендації та давати об’єктивні оцінки.

— Але ж задля справедливості треба зізнатися, що на Рахівщині повністю як гірськолижний курорт функціонує лише полонина Драгобрат. На Петросі, який ви вважаєте ідеальним місцем для проведення зимової Олімпіади, як кажуть, ще й кінь не валявся.

— Може, добре, що схили цієї гори залишилися в первозданному вигляді. Це дає змогу будувати олімпійські об’єкти за глибоко продуманим плануванням, взявши за основу найкращі європейські зразки розбудови гірськолижних спортивних курортів. Ми можемо все це робити з найменшою шкодою для навколишньої природи, зберегти її фактично у первісному вигляді.

— Якщо аналізуємо, чому під час вибору місць міжнародних змагань робиться несправедливий і навіть згубний для самої ідеї крен в областях, які об’єктивно не можуть задовольнити олімпійських вимог, то неабияку роль відіграє в цьому слабко розвинена інфраструктура Рахівщини саме там, де проживатимуть і змагатимуться спортсмени зі всього світу. В сусідніх із Закарпаттям областях і дороги значно кращі, й готелі, й кафе та ресторани.

— Так, певна рація в цьому є. Так сталося, що Рахівщина віддалена від Ужгорода, обласного центру, на 250 кілометрів. Мабуть, тому десятки років  гроші в розвиток туристичної індустрії вкладали в прилеглі до обласного центру райони. Саме в ті, де сніг лежить лише півтора, якнайдовше — два місяці. Але для розвитку великомасштабного гірськолижного курорту тамтешні гори з їх малосніжжям, правду кажучи, малопридатні.

Слід зазначити, що нинішні керівники Закарпаття почали виправляти цей крен, але часу втрачено чимало. Хоч його буде абсолютно достатньо, щоб до зимових Олімпійських ігор вибудувати таку систему обслуговування спортсменів і туристів, яка б не поступалася альпійським критеріям. До прикладу: відомий Буковель скільки будували? Три-чотири роки. А в нас попереду ще 8 років. Та й не така вже цілина — Рахівщина. Ви знаєте, що не так давно — в кінці тридцятих років минулого століття — курсували потяги Прага — Ясіня, Будапешт — Ясіня, що від Ясіні тяглися дороги схилами Петроса, якими роз’їжджали європейські туристи на фаетонах і навіть вузькоколійках ледь не до самої Говерли. Ці дороги залишилися й донині. І не треба фантастичних зусиль, щоб відновити ці міжнародні туристичні маршрути. До речі, в нас уже катаються на чудових гірських схилах гірськолижники з Чехії, Польщі й навіть Німеччини.

 А якщо говорити про економічний розвиток Рахівщини, то, вклавши певні кошти в майбутні олімпійські об’єкти, можна не тільки зробити наш край абсолютно самодостатнім, а й збагатити бюджет усієї України. То що нам заважає, щоб відновити славу Рахівщини як Мекки не тільки для зимових туристів, а й для любителів літніх подорожей? У нас для цього є все:  чудові красиві гори, чисті ріки і потічки, мінеральні джерела з цілющою водою, аналогів якої немає ніде в світі, майстри народних промислів зі світовим іменем, ліси, де ще не перевелися сотні видів звірів та птахів. Останнім часом у нас з’явилося чимало сучасних готелів, колиб, ресторанів. Що ще треба, щоб спрямувати сюди нові потоки туристів і спортсменів? Тільки одне: увага держави і місцевих керівників.

 — Скажіть, будь ласка: а чи не зашкодять проведенню зимових Олімпійських ігор наміри приєднати всі ці простори і території до Карпатського біосферного заповідника? Я не чув, щоб хоч у якійсь іншій країні проходили спортивні змагання в межах національних заповідників.

— Це велика окрема тема, яку б я не хотів зараз зачіпати. Але якщо коротко, то скажу: створення чи розширення національних заповідників — річ дуже тонка. Як людина, як керівник я всією душею за те, щоб ми оберігали наші природні багатства, зберігали їх для нащадків. Але підходити до цього треба зважено, продумано, враховуючі всі не тільки природні, а й соціально-економічні нюанси. Однак попередній глава держави, підписуючи указ про розширення меж Карпатського біосферного заповідника, зробив це поспіхом, не враховуючи ні інтересів краю, ні думки людей.  І тут річ не тільки в тому, що створення нових меж заповідника справді може зашкодити проведенню зимової Олімпіади. Якби заповідник узяв під свою юрисдикцію, скажімо, глухі урочища, прадавні лісові хащі, — ніхто й слова не сказав би проти. Однак згідно з планами дирекції заповідника його нова територія має захопити житлові будинки і споконвічні пасовиська. Ці території не мають жодних природних особливостей і цінностей. Скажіть мені: куди дінемо сотні людей і їхні будівлі, де знайдемо землі, щоб їх переселити? Це повне безглуздя, яке продиктоване невтримним прагненням керівництва заповідника захопити для себе нові території — зовсім не з науковою метою. Ось тому громади всіх навколишніх сіл оголосили війну цим намірам, виступили з рішучим протестом проти дій керівництва Карпатського біосферного заповідника.

 Цікаво, що ми не раз пропонували керівникам заповідника: прийдіть на збори громад, послухайте людей, знайдіть з ними спільну мову. Думаєте, хоч один раз вони прийшли?  Ні, бо знають: не знайдеться жодної людини, яка б підтримала їхню позицію і поспішний указ. Я сказав би, що це не просто чиїсь помилкові дії, це злочин, тому що в гірських умовах, де людям і так важко жити, де вони традиційно займаються випасом худоби, забрати в них останнє — землю, значить іти свідомо проти наших же людей. В європейських державах людям, які живуть у подібних складних умовах, спеціально створюють комфортні умови, щоб вони нормально жили й розвивали свій край. А тут, як бачите, все навпаки. То йдемо ми до Європи чи ні?

 — Говорячи про зимову Олімпіаду, хочу запитати вас, Дмитре Дмитровичу: що треба негайно, уже зараз зробити, щоб ідея, висловлена Президентом України Віктором Януковичем, почала набирати конкретних реалізаційних рис?

— А ми вже нині багато робимо в цьому напрямку. Розробляємо генеральні плани розвитку Рахівського району, куди входять і напрацювання, пов’язані з майбутніми Олімпійськими іграми — визначено найбільш привабливі території, де мають зводитися олімпійські об’єкти, намічено систему розвитку інфраструктури, прораховується фінансове забезпечення цих робіт. Нині конче потрібно одержати хоча б обриси Генерального плану всієї системи об’єктів Олімпійських ігор. Головне — державна підтримка наших пропозицій, всебічна увага до цього проекту державних органів влади.

Рахівський регіон енергійно підтримує ідею зимових Олімпійських ігор, проголошену Президентом України, і готовий зробити все, щоб вона одержала конкретне вирішення.

Володимир НИКОНЕНКО
для «Урядового кур’єра»

Дмитро АНДРІЮК.  Народився 16 червня 1967 року. Вищу освіту здобув у Львівському державному сільськогосподарському інституті, спеціальність «Механізація сільського господарства». Трудову діяльність розпочав у 1985 році слюсарем з ремонту автомобілів, водієм Рахівського  автопідприємства  №06033. З 1985 по 1987 рік проходив строкову службу в лавах Радянської армії. З 1992 р. — директор приватного підприємства «Крокус». Із  квітня 2010 року — голова Рахівської районної державної адміністрації. Депутат районної ради V скликання. Депутат обласної ради VI скликання.