ТЕНДЕНЦІЯ

Для економіки країни вартість кіловат-години не менш важлива, ніж ціна російського газу, переконані експерти

Олександр ОХОТА
для «Урядового кур’єра»

Найболючішим питанням вітчизняної енергетики вважається зависока ціна на російський газ. У суспільстві превалює думка, що вирішити його могли б знижка на блакитне паливо Москви або постачання дешевшого газу з інших джерел. Безумовно, газ за прийнятною ціною країні дуже потрібний. Але в тіні виснажливих газових перемовин опинилася галузь, яка забезпечує виробництво половини всієї електроенергії, що її споживають в Україні. Йдеться про українську атомну енергогенерацію.

Дешевше і без політики

Чотири вітчизняні АЕС, на яких 15 енергоблоків, щороку виробляють від 47 до 52% електроенергії в загальному балансі її виробництва. Звісно, тут можна зауважити, що електроенергетика і нафтогазова галузь — різні речі. Але насправді для економіки країни вартість кіловат-години не менш важлива, ніж ціна російського газу. Якщо ж подивитись у перспективу, то стає зрозумілим, що електроенергія має набагато більший потенціал порівняно з вуглеводнями. Водночас досі немає відповіді на запитання: яка енергогенерація вигідніша Україні?

Щорічна потреба України вже нині становить близько 200 мільярдів кіловат-годин, і її споживання у наступні десятиріччя лише зростатиме. І це світова тенденція. Експерти прогнозують, що у масштабах глобальних енергосистем до 2030 року енергоспоживання зросте щонайменше на 40%. За приблизними оцінками, через 100–150 років вугілля, яке використовують для теплових електростанцій, закінчиться. Ще раніше вичерпаються запаси нафти й газу. Тоді як запасів урану вистачить ще на 2–2,5 тисячі років.

Нагадаємо, відпускна ціна електроенергію, яку генерують українські АЕС, більш як утричі нижча, ніж у тепловій та «зеленій» генерації. Це дає змогу вітчизняному енергоринку зводити кінці з кінцями, а населенню платити найнижчу в Європі ціну за спожиті кіловат-години. Щоб промисловість і домогосподарства й надалі мали прийнятну ціну кіловата, вкрай важливо у найближчі 20 років зберегти генеруючі потужності АЕС принаймні на нинішньому рівні. Якщо частка атомної генерації в енергобалансі країни почне скорочуватися, це спровокує різке зростання цін на електроенергію для всіх груп споживачів. При цьому для простого подальшого відтворення потужностей АЕС потрібно вже сьогодні починати будівництво нових енергоблоків.

Це чудово усвідомлюють у вищих ешелонах української влади, про що свідчить неослабна увага Президента і уряду до збереження й розвитку потенціалу ядерно-енергетичного комплексу країни. 4 березня цього року під час зустрічі з російським колегою Президент України Віктор Янукович наголосив на потребі прискорити процес прийняття рішень про добудову 3-го і 4-го блоків Хмельницької АЕС. І хоч до початку будівництва на ХАЕС ще потрібно вирішити низку технічних та фінансових питань, не виникає сумнівів, що проект буде реалізовано. Адже російська сторона неодноразово підтверджувала свою зацікавленість у ньому.

Дуже важливо усвідомлювати, що поки газ залишається інструментом не лише економічного, а й політичного впливу, атомна енергетика більш аполітична за суттю. Ринок ядерного палива у світі достатньо конкурентний і більш прогнозований за ринок газу й нафти. Тут нема шаленої гонитви за надприбутками, спекулятивних угод та нестримного зростання цін. Технології виробництва обладнання для атомних енергоблоків також не монополізовані, ними зокрема володіють потужні компанії з Росії, Франції, США, Канади, Японії. Тож використовувати ядерне паливо або інші компоненти забезпечення життєдіяльності АЕС, включно з технологіями їх будівництва, як чинник геополітичного впливу ніхто не збирається.

Про здорову конкуренцію на ринку ядерного палива свідчить і те, що у жовтні 2012 року в Україні заклали фундамент заводу з фабрикації ядерного палива, який побудують за технологією російської компанії ТВЕЛ. Так, уже за два-три роки Україна матиме власне його виробництво. Це ще більше підвищить конкурентоспроможність атомної генерації на вітчизняному енергоринку. Але відбудеться це, лише якщо Україна збереже генеруючі потужності на своїх АЕС. Інакше будівництво заводу втрачає будь-який сенс.

Для цього потрібно поступово продовжувати термін експлуатації вітчизняних енергоблоків. Це не лише економічно вигідно, а й технічно обгрунтовано і є загальноприйнятою світовою практикою. Зокрема, так роблять у Франції, США, Росії. Звісно, для продовження експлуатації енергоблок має відповідати найжорсткішим вимогам безпеки, і українські атомники роблять для цього все необхідне.

До речі, яка ще високотехнологічна та наукоємна галузь України, окрім атомної (за встановленою потужністю енергоблоків АЕС) займає почесне шосте місце у світі? Найбільша в Європі АЕС — Запорізька — також українське надбання. Чи варто відмовлятись від такого потенціалу, коли експерти пророкують уже у недалекому майбутньому глобальну нестачу традиційних енергоносіїв?

Безпека експлуатації — найвищий пріоритет

Але хоч би які аргументи наводили прибічники ядерно-енергетичного комплексу, сприйняттю їх пересічним українцем заважає стійкий стереотип: атомні електростанції радіаційно-небезпечні. Чорнобиль залишив дуже глибокі шрами у психіці українців, а тут ще й Фукусіма додала негативу. За таких умов дуже важко зберігати розважливість. Ніхто не сперечається: наслідки аварій на ЧАЕС та Фукусімі, безумовно, важкі як для людей, так і для навколишнього середовища. Інша річ — причини аварій. Дехто вважає, що атомні електростанції небезпечні самі по собі, але це не так. Причина аварій на ЧАЕС та Фукусімі — це насамперед людський чинник, а вже потім технічні проблеми і природні катаклізми. Останніми роками атомники всього світу розпочали масштабну кампанію, спрямовану на мінімізацію впливу людського чинника на функціонування атомних електростанцій.

На українських АЕС постійно проводять заходи з підвищення культури безпеки персоналу станцій, щоб уникнути нештатних ситуацій через людську помилку чи недбалість. Нині український оператор АЕС — ДП НАЕК «Енергоатом» реалізує Комплексну зведену програму підвищення безпеки експлуатації АЕС (КзПБ). Вона має підвищити технічну складову станцій до найсучасніших вимог Міжнародної агенції з атомної енергії (МАГАТЕ). До речі, експерти МАГАТЕ вже зараз оцінюють рівень безпеки українських АЕС як такий, що відповідає основним європейським нормам.

Щодо викидів радіації на АЕС, якими так часто лякають українців, то жодного факту за всі 22 роки незалежності України не зафіксовано. Це підтверджують дані МАГАТЕ. Ця авторитетна організація постійно моніторить вітчизняні об’єкти ядерно-енергетичного комплексу, тож будь-які порушення в їхній роботі одразу стали б надбанням міжнародної громадськості. Навпаки, атомні електростанції роблять величезний внесок у боротьбу з глобальною зміною клімату. Як свідчать результати досліджень Інституту Годдарда при Національному аерокосмічному агентстві США, якби ядерну енергію у період з 1971-го по 2009 рік замінили вугільною чи газовою, в атмосферу потрапило б на 64 гігатонни парникових газів більше. Вчені з Інституту Годдарда вбачають у ядерній енергетиці єдиний порятунок від зміни клімату та спровокованих нею природних катаклізмів.

Україна рухається у правильному напрямку, роблячи ставку на збільшення видобутку власного газу, розробку проектів переходу теплоелектростанцій на технологію пиловугільного вдування, розвиваючи «зелену» електроенергетику. Але не можна забувати, що маємо у розпорядженні високотехнологічний енергокомплекс, який дає нам змогу долучитися до провідних економік світу завдяки надійному та дешевому джерелу енергії. Атомна енергетика заслуговує, щоб і надалі бути найбільшою енергогенерацією країни.

КОМПЕТЕНТНО

Володимир ОМЕЛЬЧЕНКО,
директор енергетичних програм Центру Разумкова:

— Потрібно, щоб держава змінила ставлення до атомної генерації та проводила адекватну тарифну політику в цій сфері. Адже нині вона хоч і займає 47–52% в енергобалансі країни, лишається «попелюшкою» і головним донором для населення та деяких інших категорій споживачів. На сьогодні тариф на атомну енергетику найнижчий і не відповідає затратам, які треба вкладати у розвиток надійності галузі. Брак змін у тарифній політиці й правилах на енергоринку може призвести до стагнації галузі, скорочення термінів роботи АЕС тощо. А цього не можна допустити.

Борис КОСТЮКОВСЬКИЙ,
завідуючий відділом прогнозування
розвитку атомної і відновлювальної енергетики
Інституту загальної енергетики НАНУ:

— На сьогодні атомна енергетика активно розвивається у Росії й США. Бо там чудово розуміють, що у довгостроковій перспективі у людства просто немає реальної альтернативи їй. Щодо України, то у нас немає стабільного курсу і ми кидаємось у крайнощі: то займаємось вугіллям, то атомом, то сланцевим газом. А все тому, що стара енергетична стратегія де-факто вже не працює, а нової ще немає, хоч її давно оголосили. Та й виписана вона не під концепцію соціально-економічного розвитку країни, не під її національні інтереси. Адже як показав досвід Німеччини, на сьогодні недоцільно розвивати паралельно атомну та альтернативну енергетику, бо вони непорівнянні за певного співвідношення потужностей. До речі, через це ЄС уже починає поступово згортати відновлювальну енергетику.

Якщо альтернативна енергетика розвиватиметься в Україні такими самими темпами, як після прийняття нового «зеленого» тарифу, то врешті-решт країна почне втрачати атомну з усіма негативними економічними наслідками. Щоб атомна енергетика розвивалася, потрібно перестати штучно стримувати тарифи ДП НАЕК «Енергоатом». За підрахунками нашого Інституту, 1 кВт/год має коштувати 35–40 копійок.