Щиро скажу: я був у захваті від масштабності й переконливості відеорепортажу про успішне будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП). Напередодні нового року його оприлюднили на сайті НАЕК «Енергоатом». Рекламний ролик зроблено професійно. Таке відчуття, що ти разом з операторами летиш на гвинтокрилі над лісами Чорнобильської зони, стрімко робиш віраж над нещодавно прокладеними під’їзними залізничними коліями і прямуєш над ними вже до самого майданчика будівельного комплексу. Нині його вважають готовим майже на 100%.

Фото з сайту atom.gov.ua

Сховище майбутнього

Ідеться про введення в експлуатацію поки що першого пускового комплексу. Проєкт будівництва, затверджений розпорядженням уряду №380-р від 7 червня 2017-го і розрахований на 16,5 року, передбачає 15 пускових комплексів. ЦСВЯП стане автономною ядерною установкою, яка забезпечить тривале зберігання (100 років) ВЯП з енергоблоків вітчизняних атомних електростанцій: Рівненської, Южно-Української та Хмельницької. Для зберігання ВЯП використовуватимуть технологію поверхневого сухого зберігання із застосуванням двобар’єрної системи ізоляції ВЯП від навколишнього середовища. Це забезпечуватиме обладнання спеціально спроєктованих інженерних систем контейнерного типу. Проєктна місткість ЦСВЯП становитиме 458 контейнерів HI-STORM, які зможуть вмістити 16 529 відпрацьованих паливних збірок (ВПЗ). Більшість із них перебуває у пристанційних басейнах витримки згаданих АЕС або їх вивезено в Росію для тимчасового зберігання. Це ВПЗ з реакторів ВВЕР-1000. А з ВВЕР-440 Рівненської атомної станції ВПЗ переробляють на підприємствах Росатому. Високоактивні відходи від цієї переробки в упакованому й осклованому вигляді Україна повинна була забирати, згідно з багатьма угодами, ще на початку цього століття. Але нам їх нікуди подіти — нема відповідного сховища. Тож і доводиться платити колосальні кошти росіянам і за зберігання таких небезпечних відходів, і за інші послуги з ВЯП, які надають нашому Енергоатому. За словами Марі Йованович, колишнього посла США в Україні, «лише з 2005 року (по 2017-й. — Авт.) Україна сплатила Росії 2 мільярди доларів за вивезення ВЯП».

Саме 9 листопада 2017 року в центрі зони відчуження офіційно розпочалося будівництво багатостраждального ЦСВЯП. Пані Йованович брала участь у цьому врочистому заході, адже власник найсучасніших технологій зберігання і поводження з ВЯП, виробник головного обладнання для сховища — американська компанія Holtec International.

«Проєкт цього сховища намагалися реалізувати з 2005 року, але через опір частини українських депутатів кількох скликань і намагання російського ядерного сектору зберегти український ринок будівництво розпочали лише нині», — наголосив під час церемонії відкриття будмайданчика Володимир Кістіон, тодішній перший віцепрем’єр-міністр України.

Наскільки могутнім ще зовсім недавно було в Україні проросійське лобі — і в парламенті, й на поверхах виконавчої влади, — достатньо назвати кілька конкретних фактів. За підсумками міжнародного тендера на будівництво ЦСВЯП переможця (компанію Holtec (США) було визнано ще наприкінці 2005-го, але відповідний закон Верховна Рада ухвалила лише в лютому… 2012-го. Проєкт було фактично заморожено з огляду на політичну кон’юнктуру і посадовий рівень тих, хто «керував процесом» вивезення до Росії нашого ВЯП. Адже навіть для остаточного вирішення земельного питання з відведенням у натурі ділянок під сховище (загальною площею 45,2 гектара в Чорнобильській зоні відчуження), парламентаріям і держчиновникам знадобилося ще… чотири роки тяганини з погодженнями, з’ясуваннями. Від такого підкилимного саботажу державний бюджет втратив мільярди, і ще втратить сотні мільйонів з урахуванням недоотримання захмарних сум від курсової різниці долара до гривні.

Відповідно до ТЕО проєкту сховища, який уряд затвердив ще в лютому 2009-го, очікування були такими: оборот кілограма ВЯП в ЦСВЯП коштуватиме приблизно 200 доларів. Тобто практично вшестеро(!) дешевше, ніж у ті роки це обходилося Енергоатому, відправляючи ВЯП на зберігання або переробку в Російську Федерацію.

Колосальні втрати держбюджету прямо залежать від термінів будівництва сховища, додержання відповідних графіків здачі конкретних об’єктів. А їх нині, на щастя, виконують сумлінно.

«Я приємно вражений масштабами виконаних робіт», — заявив, за інформацією пресслужби НАЕК «Енергоатом», Вільям Доффермир, віцепрезидент корпорації зарубіжних приватних інвесторів OPIC. Такого висновку іноземні інвестори дійшли після інспекційної перевірки на будмайданчику ЦСВЯП перебігу виконання Україною угоди про залучення 250 мільйонів доларів.

Фото з сайту 5.ua

Усе відбувається за графіком

Щодо виконання компанією Holtec її зобов’язань відповідно до контрактів, то тут усе відбувається так, як має бути у солідного партнера. А його вважають одним із небагатьох у світі власників сучасних технологій поводження з ВЯП та експортерів іншого унікального обладнання для атомної промисловості. Його використовують у 53 країнах, портфель підтверджених замовлень, за інформацією спеціалізованих ЗМІ, торік становив майже 5 мільярдів доларів.

Угоди з компанією Holtec на будівництво ЦСВЯП передбачають виготовлення і постачання спеціального обладнання для сухого зберігання відходів, зокрема контейнерів для їх безпечного транспортування з дев’яти реакторів РАЕС, ХАЕС і ЮУАЕС. Американські партнери вже надають Україні технології, які застосовуватимуть на енергоблоках АЕС і під час перевезення ВЯП з атомних станцій до сховища. До речі, останні два роки на РАЕС, ХАЕС і ЮУАЕС уже відбулися випробування американського обладнання, працівники цих атомних станцій мали змогу детально ознайомитися із процесами перевантажувальних операцій та безпосередньо транспортування в Чорнобильську зону ВЯП.

А загалом, як передбачено контрактами першого етапу постачань, до кінця 2020-го Енергоатом отримає від компанії Holtec 110 систем зберігання ВЯП, а далі їх вироблятимуть на харківському Турбоатомі. Передачу йому технології виготовлення багатоцільових захисних контейнерів системи HI-STORM зафіксовано у меморандумі, підписаному ще у 2015 році.

Отож є надія, що з офіційним введенням в експлуатацію ЦСВЯП уже цього року Україна отримає, за словами колишнього президента Енергоатому Юрія Недашковського, «одне з найсучасніших і найбезпечніших у світі сховищ ВЯП».

А все відбувається за графіком. Ще торік на початку грудня прес­служба енергокомпанії повідомляла про виконання генпідрядником ТОВ БК «Укрбудмонтаж» майже 97% робіт з побудови сховища. У межах контракту відповідно до проєкту від компанії Holtec уже отримано 897 одиниць загальнотехнічного обладнання. Стовідсотково завершено роботи з облаштування 110 залізобетонних фундаментів на майданчику зберігання контейнерів. Завершено будівництво та отримано сертифікат ДАБІ про прийняття в експлуатацію під’їзної залізничної колії до ЦСВЯП (нова шестикілометрова гілка з’єднала зі сховищем уже наявну мережу державних доріг). Завершено полігонні випробування спеціального залізничного рухомого складу для перевезення контейнерів HI-STAR та HI-TRAC для їх сертифікації. На РАЕС, ЮУАЕС та ХАЕС цими днями триває реалізація підготовчих робіт із транспортування ВЯП до ЦСВЯП.

Одне слово, зроблено колосальний крок для посилення економіки держави, поліпшення її інвестиційної привабливості. Офіційне введення в експлуатацію сховища, як обіцяють, у найближчі місяці стане «завершальним етапом із здобуття атомною галуззю України політичної незалежності від Росії».

А ВЯП, що зберігатиметься не в могильнику, як дехто спекулює назвою, а у високотехнологічній споруді ЦСВЯП, — не ядерні відходи, а надзвичайно цінний природний ресурс майбутнього. У провідних країнах уже поступово залучають ВЯП для вироблення електроенергії в реакторах нових поколінь. Індія, наприклад, його давно використовує для роботи реакторів на швидких нейтронах.

Такі самі золоті відходи, але вже з Чорнобильської атомної станції, зберігатимуть, до слова, в сухому сховищі ВЯП №2.

СВЯП-2 прискорить видалення палива з ЧАЕС

Цей значно складніший і відповідальніший ядерний об’єкт, розташований за 18 км від ЦСВЯП, уже передано від підрядника (компанії Holtec International) замовникові (ДСП «ЧАЕС»). Про це офіційно повідомило на початку року Державне агентство України з управління зоною відчуження.

Доля СВЯП-2 як безперечного довгобуду значно складніша за важку історію будівництва ЦСВЯП. Із цим сховищем напряму пов’язані терміни виведення Чорнобильської станції, зупиненої назавжди 2000 року, зі статусу ядерної установки. Цього не відбудеться ніколи, доки з пристанційного мокрого сховища (СВЯП-1), басейни витримки якого переповнені, не буде переміщено в СВЯП-2 останню відпрацьовану тепловидільну збірку (ВТВЗ). Проєктні потужності СВЯП-1, термін експлуатації якого завершується 2025 року, не дають змоги тривалий час зберігати ВТВЗ. Крім того, ВЯП краще зберігати в сухому інертному середовищі, кажуть інженери-ядерники. А за весь час експлуатації ЧАЕС тут накопичилося понад 21 тисяча ВТВЗ. Тому питання будівництва і введення в експлуатацію СВЯП-2 майже 20 років залишалося проблемою номер один для зупиненої станції.

Одним з перших підрядників будівництва цього сховища була французька компанія Framatome. Вона обіцяла завершити спорудження СВЯП-2 ще у 2005 році. Роботи розпочала у 2000-му, але через три роки виявили (і їх визнали) грубі помилки у проєктуванні та спорудженні об’єкта. Від послуг цього генпідрядника довелося відмовитися.

У 2007-му ДСП «ЧАЕС» уклало контракт на завершення будівництва СВЯП-2 з уже відомою нам компанією Holtec International. Та лише 25 жовтня 2010 року цей проєкт затвердила асамблея донорів рахунку ядерної безпеки. Сумарна вартість сховища, за даними ЄБРР, становить 400 мільйонів євро. Закінчити будівництво планували в березні 2015-го. З різних причин воно затягнулося на роки. І ось нарешті цей довгоочікуваний і надзвичайно важливий для України ядерний об’єкт американська компанія передала замовникові — ЧАЕС. Будівництво високотехнологічного унікального сховища всі ці роки фінансували за донорські кошти з рахунку ядерної безпеки Європейського банку реконструкції та розвитку.

СВЯП-2 складається з двох частин. По-перше, установки («гарячої камери») з дистанційної підготовки ВЯП до зберігання. Готуватимуть і пакуватимуть до вивезення на зберігання в залізобетонних модулях-сховищах близько 21 тисячі ВТВЗ, 2 тисяч також високоактивних відпрацьованих додаткових поглиначів і понад 23 тисяч подовжувальних стрижнів. Установку спроєктовано для забезпечення мінімальної річної продуктивності з обробки 2500 паливних збірок або поглиначів.

Друга частина сховища (мені довелося тут побувати на початку 2000-х) вражає розмірами — зона збереження ВЯП. Тут здійснюватимуть транспортування пеналів, заповнених ВЯП, і їх завантаження в горизонтальні бетонні модулі-сховища. У цих модулях їх зберігатимуть протягом 100 років.

Загальний принцип прийнятої для СВЯП-2 технології сухого модульного зберігання полягає в тому, що паливо зберігається в герметичних металевих корзинах (пеналах), заповнених інертним газом. Самі ж корзини розміщені у бетонних модулях. Їхня конструкція слугує радіаційним захистом і запобігає пошкодженню цього металевого двостінного сухого екранованого пенала (ДСЕП), виготовленого з нержавіючої сталі. Один ДСЕП вміщує 93 ВТПЗ.

Темп вивезення з ЧАЕС на новозбудоване СВЯП-2 ВЯП для підготовки його до зберігання в бетонних модулях-сховищах становить 2,5 тисячі ТВЗ на рік. Отож, щоб перевезти зі СВЯП-1 спеціальним вагоном у спеціальному чохлі з дев’ятьма ТВЗ усі відпрацьовані тепловидільні елементи, що накопичилися на станції, до СВЯП-2 для їх дистанційної обробки (розділення збірок в його гарячій камері на пучки, пакування в пенали), знадобиться принаймні 9,5 року. Тобто процес позбавлення ЧАЕС відпрацьованого радіаційного добра дуже складний і тривалий, потребує жорсткого дотримання правил безпеки персоналом і СВЯП-1, і СВЯП-2.

Згідно з угодою, після завершення будівельно-монтажних робіт Holtec повинен провести практичне навчання персоналу ЧАЕС. Це обов’язкова умова. І процес цими днями тут триває. Працівники станції пройшли теоретичний курс, але напередодні гарячих випробувань робітники, які експлуатуватимуть СВЯП-2, мають підтвердити свої вміння й навички на практиці. Початок гарячих випробувань, повідом­ляє Державне агентство України з управління зоною відчуження, заплановано на кінець лютого 2020-го.