Угода про спільний авіапростір (САП), про яку так довго говорили у владних коридорах, нарешті стала реальністю. Досвід європейських країн, які приєдналися до цього процесу, показує позитивні результати: зниження тарифів та істотне розширення географії польотів.                     

Усе заради пасажира

— Держава зацікавлена у створенні максимально комфортних та прийнятних умов для громадян під час користування авіаційним транспортом, — заявив віце-прем’єр-міністр Олександр Вілкул. — Адже коли напрямок використовує один перевізник, у нього виникає спокуса зіграти на підвищенні тарифів. А коли на ринку існує здорова конкуренція, перевізник змушений приваблювати пасажира низькою ціною квитка та якісним наданням послуг. Завдяки цій угоді європейські авіакомпанії отримають вільний доступ до українського ринку авіаперевезень. Тож наші громадяни зможуть скористатися більшою кількістю маршрутів та якіснішим сервісом.

Однак досягти цього досить непросто. За словами директора департаменту авіаційних перевезень та аеропортів Державної авіаційної служби України Сергія Коршака, одним з головних аспектів перемовин було  зняття обмежень, які поки що існують між Україною та європейськими країнами. Передусім ідеться про питання, пов’язані з екологією, безпекою польотів, авіаційною безпекою.

Перший раунд переговорів щодо Угоди про спільний авіаційний простір відбувся ще в грудні 2007 року. За його результатами глави делегацій підписали спільну заяву, в якій визначили орієнтири для опрацювання цього документа. У подальшому крок за кроком рухалися вперед, і вже 2009 року, коли відбувся 5-й раунд переговорів, під час якого йшлося про основну частину угоди, делегації впритул підійшли до визнання з боку Європейського агентства з безпеки польотів (EASA) сертифікатів, виданих Україною повітряним суднам. Йшлося і про розробку, виробництво та здійснення українськими авіаперевізниками на своїх лайнерах польотів у межах внутрішнього ринку ЄС.

Як відомо, Україна належить до десятки країн світу, які мають повний цикл авіаційної діяльності, що включає розробку, виробництво, підтримку льотної придатності та експлуатацію авіатехніки. Саме цим фактором і зумовлена тривалість переговорного процесу. Сторонам знадобилося майже два роки для пошуку компромісного рішення для збереження права на експлуатацію авіапідприємствами України усього парку повітряних суден, зареєстрованого в нашій державі.

Результатом цієї роботи стало однозначне рішення ЄС (EASA) навесні 2012 року щодо неможливості автоматичного визнання без сертифікації повітряних суден типу «Антонов». Окрім того, EASA відмовилося взяти на себе (згідно з Конвенцією про міжнародну цивільну авіацію) відповідальність за підтримання льотної придатності тисяч літаків «Антонов», що літають в усьому світі та зареєстровані в інших державах.

За таких умов Україна вирішила зберегти за собою всі права та зобов’язання згідно з конвенцією. Це призвело до того, що влітку 2012 року довелося докорінно змінити модель проекту Угоди про САП. Тож делегації змушені були працювати фактично над новою угодою. 

Однак уже під час 8-го раунду, що відбувся 21—22 жовтня 2013 року в Брюсселі, вдалося завершити  опрацювання проекту Угоди про САП та визначити можливі терміни її парафування. У документі закріплено, що Україна продовжуватиме виконувати всі функції та завдання держави-розробника, виробника, реєстратора та експлуатанта авіаційної техніки, як це й передбачено конвенцією.

Іншими словами, Україна зберегла увесь наявний парк повітряних суден. Адже в Угоді про САП закріплено наше право  видавати сертифікати, ліцензії або схвалення. EASA не делегуватимуться будь-які функції, що пов’язані з безпекою польотів. Досягнуто домовленості й про розвиток співпраці з ЄС з метою зближення сертифікаційних систем у сфері первинної льотної придатності та її підтримання. Також визначено перелік сертифікатів та свідоцтв у сфері авіаційного персоналу та організації повітряного руху, що можуть стати в майбутньому предметом взаємного визнання між Україною і державами-членами. Водночас наша держава взяла на себе зобов’язання вдосконалювати національну  нормативно-правову базу авіаційної галузі на засадах європейської цілісності та системності.    

Економіка і авіакомпанії в накладі не залишаться

Фахівці стверджують, що угода жодним чином не перешкоджає подальшому розвитку вітчизняної авіапромисловості. Щоправда,  EASA матиме право проведення на території України стандартизаційних перевірок щодо імплементації нашого оновленого законодавства з урахуванням вимог  авіаційного законодавства ЄС. Але це не  тиск, а заходи, які проводять  в самих державах-членах євроспільноти.

Якщо говорити про те, що зміниться одразу з  набуттям угодою чинності, то можна констатувати, що розшириться доступ на ринок авіаперевезень, оскільки планується скасувати обмеження щодо частоти, ємності та географії польотів між пунктами України та Європейського Союзу. На першому етапі застосування угоди авіапідприємства необмежено користуватимуться двома правами, які стосуються свобод повітря, на другому — вони матимуть необмежені комерційні права під час перевезень за маршрутами, визначеними в окремому додатку до угоди.

Окрім того, вітчизняні авіапідприємства матимуть право здійснювати перевезення між ЄС та його сусідами, а авіапідприємства ЄС отримають таке саме право в межах України. Що ж до перевезень українськими авіапідприємствами до пунктів за межами ЄС, то в угоді закріплено, що це відбуватиметься на підставі існуючих або нових двосторонніх угод чи інших домовленостей між Україною та окремою державою-членом ЄС.

Якщо спробувати перерахувати все, що дасть укладення угоди для України, то вийде чималий перелік. Передусім ідеться про те, що буде створено надійний правовий механізм міжнародного рівня для реалізації  процесу євроінтеграції України у сфері міжнародної авіаційної діяльності. Зокрема, це дасть змогу посилити всебічну взаємодію відповідних органів виконавчої влади в сфері авіаційного транспорту зі своїми колегами з Євросоюзу (Європейська комісія та EASA). Також буде встановлено прямий діалог в рамках створюваного за угодою спільного комітету. За технічної підтримки  ЄС у національне законодавство будуть інкорпоровані  вимоги та стандарти понад 100 актів авіаційного законодавства ЄС, схвалені нові правила в усіх сферах авіаційної діяльності, посилено вимоги до безпеки польотів.

Прийняття нового Повітряного кодексу, який повною мірою відображає світові стандарти та тенденції, що існують у сфері організації та нагляду за безпекою польотів, вже посприяло переведенню України до першої категорії безпеки польотів. Відтепер навіть у Федерального авіаційного агентства США немає до України претензій щодо нагляду за безпекою польотів. Ми отримали можливість здійснювати далекомагістральні рейси. Техніка для таких перельотів у вітчизняних авіакомпаній є (Airbus-330,  Boing-767).

Тож укладення Угоди про САП сприятиме подальшому розвитку авіаційних перевезень пасажирів, вантажу та пошти між Україною та ЄС. Завдяки домовленостям створюватимуться засади для збільшення пасажиропотоків через українські аеропорти, поліпшиться  якість обслуговування та захист прав споживачів. Посилиться й взаємне інвестування в авіакомпанії, розвиватиметься промислове співробітництво між Україною та ЄС шляхом поглиблення ділових відносин між виробниками авіаційної техніки та її комплектуючих.

Водночас підписання документа не нашкодить чинним в Україні технічним та промисловим стандартам виробництва повітряних суден та їх компонентів, даватиме змогу розвивати промислову кооперацію в галузі авіаційної промисловості навіть з тими країнами, яких угода не стосується. Також очікується, що  наслідком укладення Угоди про САП стане подальше технічне та технологічне вдосконалення аеронавігаційної системи нашої країни, підвищення ефективності пропускної спроможності повітряного простору України в межах її відповідальності перед ІКАО (Міжнародна організація цивільної авіації). Усе це робитиметься без завдання шкоди суверенітету нашої держави.

Нині авіаперевізники відповідно до умов ринку самостійно визначають частоту та вартість перельотів, оцінюють власні можливості, аналізують, яку послугу можуть запропонувати користувачу, і лише тоді визначаються з польотами за цим напрямком. Так Україна співпрацює з Італією, Іспанією, ОАЕ, Росією та Грузією.

До речі, підписання угоди в наступному році є цілком реальним.

ПРЯМА МОВА

Ірина КОССЕ,
експерт Інституту економічних досліджень та політичних консультацій:

— Ця угода потрібна передусім українським споживачам. Вона відкриває український ринок для іноземних перевізників, а це означає посилення конкуренції і зниження вартості квитків. Нині щоб зайти на наш ринок, потрібно отримувати дозволи, а в деяких випадках питання вирішується навіть на урядовому рівні. Справа ця досить клопітка, і далеко не всі на неї погоджуються. Не варто забувати й про те, що в разі підписання Угоди про САП у виграші будуть і наші авіаперевізники, які отримують вільний доступ на європейський ринок.

Щодо перспектив схвалення угоди нічого конкретного сказати не можу, оскільки наша сторона багато в чому засекречує результати домовленостей. Скажімо, відомо, що одним з основних каменів спотикання під час переговорів було невизнання Європою сертифікатів українських літаків. Питання ставилося так, щоб вони проходили пересертифікацію — процедуру  тривалу й досить вартісну. До чого конкретно домовилися і хто чим поступився, не відомо.