Головний дитячий
імунолог ГУОЗ м. Києва
Федір ЛАПІЙ 

Весна… Пригріває сонце, цвірінькають горобці, на клумбах з’являються поки що ледь помітні паростки тюльпанів та нарцисів — словом, природа, як і годиться, оживає. Проте багато хто з нас саме в цей час починає відчувати сонливість, занепад сил, скаржиться на зниження працездатності. «Авітаміноз», — зітхаємо ми й хапаємося за баночку з вітамінами. Чи варто це робити, як і чим краще вітамінізувати й захистити передовсім дитячий організм, а також про деякі поширені міфи щодо людського імунітету читачам нашої газети впродовж «прямої лінії» розповідає кандидат медичних наук, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Шупика Федір ЛАПІЙ.

— Федоре Івановичу, які місяці року є найскладнішими для імунітету? Коли варто особливо подбати про його стан?

— Передусім зазначу, щодо імунітету існують певні міфи. Ми гадаємо, що влітку імунітет слабший, бо дуже багато сонця, взимку вважаємо, ніби імунітет поганий, бо часто хворіємо, навесні у нас кепський імунітет, бо овочі і фрукти, які з літа-осені залежалися, вже не мають достатньої кількості вітамінів. Дехто переконаний, що для оздоровлення дітей треба обов’язково їхати на море. Однак батьки добре знають, що і на морі діти так само хворіють. Коли вони приїжджають з півдня додому, ідуть у школу або в садок, тобто в колектив, — то за кілька днів знову хворіють. Отже, справа не в тому, що є пора року краща чи гірша для імунітету. Йдеться про те, що в певні пори року поширені інфекційні хвороби, на які маємо більші чи менші шанси наразитися. Якщо ви живете серед людей, то рано чи пізно натрапите на хвороби і хворітимете.

Людина набуває імунітет у процесі життя на цій планеті, стикаючись з антигенами — вірусами та бактеріями. Імунна система їх розпізнає, запам’ятовує, і, власне кажучи, це і є тією передумовою, через яку ми не хворіємо повторно на ту саму хворобу, якщо нею вже перехворіли.

Якщо говоримо, наприклад, про риновірус, який уражає верхні дихальні шляхи, спричиняє нежить, то він має понад сто різновидів, тож імунітет є сероспецифічний. Це означає, що скільки разів ви будете наражатися на нього в житті, стільки разів і хворітимете. Все залежить від кількості ваших контактів з іншими людьми. Скажімо, зіткнулися з одним різновидом риновірусу, перехворіли, імунна система його запам’ятала. Коли ви натрапите на нього через рік-два, ним уже не хворітимете, але на зміну цьому серотипу може прийти другий, третій або четвертий, від якого ви імунітету не маєте.

Анастасія МАМЧУР,
Тернопіль:

— Розкажіть, будь ласка, про нестачу якого вітаміну свідчать ламкі нігті, особливо це відчувається навесні. А ще порадьте, як вберегти дитину від весняного авітамінозу.

— Із проблемою розшарування нігтів я рекомендував би вам звернутися до дерматолога, де ви отримаєте спеціалізовану консультацію. Адже це може бути пов’язано не з порушенням надходження вітамінів, а, можливо, з якимись вродженими захворюваннями формування нігтьових пластинок. Окрім того, причиною можуть бути й грибкові інфекції, що призводять до розшарування кінчиків нігтів.

Проблема весняного авітамінозу в нас дещо перебільшена, оскільки ми живемо не на Крайній Півночі, отже у нас удосталь овочів, фруктів, молочних та м’ясних продуктів. Якщо ваша дитина їсть їх у належній кількості, вона отримує стільки вітамінів, скільки потрібно для її життєдіяльності. Наприклад, вітаміни групи В містяться в хлібобулочних продуктах, злаках. Я не думаю, що ви не даєте дитині печиво чи скоринки хліба.

Нині просто йде потепління, і тому всі ми почуваємося дещо кволими. Звичайно, якщо дитина ходить до школи, готується до іспитів чи контрольних робіт, хвилюється за своє навчання, має фізичне навантаження, то, безумовно, це підливає масла у вогонь і таким чином вона відчуває втому.

— Нині в Тернопільській області збільшилась кількість захворювань на кір. Як ви гадаєте, у чому тут причина: немає імунітету чи бракує вакцинації?

— Кір —  це хвороба, що раніше була обов’язковою у житті кожної людини, так само, як і вітряна віспа. Коли у 1960-ті роки почали робити щеплення від кору, захворюваність різко пішла на спад. Згодом було введено дводозову схему вакцинації, яка є ефективною для отримання захисту майже в 100% випадків. Аби вірус кору передавався від людини до людини і провокував спалахи захворюваності, недостатньо того, щоб 90% мали до нього імунітет у результаті хвороби або вакцинації. Потрібно досягати якомога більшого прошарку населення, що має імунітет до кору. Ситуація, яка склалася наразі в Україні, спричинена тим, що приблизно 10–15% осіб, старших за 18 років, не мають імунітету до кору, бо свого часу не отримали щеплення чи отримали одну дозу. Друга вікова група, в якій чимало випадків кору, — це діти, батьки яких відмовилися від вакцинації. За офіційними даними Міністерства охорони здоров’я, за останні два роки рівень охоплення щепленням — до 50–55%, замість бажаних 95%. Таким чином маємо сформований неімунізований прошарок, який дає змогу кору передаватися від людини до людини.

Микола КОВАЛЬЧУК,
Харків:

— Для підтримання імунітету, кажуть, добре вживати ехінацею. Одні стверджують, що ехінацея українського виробництва нормальна, інші говорять, що треба купувати тільки німецьку. Хочу почути фахову думку. І друге: як і в якому вигляді краще її вживати?

— Справа в тім, що такі препарати, як ехінацея, були популярні в 60-70-ті роки минулого століття. Пізніше проводилося багато досліджень їхньої ефективності з огляду доказової медицини. За цими результатами не отримано даних про те, що ехінацея впливає на імунітет або зміцнює його. Чесно зізнаюся: своїм двом дітям я не даю ані ехінацеї, ані інших зміцнюючих препаратів для імунітету. Дитина повинна отримувати корисні речовини, зокрема вітаміни, які потрібні для організму, з продуктами харчування. Мед, цибулю або часник у нас починають популяризувати лише під час епідемій грипу. І в мене виникає запитання: а чому не можна споживати ці продукти в щоденному раціоні? Вони корисні, і не варто зациклюватися на них лише під час сезону грипу. Те саме стосується багатьох трав’яних чаїв. Проте ними не слід зловживати, адже передозування деякими речовинами, що містяться у таких напоях, може зашкодити організмові.

— Але перед очікуваними епідеміями або під час них треба, напевно, вживати більше якихось засобів для підтримки імунітету?..

— Як лікар я рекомендую вам під час підвищення захворюваності на ГРВІ та грип дешевший, досить надійний і справді підтверджений дослідженнями спосіб — навички особистої гігієни. Це миття рук, серветки, гелі-антисептики. Повірте, це ефективніше, ніж витрачати гроші на препарати, які зміцнюють імунітет. Я не бачу, аби вони комусь допомагали.

Світлана НЕЧИТАЛЮК,
м. Буча:

— У моєї чотирирічної дитини збільшені лімфовузли та є висип на шкірі. Ми виключили з раціону цитрусові, проте це не допомогло. Що ви порадите нам робити, куди звертатися?

— Не знаючи всіх деталей хвороби дитини, можу припустити, ви маєте на увазі атопічний дерматит, який нині поширений у дітей. Коли є запалення шкіри при атопічному дерматиті, звичайно, є реакція місцевих лімфовузлів — вони можуть збільшуватися. Тобто, можливо, збільшені лімфовузли — це вторинна реакція організму на пошкодження та запалення шкіри. Щодо висипу на шкірі, то необхідно звернутися до дерматолога. Існують деякі хвороби імунної системи, наприклад, синдром Ді-Джорджа, коли потрібна консультація дитячого імунолога. Це може бути й синдром Віскота-Олдріча.

Атопічний дерматит, як правило, загострюється взимку. Влітку його прояви стають менш вираженими. З дорослішанням дитини інтенсивність проявів атопічного дерматиту може знижуватися. На сьогодні основним принципом його лікування є так звана зволожуюча терапія. В Україні досить якісних препаратів медичної косметики, які спеціально розроблені для сухої дитячої шкіри, схильної до атопії, адже в цьому випадку дитину передовсім непокоїть свербіж шкіри, що, як правило, загострюється на ніч.

Дитина повинна отримувати корисні речовини, зокрема потрібні для організму вітамини, з продуктами харчування.
Фото з сайту hatastroj.com

Олена Володимирівна,
с. Морське, що в Криму:

— Моя дитина страждає на обструктивний бронхіт. Лікар порадив, аби вона менше хворіла, постійно підвищувати імунітет різними імуностимуляторами. Чи можна постійно тримати дитину на таких препаратах?

— Коли дитина часто хворіє на обструктивний бронхіт, я радив би звернутися до дитячого алерголога для виключення діагнозу «бронхіальна астма». На жаль, в Україні серед дітей цей діагноз нечасто встановлюється, тобто маємо справу з гіподіагностикою (недостатньою діагностикою). Можливо, необхідно призначити препарати, аби позбавитися симптомів обструктивного бронхіту.

Певен, ви на своєму досвіді переконалися, що імуностимулятори недостатньо ефективні в профілактиці вірусних інфекцій. У даному випадку я не є прихильником призначення подібних препаратів. Тому зверніться до дитячого алерголога, оскільки симптоми бронхіальної астми надто нагадують обструктивний бронхіт. Є метод спірометрії, який проводиться після семи років.

Щодо імуностимуляторів раніше існувала приблизно така теза: якщо не зашкодить, то нехай пацієнт приймає. В даному разі має місце психологічний ефект, тобто ефект плацебо. Проте в сучасній медицині дещо змінилися парадигми щодо цієї тези. І якщо ефективність або доцільність такого препарату не доведено, то він вже є шкідливим. Окрім того, при його вживанні можуть з’явитися побічні ефекти, не описані раніше. По-друге, це відволікає фінансові ресурси пацієнта, тобто він замість того, аби жити повноцінним життям, відвідувати спортзал, їхати на відпочинок, витрачатиме кошти на препарати, ефективність яких не доведена.

— Федоре Івановичу, чи варто підтримувати здоров’я дитини за допомогою полівітамінів? Коли їх краще вживати?

— Я рекомендую вживати їх за призначенням лікаря, бо передозування вітамінами — це так само шкідливо, як і їхня нестача. Скажімо, передозування вітаміну D буде гіршим за його дефіцит. Діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, справді потребують додаткового призначення вітаміну D у холодну пору року, оскільки це сприяє їхньому розвиткові.

Я не противник вживання полівітамінів, але все має бути раціональним. Їхній недолік — барвники та смакові добавки, оскільки самі по собі синтезовані вітаміни є гіркими. Тому вони можуть бути причиною посилення алергії та атопічного дерматиту.

Сергій Семенович,
Одеса:

— Чи трапляються патології, коли дитина ніби і споживає всі необхідні овочі та фрукти, але однаково хворіє? Є обставини, коли вживання овочів та фруктів замало?

— Існує чимало прикладів, коли людина нормально харчується, проте, наражаючись на вірус грипу, хворіє. У цьому випадку є раціональне зерно у вживанні спеціальних препаратів. Але не слід думати — якщо ви вживатимете вітаміни, це захистить вас від грипу чи кору. Загалом, як уже говорилося, вітамінів, що містяться у продуктах харчування за умови багатого раціону, цілком достатньо, аби не було авітамінозу. Дехто вдома має морозильні камери, отож має змогу заморожувати фрукти та ягоди, які в такому вигляді досить непогано зберігають вітаміни. Я рекомендую саме такий варіант. Вітаміни в медикаментозних препаратах мають своє, суто медичне призначення, скажімо, у випадках деяких захворювань крові.

— До речі, про кір: ми пам’ятаємо ситуацію у Краматорську, коли після щеплення від цієї хвороби загинув юнак. Чи можна вважати цю процедуру безпечною?

 — Випадок смерті після вакцинації не означає, що він пов’язаний з нею. Тим більше, що ви з Одеської області й, певно, чули історію, коли дитина померла після щеплення, але причиною смерті була менінгококцемія. Це ті випадки, яким, на жаль, запобігти не можна, оскільки від початку захворювання до моменту смерті проходять лічені години, тому лікарі часто не мають можливості допомогти пацієнтові. Така ситуація трапилася в Краматорську. Те, що причинно-наслідкового зв’язку між вакцинацією і смертю цього хлопця немає, підтвердила не одна комісія, яка була в Україні, зокрема і МОЗ.

Хвороба є набагато небезпечнішою, оскільки один із тисячі недужих помирає, ще один із тисячі має таке ускладнення, як енцефаліт. Коли до 1960-х років вакцинації проти кору не було в календарі щеплень, хворіли всі. Щеплення є перевіреним у світі заходом щодо профілактики цього захворювання. У всій Західній півкулі вже відбулася елімінація кору. Ризик при вакцинації набагато менший, аніж сама хвороба. Мої двоє дітей щеплені, а я маю достатньо багато інформації щодо безпечності вакцинації.

Запорука здоров'я проста й давно відома: дитина має набігатися на свіжому повітрі, добряче втомитися й міцно заснути увечері.
Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Віктор ПОЛІЩУК,
Житомир:

— Які вікові групи дорослих в Україні вразливі до кору і як відрізнити перші симптоми кору від інших інфекцій? Друге запитання: наскільки безпечно, коли в міському транспорті ви зустрічаєте дитину, поцяцьковану зеленкою? Чи не краще в цьому випадку вийти із салону, щоб не мати проблем із хворобою?

— Ми вже говорили, що вакцинація проти кору почалася наприкінці 60-х років ХХ століття. Тому ті, кому нині за 30, як правило, мають імунітет у результаті перенесеної хвороби, оскільки раніше кір був обов’язковою інфекцією в житті кожного. У віковій групі від 18 до 30 років приблизно 15% молодих людей не мають імунітету.

Перші симптоми цієї хвороби не є специфічними і нагадують звичайне ГРВІ. Ознаки, які можуть свідчити, що це кір, — плями Бельського—Філатова—Копліка: нашарування на внутрішній поверхні щік, які нагадують манну крупу, і з’являються за кілька днів до появи висипу, характерного для кору. Спочатку хвороба вражає голову та верхню частину тулуба, на другий день — середню частину, потім нижні кінцівки. Будь-який випадок захворювання з висипом є підо?зрілим щодо кору.

Якщо ми говоримо про дитину, яка їде в транспорті і має ознаки того, що вона хворіла на вітряну віспу, то хворий не виділяє вірусу вже через п’ять днів після останнього висипання. Саме тоді дитина є безпечною для оточення. Звичайно, їдучи в транспорті, ви не знаєте, коли було останнє висипання, тож тут треба покладатися лише на совість і свідомість батьків цієї дитини.

Валентина БЕРЕЖНА,
Чернігів:

— У мої шкільні роки бабуся годувала нас і кропивою, і щавлем, і лободою задля зміцнення імунітету. Сьогодні мені теж хочеться давати їх дітям, адже всі вони містять багато вітамінів, проте через екологічну ситуацію інколи це страшно робити. Що нині рекомендують лікарі?

 — Відповім вам із власного досвіду. Я щороку зі своїми дітьми ходжу до лісу або в луки, де збираємо щавель, з якого варимо смачний зелений борщ. Іншої екології ми не маємо. Переймаючись проблемами екології, що, звичайно, є вкрай актуальними, не варто до цього питання підходити параноїдально. Не збирайте щавель біля дороги, металургійних підприємств або звалищ. На Чернігівщині є чимало місць, де немає заводів, тому збирайте кропиву та щавель, як це робила ваша бабуся.

— Це краще за хімічні вітаміни?

— На мою думку, краще.

— Які ознаки зниження імунітету і що має стати першим дзвоником у випадках, коли справді слід звернутися до імунолога?

— Слушне запитання. З одного боку, часті хвороби не є ознакою поганого імунітету, з другого — існують деякі вроджені захворювання імунної системи, що передаються спадковим шляхом, а також мутації під час внутрішньоутробного розвитку. В такому випадку ми говоримо про так звані первинні імунодефіцити. Коли на консультацію приходять батьки зі скаргами, що їхня дитина часто хворіє, насамперед треба з’ясувати, де і з ким вона живе, чи є в неї старший брат, сестра. Лікар починає зі збору анамнезу, тобто скарг, як дитина росла, розвивалася. Є низка контрольних запитань, що дають змогу визначити, чи є підстави запідозрити імунодефіцит. Зокрема, як загоювалася пупкова ранка, чи був омфаліт (захворювання пупкової ранки, як правило, гнійне), перебіг БЦЖ-процесу (у дітей із вродженими імунодефіцитами нестандартний перебіг БЦЖ може бути першим симптомом проблем з імунітетом). Лікар з’ясовує, чи хворіла дитина на пневмонію, чи ускладнювалася пневмонія плевритом, чи були гнійні отити та скільки разів. Якщо дитина мала два й більше гнійних отитів на рік — це є ознакою справді серйозних проблем з імунітетом.

Є певні хвороби імунної системи, які в перші місяці життя проявлятися не будуть, бо материнські антитіла захищатимуть дитину. Наприклад, хвороба Бутона, — коли материнські антитіла зникають, а свої не виробляються, то приблизно після шести місяців життя дитина починає страждати від отитів, пневмоній, гнійничкових інфекцій шкіри. З такими симптомами необхідно звертатися до дитячого імунолога.

— Але якщо яскраво виражених захворювань немає, а дитина бліда, має, скажімо, нездоровий колір шкіри та синці під очима, чи може це стати приводом для звернення до імунолога?

— Ні. Якщо чадо бліде, йому треба більше бувати на свіжому повітрі. Дитина повинна набігатися, втомитися й міцно заснути. Проте блідість може бути і ознакою анемії, захворювань серця. Тоді лікар має прослухати серце, чи немає шумів, та призначити загальний аналіз крові, який покаже, чи пов’язана блідість дитини з анемією. 

Наталія СИДЕРСЬКА,
Київ:

— У мене двоє дітей, і менше дитя з незрозумілих причин хворіє на застудні недуги частіше, ніж старше в його віці. З чим це може бути пов’язано?

— Можливо, не всі мої колеги, на жаль,  доносять до пацієнта інформацію щодо особливостей роботи  імунітету людини. Як правило, перша дитина  в сім’ї  має  батьків, котрі  в своєму дитинстві набули імунітет до простудних захворювань. Вони оберігають дитину  доти, поки вона не пішла в дитсадок. Відтак з’являються скарги, що протягом першого року відвідування  садочка дитя хворіє мало не через тиждень.  Проте  впродовж другого року — вже через два тижні, третього — через три. Перед школою дитя хворітиме лише кілька разів на рік, проте, коли  настане сезон грипу, може підхопити цю або іншу   вірусну інфекцію. Так само, коли  в сім’ї з’являється  друга дитина,  батьки часто скаржаться, що менше чадо хворіє більше за старше.  Закон природи такий: якщо в  сім’ї є старша дитина, молодша  хворітиме вдвічі частіше. Це, звичайно, жарт, проте в ньому є велика частка правди. Нерідко   трапляється так, що  старша дитина ходить до дитячого садочка й саме звідти приносить молодшій різні інфекції. Відповідно, менше чадо з раннього віку починає хворіти частіше.  Водночас  батьки вже мають імунітет до інфекційних хвороб, ретельніше ставляться   до власної гігієни, тому несуть меншу небезпеку  щодо інфікування дитини. Як правило, коли тато захворів — мама його ізолює, хворіє мама  — батько намагається, щоб вона менше контактувала з дитиною.

— Скільки разів на рік може хворіти дитина, аби це було в межах норми?

— Звичайно, ми прагнемо, аби діти взагалі не хворіли, робимо все для того, щоб вони набули імунітет без хвороб. Але після шести місяців у дитини розширюється коло спілкування: матусі вже ходять  одна до одної в гості, відповідно, спілкується й малеча, сидячи, приміром, в одному манежі.  В літній період дітлахи вже зустрічаються на дитячих майданчиках. Отже, разом із розширенням кола спілкування починаються й недуги, не пов’язані з імунодефіцитами.  Якщо дитина хворіє близько 10-12 разів на рік, за даними  ВООЗ,  — це норма. Власне, ідучи  в колектив, треба бути готовим до того, що дитина може хворіти.

Ганна НОВИКОВА,
Київ:

— Моїй дитині зроблено всі планові щеплення, та коли вона пішла до дитсадка, захворіла на кашлюк, потім на скарлатину…

— Можу дати на 99% гарантію, що кашлюк у вашому випадку не був підтверджений лабораторно. Є так звані кашлюкоподібні захворювання, до яких належать кашлюк, паракашлюк, аденовірус, мікоплазма, хламідія та багато інших, що можуть спричиняти кашлюкоподібний напад кашлю. Вакцинація не є стовідсотково ефективною, бо спрямована передовсім на дітей перших років життя, аби захистити їх від тяжкого і середньої тяжкості ступеня кашлюку: в такому віці хвороба провокує зупинку дихання, і дитину треба рятувати в реанімації. На сьогодні медики ще не вміють лікувати цей кашель, тому єдиний вихід — чекати 5-6 місяців, доки дитя саме не припинить кашляти.

Якщо ви перехворіли на таку недугу, однак це не забезпечує тривалого імунітету. За 3-4 роки людина знову стає вразливою до кашлюку, що в такому випадку може обмежитися легкими симптомами. Саме в цьому і полягає користь імунітету, імунологічної пам’яті, яка виникає чи внаслідок вакцинації, чи внаслідок хвороби.

«Пряму лінію»
підготувала й провела
Тетяна МОІСЕЄВА,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Федір ЛАПІЙ. Народився 1973 р. в Києві. Закінчив Національний медичний університет імені О. Богомольця. Кандидат медичних наук, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології НМАПО ім. П. Шупика. Головний дитячий імунолог ГУОЗ м. Києва. 

 

ПРЕС-ЦЕНТР «УК»

З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i «круглих столiв» «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни ШИКАНОВОЇ за електронною адресою:  imrich@ukcc.com.ua.