Фахівці вітчизняного аграрного машинобудування, які пережили різні часи, зокрема кризу й реорганізації, називають Уманьферммаш заводом-феноменом. Типове вузькоспеціалізоване підприємство радянських часів, що випускало три види техніки для ферм, за всіма ознаками мало загинути, оскільки вироблена продукція стала неліквідною, адже під час кризи 1990-х тваринницька галузь першою потрапила під ніж. Були й наступні економічні кризи, що спричинили закриття багатьох підприємств. Цей завод вижив завдяки тому, що зумів у рекордно короткі строки перебудуватися і освоїти випуск нових видів продукції. І не тільки вижив. Нині ПАТ «Уманьферммаш» — одне з провідних підприємств галузі, промисловий гігант, від якого значною мірою залежить формування бюджету міста. ПАТ гарантує своїм працівникам надійні й досить пристойні заробітки, регулярно надає кошти на розвиток міської інфраструктури. Завод активно будує житло. За роки незалежності України Уманьферммаш здав в експлуатацію 1201 квартиру, з яких 764 надав людям безкоштовно, а решту — в безвідсотковий кредит до 2025 року.
В Умані виросли цілі ферммашівські мікрорайони з відмінними дорогами, дитячими і спортивними майданчиками. Торік у серпні завершено спорудження чергового дев’ятиповерхового будинку — красеня в мікрорайоні Досів, а в травні нинішнього року розпочали роботу на новому будівельному майданчику.
— Завод живе тому, що має такого генерального директора — Анатолія Васильовича Ліпкана, — одностайно стверджують уманці.
Це найлаконічніше і, мабуть, найвичерпніше роз’яснення феномену Уманьферммашу, яскравий приклад ролі лідера, особистості в історії підприємства, колективу, краю.
Компетентність, конкретність, контроль
За плечима Анатолія Ліпкана — заслуженого машинобудівника України, почесного громадянина Черкащини і великого патріота Шевченкового краю — понад 42 роки директорського досвіду, з яких більш як 30 — в Умані. Доводилося бачити й чути його на багатьох зібраннях, спостерігати в різних ситуаціях. Анатолій Васильович завжди займав принципову позицію: міг прийняти удар на себе, але ніколи не робив заручником чиїхось амбіцій рідний колектив.
Складним етапом в історії Уманьферммашу був період становлення економіки незалежної України. Завод завжди шукав ефективні форми господарювання. За короткий час створили нову структуру управління, першу в регіоні службу маркетингу і конструкторський відділ для розробки сучасних машин. У результаті номенклатура продукції розширилася до 60 найменувань. Підприємство знайшло своє місце в ринкових відносинах, беручи участь в лізингових проектах, у реалізації державних програм підтримки АПК, створюючи дилерську мережу. Нині це вже історія. Зараз колектив упевнено крокує в майбутнє, удосконалюючи виробництво, а вироблена ще тоді система Анатолія Ліпкана працює й досі. Це він сформулював і випробував на практиці формулу трьох «К». Анатолій Васильович розшифровує її як компетентність, конкретність та контроль. Саме вона, впевнений генеральний директор, і допомогла підприємству ставати на ноги, розвиватися й задавати тон у сільгоспмашинобудуванні.
Чи не найголовніша вимога до себе і колег — компетентність. Кожен на своєму робочому місці знає свій резерв, міру обізнаності з новими технологіями та підходами. А тому, перебуваючи постійно у пошуку нового, Анатолій Васильович прищепив цю потребу іншим. Як розповідають конструктори машин, керівник завжди тримає їхній підрозділ у тонусі.
— Мало сконструювати досконалу машину, — каже він. — Треба чітко спрогнозувати, який попит на неї буде завтра, через рік чи два, через десяток років. Для цього необхідно глибоко розумітися на процесах, які відбуваються в економіці, технологічних тенденціях.
За освітою інженер, економіст, Анатолій Ліпкан разом з інженерною службою підприємства ретельно стежить за технічними новинками, особисто відвідує вітчизняні та міжнародні виставки сільгосптехніки, де вироби Уманьферммашу неодноразово одержували золоті та срібні медалі й дипломи, буває на закордонних підприємствах, де завжди є чого повчитися. Саме того на заводі постійно оновлюють верстатний парк — у виробничі процеси систематично впроваджують нові установки, верстати з числовим програмним управлінням, новітні токарні та фрезерувальні верстати, зварювальне устаткування. У технічне переоснащення щороку вкладають мільйони гривень. Завдяки новим технологіям за останні роки підприємство значно поліпшило якість продукції, підвищило культуру виробництва.
Освоївши чимало нових виробів (широкий діапазон грунтообробних механізмів, транспортних агрегатів, інших машин та запчастин до них — усього понад 80 найменувань) для всіх галузей сільського господарства, заводчани забезпечують високу надійність і якість своєї техніки, зробили підприємство надійним партнером на ринку. Чітка і стабільна система організації збуту продукції, мережа дилерів і сервісних центрів на території України та за її межами визначають широкі можливості реалізації продукції.
Керівники підприємств із різних куточків України часто відвідують Умань. Знайомлячись з історією Уманьферммашу, дивуються: як же вдалося не тільки зберегти, а й примножити виробничий потенціал підприємства?
— Я довіряю людям, — просто відповідає Анатолій Васильович. — І намагаюся чути кожного. Адже добре знаю: не тільки у мене болить серце за рідне підприємство. Якщо робітник почувається господарем, відповідальним за долю цеху, виробничої дільниці, то й пропозицій від заводчан, як зберегти й розвинути підприємство, не бракує. Більшість із них впровадили або впроваджуємо. Почуття причетності до спільної справи важить багато. Часом воно відіграє чи не найважливішу роль.
Місток у майбутнє
Звісно, головна турбота адміністрації — люди та їхній добробут. Дбаючи про поліпшення умов праці та побуту, на підприємстві постійно підвищують культуру виробництва. Просторі світлі цехи, ефективні очисні споруди, квіти в цехах і на подвір’ї. Реконструйовано систему опалення та водопостачання у виробничих, адміністративних та побутових приміщеннях. Вся територія підприємства впорядкована, заасфальтована, так само як і прилегла до неї міська вулиця Енергетична.
— Тут приємно працювати, — кажуть робітники. — По-перше, заробіток пристойний. По-друге, умови праці цілком прийнятні. Неабияке значення має соціальний пакет, яким забезпечений кожен. Адміністрація дбає про спецодяг, безпеку праці. На підприємстві діє комплекс заходів, які унеможливлюють виробничий травматизм. Недарма нашого генерального в області визнають кращим роботодавцем.
Та й слава найкращого мецената краю до Уманьферммашу прийшла не просто так. Металопластикові вікна у школах, відремонтовані палати у лікарнях, облаштування дитсадочків, допомога ветеранам — усе це зі щедрої руки заводу.
Стоїмо на гарному містку в передмісті, яким туди-сюди проходять вдячні уманці.
— З цим містком через яр, — розповідає Анатолій Васильович, — давня історія. Рельєф Умані досить складний — горбки, перепади, пороги річки Уманки. Місток був просто необхідний, бо з’єднував два густонаселених мікрорайони, і діти до школи №12 ним ходять. Звернулися до мене місцеві жителі. Кажуть: якщо не ви, то ніхто не допоможе. Проклали міст наші заводські майстри, хоч не скажу, що це було просто.
Школам заводчани багато допомагають. Наприклад, ЗОШ №4 розташована в приміщенні кінця ХІХ століття. Будівля — шедевр архітектури, але ж дітям потрібні елементарні сучасні зручності. Де взяти на них кошти, коли бюджет кінці з кінцями не зводить? Власними силами облаштували внутрішні санвузли, відремонтували спортзал, їдальню, обладнали спортивний майданчик. А нещодавно подарували школярам оновлений кабінет інформатики з повним комплектом комп’ютерної техніки. Допомагають і дитсадкам, лікарням, пологовому будинку, чорнобильцям, Святогеоргіївському монастирю. І, звичайно, воїнам, які обстоюють нашу незалежність на сході країни у боротьбі з агресором. Серед захисників Вітчизни, до речі, — одинадцять працівників заводу. Туди відправляють техніку, продовольство та інші необхідні речі.
— Так склалося, що колектив нашого заводу — найбільшого в краї економічно стабільного підприємства — взяв на себе місію регіонального спонсора. Це нелегко і непросто, але здебільшого вдається допомогти. Адже часом буває, що люди приходять до нас з останньою надією.
Окраса міста та гордість уманців центральний стадіон Уманьферммаш — один із найкращих в області. Торік у жовтні побудовано й нову спортивну залу та сучасні сектори метань європейського рівня для міської ДЮСШ №1. Опікуються заводчани футбольним клубом. Директор — великий прихильник спорту, фізкультури. Адже це і здоров’я молоді, й інвестиції в майбутнє. А сил додає усвідомлення, що роблять корисну справу.
Люди ж завжди оцінюють по заслугах. Ось і згаданий місток уманці поміж себе називають містком Ліпкана. Приємно здивувало, що в місті Рожище на Волині, де Анатолій Васильович працював у молоді роки, є вулиця Ліпкана. Так вирішила колись місцева рада, прагнучи оцінити його внесок у розвиток міста. Колектив заводу «Рожищесільмаш», який він очолював, жителі районного центру пов’язують з Анатолієм Васильовичем цілу епоху, справді революційні зміни.
Завдяки йому оновилося не тільки підприємство, змінило вигляд і поселення: там виросли новобудови — багатоквартирні будинки, дитячі садки, оновилися міські комунікації. Із села зробив місто, з майстерні — потужне успішне підприємство. Так згадують на Волині про нього й тепер. Для нього ж спогади про Рожище також приємні. Тут у молодого подружжя Анатолія й Тамари Ліпканів народився син Ігор.
Він рідко надіває ордени, інші численні державні нагороди. І не тому, що не цінує їх, а тому, що, на його думку, не настав час спочивати у променях слави. Стільки задумів ще треба здійснити, стільки справ переробити! Та й працює так самовіддано не для слави, а за покликом душі, за простою й природною потребою бути корисним людям, суспільству, державі. Найбільше пишається званнями почесного громадянина Черкащини та міста Умані. Це значить, що люди, його сучасники, з якими щодня зустрічається, схвалюють його зусилля.
Один із відомих у краї керівників, згадавши про Анатолія Ліпкана, зауважив: таких людей, як він, одиниці. Він справжній подвижник, унікальна постать, талант. Ми захоплюємося талановитими співаками, письменниками, художниками. І часто не помічаємо талановитих керівників, організаторів, які рухають уперед нашу економіку. А без неї не може бути успішного і здорового суспільства.
Ми в Google+