Газети у залізних обіймах монополіста

Внаслідок оприлюднення 19 вересня цього року наказу Міністерства інфраструктури «Про затвердження тарифів на приймання та доставку вітчизняних періодичних друкованих видань за передплатою» видавці преси та журналісти опинилися у складному становищі, адже вони змушені піднімати передплатні ціни на новий рік і очікувати на зниження накладів.

Згідно з цим документом, значно підвищаться тарифи на доставку районної, місцевої, регіональної та загальнодержавної преси з 1 січня 2016 року. Українська асоціація видавців періодичної преси (УАВПП) та Національна спілка журналістів України (НСЖУ) звернулися до міністра інфраструктури Андрія Пивоварського, протестуючи проти підвищення вартості доставки преси. Редактори і керівники органів влади з різних регіонів, зокрема прифронтових, передавали і надсилали листи Президентові й Прем’єр-міністрові щодо складної ситуації в інформаційній галузі. Проте наказ набув чинності.

«Урядовий кур’єр» теж змушений піднімати вартість передплати в наступному році (однак лише додаючи до неї підвищені тарифи доставки і не збільшуючи видавничу ціну), хоч розуміє всі ганебні наслідки цього для донесення інформації про діяльність центральних органів влади до населення. Разом із колегами «УК» поцікавився, чи можна розв’язати цю проблему правовим шляхом на основі компромісу.

Боротьба за справедливу вартість

«УК» звернувся до прес-служби Мінінфраструктури і отримав відповідь. «Тарифи на доставку преси не змінювалися протягом останніх двох років. Але за цей час відбулося значне подорожчання пально-мастильних матеріалів, девальвація національної валюти тощо. Ініціюючи перегляд тарифів, УДППЗ «Укрпошта» має на меті встановити справедливу вартість послуг зв’язку відповідно до сучасних ринкових умов. Крім того, Укрпошта як державне підприємство має дбати про прибуткову діяльність. За останні півтора року деякі видавці значно збільшили вартість своїх газет і журналів для читачів, і особливо помітне це підвищення саме при оформленні передплати. Так, видавнича вартість журналу «Дім, сад, город» у 2015 р. порівняно з 2014 р. зросла на 96,6% (або на 5,8 грн), «Історія України» — на 81,8% (на 9,9 грн), «Завуч» — на 67% (на 10 грн), «Освіта» — на 60% (на 18 грн), «Порадниця» — на 60% (або на 4,72 грн). Видавнича вартість становить 70—80% вартості передплати, вона не регулюється на державному рівні і встановлюється редакціями (видавцями) на власний розсуд, виходячи з комерційних інтересів. У той час як послуги зв’язку не перевищують 20—30% передплатної вартості, тобто тієї суми, яку сплачують українці», — йдеться у повідомленні.

Фахівці міністерства навіть підрахували збільшення вартості доставки для «Урядового кур’єра». Так, з 2016 року наша газета подорожчає на 7 гривень за місяць (84 гривень за рік), або на 42,3%. Видавнича вартість газети, за їхньою інформацією, наступного року зросте на 55% за одну шпальту (вони орієнтувалися на інформацію, надану ДП «Преса»). «УК» згоден із цими підрахунками (коли газета матиме 16 сторінок, саме так і відбудеться зростання вартості доставки). Однак якщо видання виходитиме на 24 шпальтах, то тариф зросте не на 7 гривень за місяць, а ще на 20—25%.

Проте це стосується лише загальнодержавних газет, до яких і належить наше видання. А доставка обласної преси зросте в ціні більш як на 120%. Про це чомусь мовчать.

Міністерство нагадало, що нині на ринку розповсюдження періодичних друкованих видань, крім державних підприємств УДППЗ «Укрпошта» та ДП «Преса», активно працюють понад 100 приватних комерційних структур. Також прес-служба додає, що тарифи Укрпошти порівняно з іншими розповсюджувачами нижчі в кілька разів, а послугу надають навіть у найвіддаленіших населених пунктах країни, а не лише в економічно привабливих сегментах ринку, як це роблять багато конкурентів.

Вивчати документи під мікроскопом

Міністерство в одному питанні має рацію: Укрпошта таки має найрозгалуженішу систему відділень у всій країні. Проте з огляду на конкуренцію, яка склалася на ринку доставки преси, у разі підвищення тарифів з 1 січня 2016 року не можна заперечувати, що інші компанії для переманювання клієнтів знижуватимуть розцінки.

Чи можуть газетярі правовим шляхом вирішити це болісне питання? Чи можна взагалі захистити свої права від монополізму однієї компанії?

Як повідомив «УК» адвокат ЮФ «Ілляшев та Партнери» Іван Божко, видавці преси як особи, що є суб’єктами правовідносин, мають право оскаржити цей документ через суд. «Відповідне право закріплено у статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема слід перевірити, чи було дотримано процедуру прийняття наказу, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року №1548, а саме: чи було погоджено таку зміну тарифів із Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та чи не порушує цей нормативний акт взятих згідно зі статтею 4 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» гарантій держави щодо підтримки ЗМІ», — зазначає він.

Окрім того, як резюмує юрист, відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення», Міністерство інфраструктури повинно було обгрунтувати зміну тарифів відповідною зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, в цьому разі щодо надання послуг на приймання та доставку друкованих видань за передплатою, що не залежать від господарської діяльності суб’єкта господарювання. Частково це було зроблено. Проте редакції та видавництва все-таки повинні за допомогою правників ретельніше розглянути цю відповідність.

Луганщина. Кумулятивні снаряди для прифронтової преси

Виконуючий обов’язки головного редактора газети «Вісник Новоайдарщини» Володимир Мартинов так прокоментував наслідки підвищення вартості доставки преси для газет на сході країни.

— Нині саме Донбас — найскладніший регіон у плані інформаційної безпеки. Але, на мою думку, в цій ситуації найстрашніше навіть не те, що нас поки що переграють у пропагандистській війні, а те, що наша держава не вживає жодних заходів, щоб донести до людей правдиву, повну й різнобічну інформацію про події, що відбуваються в Україні та на підконтрольній уряду території нашої області.

Газета у Новоайдарському районі до критичного рівня знизила наклад, перебуває у критичному економічному становищі, що межує з банкрутством, районне радіомовлення вже давно перестало існувати. У район майже не надходить центральна періодична преса. Єдина газетна ятка не працює. І це за умов «старих», а не нових розцінок УДППЗ «Укрпошта». Такий стан справ і в інших районах.

На одній з нарад у Новоайдарській районній державній адміністрації полковник АТО розповідав, що виробництво кумулятивного снаряда коштує 250 тисяч гривень. Чому б 4—6 снарядів не «зарядити» ідеологічною начинкою? Чому б ці гроші не використати на підтримку районних ЗМІ, на передплату та збільшення накладів і забезпечення людей правдивою інформацією? Про це він написав і особисто вручив лист Президентові України. Навіть погодився доставляти газети в найвіддаленіші села на лінії розмежування, у прифронтовій зоні. Адже там люди досі ховаються від обстрілів ворожої артилерії й перебувають під постійним «обстрілом» телеканалів країни-агресора. Там люди здебільшого живляться чутками, а «базарне радіо» не завжди відтворює реальну картину. Хіба це нормально?

Нам важливо, щоб більше людей знало, що життя покращується, що наші люди — справжні патріоти України не на словах, а на ділі. Ось в одному зі свіжих номерів нашої газети був репортаж про те, як у Новоайдарі плели маскувальну сітку для блокпостів, та не вистачило матеріалу. Один із хлопчиків мовчки підвівся і кудись побіг. Згодом приніс дві нові наволочки з дому. Вчителька передзвонила матері, і та запевнила, що сама віддала їх синові. Того самого дня маскувальну сітку закінчили і відвезли на блокпост. Бійці були щиро вдячні. А як раділи хлопці!

У мемуарах періоду Другої світової війни є чимало свідчень, що слідом за передовими частинами визволителів у населені пункти привозили хліб і... газети. І це було не випадково. Мир колись відновиться, але вже зараз дуже важливо, щоб люди знали, з якими думками беруться за зброю учасники АТО.

Ми програємо росіянам у пропагандистській війні, але чи можна порівнювати умови? У російській районці «Ровенской ниве» (Білгородська область РФ) працює 12 журналістів. Є фотокореспондент, відповідальний секретар, коректор, а не так, як у нас — кожен робить усе сам. Нині на підконтрольній Україні території області залишилося не більше двох десятків професійних журналістів і десять газет, у яких працюють по 3—4 людини. Наприклад, в Рубіжному редактор змушена сама писати статті, верстати і вичитувати газету.

Розумію, що час дуже складний. Країна шукає ресурси, щоб локалізувати воєнні дії і втримати законну територію. Але чому ж ми мало уваги приділяємо тому, щоб завоювати душі наших громадян?

Полтавщина. Нові ціни на доставку призведуть до зникнення ЗМІ

Рішення Укрпошти підняти ціну за доставку періодики полтавські газетярі сприйняли з пересторогою. «Нічого доброго це не дасть ні журналістам, ні читачам, — сказала з цього приводу головний редактор комунальної газети «Полтавський вісник» Лариса Семеняга. — Якщо до цього за доставку примірника газети ми платили 1,51 гривні, то тепер — 3,13. Різниця відчутна. Але якість послуг не підвищується. Читачі скаржаться на несвоєчасну доставку газети. Тепер новий підступний удар від поштовиків, яких вважаємо партнерами, через що змушені будемо підняти ціну газети».

За словами Лариси Семеняги, така політика поштовиків відчутно вдарить по бюджетах редакцій, зменшаться і без того мізерні зарплати працівників. Виживання за рахунок реклами під питанням, бо воно залежить від накладу, який падає. Уже давно у місті «дні передплатника» пошта проводить лише для «галочки». Майже втрачено зв’язок між листоношами та редакціями в селі. Це попри те, що вже багато людей зрозуміли перевагу друкованих видань над електронними, в яких ніхто не відповідає за написане.

Найхибнішим шляхом, який тільки можна вигадати, назвав це рішення Укрпошти головний редактор газети «Вечірня Полтава» Володимир Марченко. А витрати поштовиків він вважає надуманими: «Не можуть бути затрати, які виставляють для редакцій, обгрунтованими. Це призведе до істотного зниження накладів, а в підсумку — до зникнення національної преси, — емоційно каже він. — Чим були підготовлені події в Криму і на Донбасі? Чи не тим, що там не було української преси? Ця територія перебувала під інформаційним впливом Росії, і ось результат».

Володимира Марченка дивує, що наші державні чиновники цього так і не зрозуміли. Наче навмисно спершу знищили дротове радіо, тепер ось узялися за друковані видання. «Нещодавно я був у Франції, — продовжує редактор, — зустрічався там з редакторами місцевих газет. Вони розповідали, що у них держава серйозно дотує суспільно-політичні видання, надає журналістам пільги. Наприклад, за послуги зв’язку вони платять тільки 25 відсотків. Передбачено й інші види державної допомоги».

У радянські часи інформаційній політиці надавали величезного значення. У нас нині 90% усіх газет друкують на російському папері, а ціна на друкарські товари прив’язана до долара. Через це поліграфічний друк і папір редакціям обходяться дорожче, ніж продаж самого номера. Вийти на нулі допомагає рекламна та інші види комерційної діяльності. Але тут усе залежить від накладу.

Нещодавно представники редакції їздили в Зіньківський район, де місцеві жителі розповіли їм, що в них на чотири вулиці одна поштова скринька. Отакий наслідок так званої оптимізації чи укрупнення поштових відділень. Укрпошта перетворюється на поштовий гіпермаркет, з яким успішно конкурує «Нова пошта».

Загрозою інформаційній безпеці держави, диверсією проти друкованих ЗМІ вважають підвищення тарифів на доставку в Полтавській обласній організації НСЖУ. А на адресу Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка вже надіслали лист за підписом її голови, секретаря Національної спілки журналістів України, головного редактора Всеукраїнської громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини» Григорія Гриня з проханням призупинити чинність наказу.

«Фактично цим наказом міністерство руками Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта», яке йому підпорядковується, затягнуло зашморг на шиї вітчизняної друкованої періодики, — йдеться в листі. — Ціну доставки газети «Зоря Полтавщини» поштовики вирішили підвищити на 91 відсоток, тобто майже вдвічі. Відповідно стрімко зросте й ціна газети для передплатників. Хто вони? Здебільшого — трудівники міст і сіл, люди поважного віку. Чи зможуть ці люди викроїти копійчину зі своїх небагатих бюджетів для передплати районної, обласної, загальнодержавної періодики? Запитання риторичне. Як і таке: чи зможе українська влада ефективно функціонувати, якщо українські громадяни отримуватимуть інформацію не з українських газет? Ми розуміємо, що поштовики теж переживають скрутні часи, що їхня галузь повинна розвиватися, а працівники — отримувати зарплату, але ж не за рахунок періодики, яка й так ледь животіє через здорожчання паперу, поліграфічних послуг, витратних матеріалів, не за рахунок обмеження конституційних прав громадян на отримання об’єктивної інформації, врешті — не за рахунок державної інформаційної політики».

Спілчани пропонують створити робочу групу, до якої б увійшли представники Кабінету Міністрів, Національної спілки журналістів України, УДППЗ «Укрпошта», медіа-профспілки, редактори газет для врегулювання проблеми, формування справді економічно й політично об∂рунтованих тарифів.

ПРЯМА МОВА

Олег НАЛИВАЙКО, голова Держкомтелерадіо:

— Держкомтелерадіо як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в інформаційній сфері, ще в серпні висловив занепокоєння з приводу можливого підвищення тарифів на приймання та доставку вітчизняних періодичних друкованих видань за передплатою.

У сучасних умовах підвищення тарифів на приймання та доставку періодики однозначно матиме негативні наслідки: призведе до виникнення кризових явищ на ринку преси, спричинить невдоволення значної частини суспільства.

Незважаючи на розвиток інформаційних технологій, преса, зокрема газети і журнали, і надалі відіграють важливу суспільно значущу роль у житті країни, кожної територіальної громади, громадян України. Періодичні друковані видання, зокрема газети місцевої сфери розповсюдження, повинні й надалі залишатися доступним джерелом інформації для громадян, особливо малозабезпечених верств населення.

Водночас Держкомтелерадіо підтримує ініціативу видавців стосовно пошуку компромісного рішення з цього болючого питання для стабілізації ситуації на вітчизняному ринку преси. Але для цього колегам з Укрпошти потрібно спілкуватися з медіа-спільнотою, з редакторським корпусом партнерською мовою, а не ультимативною з недолугими висновками про роль місцевої преси. Щоб зрозуміти цю роль, слід поїхати з київських кабінетів хоча б до сусідніх зі столицею районів.

Сергій ТОМІЛЕНКО, перший секретар НСЖУ:

— На тлі здорожчання пального, зубожіння листонош пошта має шукати варіанти виживання. Але ключове питання, яке порушує спілка журналістів, — це побудова партнерських відносин між монополістом поштових послуг та видавцями, редакціями. Нові тарифи спочатку слід презентувати редакторам, провести дискусії щодо якості доставки, роботи обласних дирекцій і тоді виходити на компроміси і взаємні зобов’язання. Фактично пошта таємно розробила нові тарифи, проект наказу оприлюднили на сайті Мінінфраструктури. Тепер пан Шульмейстер (перший заступник міністра інфраструктури. — Ред.) категорично захищає позицію підпорядкованої йому пошти. Очевидно, що такий ультимативний підхід викликає лише обурення, — написав він у Facebook.

ДОВІДКА «УК»

1. 8 липня Міністерство інфраструктури оприлюднило проект наказу «Про затвердження Тарифів на приймання та доставку вітчизняних періодичних друкованих видань за передплатою». ДП «Укрпошта» заявило, що є ініціатором проекту цього наказу. Необхідність підвищення цін на послуги зв’язку в установі об∂рунтували зростанням цін на товари, послуги, енергоносії, освітлення та опалення за останній рік.

2. 22 липня Українська асоціація видавців періодичної преси та Національна спілка журналістів України звернулися до міністра інфраструктури Андрія Пивоварського, протестуючи проти можливого підвищення вартості доставки преси. Проти необгрунтованого підвищення тарифів Укрпошти виступив і Державний комітет телебачення і радіомовлення, пропонуючи шукати компромісне розв’язання проблеми.

За оцінками УАВПП та НСЖУ, підписання цього наказу призведе до збільшення вартості доставки для місцевих ЗМІ на майже 122%.

3. Під час спеціальної наради з представниками галузевих та професійних об’єднань преси в. о. генерального директора УДППЗ «Укрпошта» Ігор Ткачук повідомив, що «збільшення вартості доставки одного примірника газети форматом А3 з чотирьох шпальт становитиме 9 копійок для загальнодержавних та обласних видань і 8 копійок — для місцевих. Для 8-шпальтового видання формату А3 — приблизно 19 копійок (загальнодержавне видання), 17 копійок (обласне) та 16 (місцеве) відповідно. На кожні наступні 4 шпальти збільшення вартості доставки становитиме 7,5 копійки для загальнодержавних видань та 5 копійок — для обласних та місцевих».

4. Міністерство інфраструктури України заявило, що нові тарифи на доставку періодичних друкованих видань, які стануть чинними з 1 січня 2016 року, зростуть порівняно з нинішніми в середньому на 56,1%. Підвищення тарифів перший заступник міністра Володимир Шульмейстер обгрунтовує тим, що «видання газет і журналів давно втратило свою соціальну функцію і є видом підприємницької діяльності, а їх власники зацікавлені в отриманні максимального прибутку».

5. 19 вересня було оприлюднено наказ із затвердженими підвищеними тарифами на доставку преси, і він набув чинності.

Матеріал підготували Олег ГРОМОВ, Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
Лариса КОНАРЕВА, Олена ОСОБОВА,
«Урядовий кур’єр»