За більш як півтора десятиріччя створене з нуля підприємство «Керамейя» нині серед флагманів будівельної індустрії не лише Сумщини, а й України. Тут виготовляють сучасну клінкерну керамічну цеглу і бруківку, поризовані керамічні блоки, інші вироби, які мають значний попит на внутрішньому й зовнішніх ринках.

Про роботу підприємства у складних воєнних умовах читачам «УК» розповідає генеральний директор ТОВ «Керамейя» Іван ТЕЛЮЩЕНКО.

— Іване Федоровичу, понад рік «Керамейя» працює в умовах воєнного стану. Якими були торішні лютий і березень для підприємства, розташованого на одній з околиць Сум, якого не оминули бойові дії?

— 24 лютого 2022 року мене розбудили далекі постріли з танкових гармат. Приїхав на завод, як і весь колектив підприємства. Провели загальні збори біля заводської каплички. І тоді мало хто вірив, що справді почалася повномасштабна війна, дехто навіть пропонував не зупиняти технологічного процесу. Але вже в полудень з’явилися танки, бронетехніка, вантажівки із солдатами біля самої прохідної заводу.   

Виробництво зупинили 24 лютого о 12.00.  Місто Суми було спочатку окуповано, потім перебувало в облозі. Спеціалісти робили все, щоб зберегти завод. Через ворожі блокпости їхали щодня на робочі місця, аби технологічно правильно вивести з режиму експлуатації теплові агрегати. Потім охороняли виробничі лінії й весь периметр підприємства не тільки від окупантів, а й від мародерів. Нам це вдалося.  

Доки ворог кружляв навколо Сум і на Сумщині, невелика група співробітників виконувала ремонтні та санітарні роботи, фарбувала обладнання і залізобетонні конструкції, встановлювала ефективні аспіраційні системи. Часто це була психологічна потреба засвідчити і колективу, й партнерам, що підприємство живе.  Коли люди повернулися на робочі місця, були приємно вражені.

Після відповідних позитивних змін на фронті загалом і в Сумській області зокрема в умовах абсолютно мертвого будівельного ринку вирішили відновити роботу. Радше щоб утримати колектив від подальшого розповзання в неконтрольованих напрямках і надання тим, хто залишився, хоч якоїсь надії та фінансової підтримки.

І це вдалося. Ми виробляли продукцію впродовж чотирьох місяців: з 1 серпня до 1 грудня, використовуючи лише 40 відсотків оптимальної потужності. На більше не мали ні сировини, ні людей, ні обігових коштів. 

Планували роботу до початку січня, але коли ворог став руйнувати енергосистему України, вимушені були зупинитися. Частину колективу мобілізували, інші переїхали в безпечніші місця, дехто залишився охороняти завод.

— Яка ситуація нині?

— Рівень надходжень від реалізації продукції зі складу був і залишається критично низьким, бо на це є об’єктивні причини. У її собівартості 65 відсотків — вартість енергоносіїв. Тих невеликих коштів, які надходять, вистачає лише на оплату працівникам, що охороняють завод чи задіяні в регламентних роботах. А також працівникам бухгалтерії, яким в умовах безгрошів’я роботи тільки додалося, адже багато своїх фінансових зобов’язань не маємо змоги виконувати вчасно. Тож пошук компромісу із кредиторами — велика частина роботи фінансового підрозділу. Усі інші працівники перебувають у відпустках без збереження заробітної плати. Звісно, трапляються підробітки, співпраця з центрами зайнятості.

Щоб підтримати людей, щомісяця кожному працівникові, не задіяному в роботі, надаємо невелику, але вкрай важливу грошову позику. Її повернення частинами через утримання з майбутньої заробітної плати плануємо на потім, на кращі часи, які неодмінно настануть. Загалом розпочати повноцінне виробництво розраховуємо у квітні.

На підприємствах, подібних до нашого, найголовніше — люди. Адже ні в Україні, ні на всьому пострадянському просторі немає виробництв, схожих на сумське насамперед асортиментом, якістю та розробленням нових видів продукції.

Знаковий показник 2021 року: експорт продукції «Керамейї» становив 52 відсотки. Акцентую: експорт. А це з огляду на макроекономічні процеси додаткові кошти інших держав в економіку України. Адже ми перетворили виробництво цегли на високопрофесійний художній промисел. Тому для нас так важливо зберегти колектив та запобігти професійній деградації.

Ще один важливий економічний штрих. У будівельній галузі «Керамейя» залишається одним з найбільших платників податків. Наприклад, за 2021 рік ця сума становила майже 100 мільйонів гривень.

Якісна продукція сумських виробників буде затребувана під час відбудови. Фото з сайту kerameya.com.ua

— Наскільки змінився виробничий ритм, а саме обсяги виробництва, географія постачання, партнерські зв’язки тощо?

— Змінилося все, крім законів фізики. Для виробництва клінкерної цегли потрібна сукупність таких умов і ресурсів: відповідна сировина, газ із тиском не менш як 3,5 атмосфери, температура випалу 1100 градусів, майже 2,5 МВт електричної потужності, 80 кубометрів технічної води на добу, логістичні безпечні канали збуту, підготовлені кваліфіковані спеціалісти і найголовніше — споживчий ринок. З усім переліченим поки що негаразди і проблеми. Наприклад, частину сировини, одного з компонентів нашої шихти, ми привозили з міста Бахмут. То що далі коментувати? Але там найкраще за якісними показниками родовище, і всі виробники облицювальної та клінкерної цегли в Україні нині не мають змоги її отримувати, отже виготовляти продукцію.

Про кваліфікацію персоналу в умовах, коли завод не працює, говорити не випадає. Наш художній промисел для підтримки необхідних специфічних професійних навичок потребує постійного тренування, тобто роботи. А якусь частину фахівців війна вирвала назавжди. Поки що невизначене споживче середовище, яке в будівельній галузі завжди було і залишатиметься головним маркером економічної стабільності, достатку, мирного неба. Але віримо, що зрушення будуть уже цього року. І готуємося до них, попри перешкоди, яких, на жаль, більшає.

Палиці в колеса намагаються, на жаль, вставляти ті, хто навпаки, мав би сприяти повноцінній роботі підприємства. Останнім часом проведено перевірки, за підсумками яких не знайдено порушень, а ось шкоди завдано чималої. І ніхто не збирається її відшкодовувати. Таку безкарність негайно потрібно припинити, а винні мають відповісти за скоєне відповідно до чинного законодавства.  

— «Керамейя» надає значну допомогу ЗСУ, підрозділам територіальної оборони, іншим військовим формуванням. Яку саме?

— Так, допомагаємо нашим захисникам, і дуже активно ще з 2014 року. І не збавляємо обертів. Але не схильний афішувати такі волонтерські вчинки-справи: добро, як правило, роблять не для того, щоб про нього говорити на загал. Принаймні, «Керамейя» сповідує таке правило.

— Що плануєте зробити найближчим часом, щоб підприємство, як і раніше, залишалося флагманом будівельної індустрії Сумщини й України?

— Планувати якийсь окремо взятий успіх, відірваний від політичних та соціальних процесів у державі, складно і навряд чи можливо. Потрібна насамперед перемога над ворогом, а формулу миру, яку виклав Президент, підтримує все українське суспільство. Щоправда, вона стосується тільки зовнішніх, а ще ж є внутрішні вороги, з якими так само потрібна рішуча боротьба.

Щодо економіки, то, як на мене, головна реформа має відбутися в галузі, найбільш конкурентній на світовому ринку, — в агропромисловому комплексі. Щедрість української землі спонукатиме до розвитку супутніх галузей: сільськогосподарського машинобудування, переробки продукції, виробництва мінеральних добрив, активного регіонального будівництва — сільського, селищного тощо, доріг, ремонту шкіл, дитсадків. До слова, в загальносвітовій будівельній індустрії зайнято майже 7 відсотків працездатного населення, і це робить її однією з найбільших галузей світової економіки з ринком щонайменше 10 трильйонів доларів. Ми ж робимо те, що нам до снаги: нашу перемогу наближаємо щоденною наполегливою, а головне — чесною працею.

Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Іван ТЕЛЮЩЕНКО. Народився 11 жовтня 1955 року в селі Василівка Роменського району Сумської області. Здобув дві вищі освіти: технічну — в Бєлгородському державному технологічному університеті ім. Шухова, економічну — в Міжнародному інституті менеджменту.

Трудову діяльність розпочав 1973 року бурильником. Із 1977-го по 2005-й працював на заводі ЗАТ СБК, пройшовши шлях від майстра гірничого нагляду до генерального директора. Із 2005-го по 2007-й — технічний директор в австрійській фірмі ТОВ «Вінербергер». 

ТОВ «Керамейя» очолює із часу заснування — 2007 року.

Кавалер орденів «За заслуги» III ступеня, Святого князя Володимира Великого, Архистратига Михаїла. Заслужений будівельник України. Кандидат технічних наук. Лауреат премії Академії будівництва України ім. академіка М.С. Буднікова. Удостоєний Почесної грамоти та нагрудного знака Верховної Ради України.