Голова Національної комісії
з цінних паперів та фондового ринку
Дмитро ТЕВЕЛЄВ

Нещодавно указом Президента було створено Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) і ліквідовано Державну (ДКЦПФР). Про нові підходи щодо діяльності регулятора та про його завдання «УК» розповів голова НКЦПФР Дмитро ТЕВЕЛЄВ.

— Дмитре Михайловичу, які процеси приховані за зміною назви?

— Це не зміна назви або вивіски, а зміна концепції регулювання діяльності ринку цінних паперів держорганом. Раніше комісія вибудовувала стосунки з підконтрольними структурами «по вертикалі», нині працюватиме «по горизонталі» у рамках партнерства та взаємного інтересу. Саме національні інтереси розвитку фондового ринку країни стають ключовими у спільній діяльності задля розвитку економіки країни. Головне завдання — створення умов для перетворення фондового ринку в інструмент для перерозподілу інвест?ресурсів і сприяння розвитку економіки України.

— Замість 26 теруправлінь комісії залишилося 10. Чи не постраждає від цього ринок?

— У жодному разі. Просто раніше кожен регіон мав свій підрозділ з великим штатом працівників, та завантаженість за кількістю емітентів і професійних учасників була різною. Отже, треба було все врівноважити. Ми керувалися принципом мобільності та професійності кожного теруправління, а також якісною взаємодією з учасниками ринку та швидкістю реагування на події або порушення. Враховуючи дефіцит професійних кадрів і техзасобів, значно простіше було закумулювати їх у 10 центрах. До речі, у багатьох областях збережено відділи, сектори комісії, які приймають і аналізують звітність, слідкують за проведенням зборів акціонерів, приймають скарги і відповідають на них у рамках своєї компетенції тощо. Загалом унаслідок реорганізації скорочено близько 150 штатних одиниць.

— Яка роль фондового ринку в економіці держави?

— Якісний розвиток економіки не можливий без ефективно функціонуючого фондового ринку. Він акумулює і перерозподіляє фінансові ресурси у реальний сектор. В Україні активно залучати кошти населення через інструменти фондового ринку заважає, зокрема, брак якісної інформації, низький рівень фінансової грамотності населення. Тому НКЦПФР багато уваги приділяє реформуванню системи звітності та розкриття інформації. Для цього потрібні певні фінансові ресурси. Наприклад, якнайшвидшого впровадження потребує система моніторингу фондового ринку. Якщо у нас на це заплановано витратити $600 тис., то в Росії — $3,5 млн. Та на сьогодні, на жаль, вітчизняний регулятор узагалі не отримав ніяких коштів з бюджету для реалізації проекту.

Розвиток фондового ринку гальмує також брак довіри до компаній, які на ньому працюють, що йде ще із середини 1990-х — періоду трастів, коли були введені в оману тисячі громадян. У той же час бачимо, як із попелу відроджується «МММ». Невже людям недостатньо досвіду тих років для правильних висновків? Ще однією причиною є затягування впровадження другого рівня пенсійної реформи. В усіх країнах з перехідною економікою саме проведення пенсійної реформи та, відповідно, залучення та перерозподіл коштів від населення до економіки було чи не єдиним реальним шляхом максимально ефективного інвестування внутрішніх ресурсів у виробництво та інші сфери економіки. Тому маю сподівання, що це реформування дасть певний поштовх і вітчизняному фондовому ринку.

— У більшості країн світу регулятор фондового ринку фінансується на засадах державно-приватного партнерства. Чи є такі можливості в Україні?

— Поєднання бюджетних і ринкових джерел є оптимальною моделлю для фінансування регулятора. Адже нинішнього недостатньо, що породжує труднощі з кадрами і матеріально-технічним забезпеченням. Так, за 17 років діяльності комісії лише зараз, і то за рахунок внутрішніх ресурсів, створено єдиний держреєстр цінних паперів. На жаль, реальна зарплата співробітників НКЦПФР у рази нижча, ніж у спеціалістів регульованого ринку, що негативно впливає на імідж комісії і держслужби загалом. Дуже часто наші працівники набувають високої кваліфікації, а потім переходять до приватних структур. Отже, доводиться марнувати час на навчання нових. Брак ресурсів заважає й оперативному регулюванню. З іншого боку, розуміємо, який тягар лягає на бюджет, адже локальний регулятор, тобто певного ринку, фінансується за рахунок усіх платників податків. Більш справедливим було б, якби особи і компанії, що працюють на фондовому ринку, більшою мірою несли таку відповідальність. 

Ми категорично проти поповнення бюджету за рахунок штрафів і санкцій учасників ринку, як це робиться у деяких країнах. Є більш дієві механізми з оптимальним співвідношенням бюджетних і ринкових джерел фінансування. І ми виступили з ініціативою, щоб частина коштів від реєстрації емісій цінних паперів акумулювалася у спецфонді бюджету для фінансування виключно цільових проектів розвитку, матеріального і програмного забезпечення комісії, покращення соціально-побутових умов її співробітників. Як відомо, емітенти цінних паперів при реєстрації випусків сплачують держмито, максимальний розмір якого до недавнього часу становив 5 мінімальних зарплат. Тобто при реєстрації банком емісії на 3—4 млрд грн держмито у бюджет становило 850 грн. Торік ми ініціювали внесення змін до закону щодо максимального збільшення держмита — до 50 мінімальних зарплат (тобто до 5 тис. грн). Розраховували, що доходи, які спрямовуються в бюджет, йтимуть на розвиток НКЦПФР. Але коштів так і не отримали. Оскільки аналогічні спецфонди мають понад 20 відомств (це право зафіксовано в законі про держбюджет), сподіваємося на підтримку ініціативи з боку Кабміну. 

— Комісія наразі розробляє ідею створення в Україні регіонального методологічного центру з розвитку законодавчої та нормативної бази фондового ринку. Які економічні вигоди від реалізації проекту матимемо?

— Більшість міжнародних експертів вважають, що останнім часом Україна зробила значний крок у реформуванні законодавства та нормативної бази ринку цінних паперів. Лише торік прийнято 11 законів, які регулюють цю діяльність. Наші підходи знайшли визнання серед регуляторів інших країн. Більше того, ми взяли на себе ризик проведення самооцінки відповідності вітчизняної нормативно-правової бази в частині фондового ринку критеріям Міжнародної організації комісій з цінних паперів та фондового ринку (IOSCO). На це відважилися лише дві країни світу, в тому числі і Україна. Без визнання відповідності критеріям цієї організації цивілізований ринок цінних паперів, що працює за міжнародними стандартами, в Україні буде важко створити. До рекомендацій IOSCO прислухаються МВФ, Велика вісімка, Євросоюз, інші міжнародні та регіональні структури і транснаціональні компанії.

Якщо зможемо довести свою відповідність цим нормам, наступним етапом може стати створення регіонального методологічного центру із залученням до спільної діяльності з розвитку фондового ринку колег з країн колишнього СРСР, Південної та Центральної Європи, Кавказу. НКЦПФР запропонувала IOSCO провести серію методологічних заходів (конференцій, семінарів), що зачіпатимуть аспекти проведення самооцінки, і наші міжнародні колеги погодились. У вересні планується проведення в Україні конференції 15 — 20 регуляторів регіону на рівні їх очільників, на якій обговорюватимуться проблеми корпоративних відносин, боротьби з інсайдерською інформацією, маніпулювання на фондовому ринку, роботи з приведення у відповідність до критеріїв IOSCO вимог до регуляторів. Якщо нам вдасться стати локомотивом новацій у нашому регіоні, то ініціатива формування на базі України такого методологічного центру буде реалізована. Це стратегічне і досить нелегке завдання, але ми маємо ставити перед собою такі амбітні цілі. Також хотів би привітати з Днем працівника фондового ринку працівників Комісії, учасників ринку та всіх, хто має до нього стосунок, подякувати за самовіддану працю задля його розвитку та побажати нових досягнень.

Вікторія КОВАЛЬОВА,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Дмитро ТЕВЕЛЄВ. Народився в 1959 р. Закінчив Донецький державний університет (1983 р.) та Міжрегіональну академію управління персоналом (2002 р.) за кваліфікацією «юрист». Займався юридичним супроводом діяльності вугледобувних підприємств, зокрема Шахти «Комсомолець Донбасу», «Павлоградвугілля». Керував юрфірмою «Перший радник». З 2007 по 2010 р. — виконавчий директор акціонерного товариства  «Дніпроенерго». У березні 2010 року очолив НКЦПФР.