Учасники пряничного фестивалю, який на вихідних утретє пройшов в Ужгороді, не тільки пекли пряники, прикрашали вироби з них, а й торгували заради допомоги дітям.

Житнє борошно — основа пряників. Їхня назва свідчить про безпосередній стосунок до прянощів, тобто до Близького Сходу та Індії. Саме звідти в давнину доставляли духмяні рослини, що подарували запеченим виробам незвичайного смаку. Про печиво з медом знали ще в Давньому Єгипті, а з ІХ століття ним смакували і в Київській Русі. Нині народні традиції збагатилися настільки, що пряники готують не лише з медом, а з десятками інших добавок: корицею, гвоздикою, імбирем, анісом, мигдалем, апельсином, чорносливом, лісовим горіхом. Закарпатці додали до цього переліку місцевий особливий інгредієнт — леквар. До речі, в Ужгородському замку є кондитерські штампи для виготовлення пряників, які збереглися з ХVІІІ століття. Серед них — із гербом міста над Ужем.

Від багатства пряників розбігалися очі. Фото з сайту facebook.com/festpryanukiv

Пряник як спосіб самовираження

Із привітною усмішкою гостей зустрічала студентка Марія Заболотна. Вона у вбранні Миколайчика виконувала важливу місію вже втретє. Для неї цей фест — найважливіша подія року, адже Марія може дарувати радість тисячам дітей і дорослих, які приходять на свято пряників.

І професійні кулінари, і любителі готувати вдома розставили на столах тисячі смачних виробів. Серед них і так звані друковані пряники, і вирізні (силуетні), й у вигляді фігурок або казкових будиночків. Усі яскраво розмальовані, із власними сюжетами.

На фестиваль в історичний центр «Совине гніздо» ужгородці й гості міста йшли цілими сім’ями, адже поглянути на кулінарну красу — вже задоволення. А ще можна придбати пряники, скуштувати або подарувати духмяну красу. Багато хто робив запаси смаколиків, які можна буде покласти під новорічну ялинку і здивувати домашніх.

Діти із задоволенням робили пряничні будиночки, прикрашали їх і продавали

Гуманна місія

У 1468 році король Фрідріх ІІІ наказав пригощати пряниками бідних дітей в австрійській столиці. Тож нічого дивного в тому немає, що ці смаколики мають гуманну місію, вкрай важливу, а інколи й рятівну для тих, хто потребує допомоги. В Ужгороді її підхопили ще три роки тому, коли вперше організовували фестиваль. Тут значну частину надходжень від продажу пряників спрямовують малозабезпеченим або хворим.

— Відмінність нинішнього фесту від попередніх, — розповідала співорганізаторка Таміла Машкаринець, — полягає в тому, що будь-хто напередодні відкриття міг прийти до нас і скласти з їстівних деталей будиночок, потім розмалювати його і представити на «пряниковому містечку». Цей кулінарний виріб нарівні з іншими взяв участь у благодійному аукціоні.

Автори їстівних будиночків — і маленькі діти, і батьки. Із їхніх виробів влаштували ціле будинкове містечко, облаштоване окремо, а особливу принадність йому надавав маленький потяг, що незмінно курсував поміж солодкими будівлями.

Усіх фантазійних будиночків представили понад 100. Поряд із ними — скульптурки, ялиночки, запряжена кіньми святкова підвода. Усі їх, звичайно, тепер теж можна з’їсти, бо місію окраси фестивалю вони виконали.

Марійка Пенченко отримає гроші на лікування напередодні Святого Миколая

Разом вилікуємо Марійку!

У неділю, перед самим закриттям фестивалю, ті елементи «будинкового містечка», що найбільше полюбилися гостям, можна було викупити на аукціоні. Кожен охочий зміг долучитися до збирання коштів на лікування трирічної дівчинки Марійки.

Марійка Пенченко перебуває в Італії, де за її життя борються лікарі. Попри складний характер захворювань, дівчинка має всі шанси повноцінно жити. Щоб провести складні операції та пройти реабілітаційний період, потрібно чимало коштів. Тож усі 24 586 гривень, які вдалося зібрати, перерахують захворілій дівчинці.

Разом з організаторами раділи успіху фестивалю й меценати, які не шкодували зусиль. У цій ролі виступила група енергетичних компаній «Ренер». Зрештою, такі заходи важко уявити без підтримки людей, для яких допомога ближньому — важлива потреба душі.