Бажане не завжди є реальністю. І коли говорять, що на Заході всі нас підтримують, це не завжди так. Такого висновку дійшли учасники «круглого столу» «Як виграти інформаційну війну з Росією». Експерти розповіли про досвід дискусій у європейському університетському середовищі як один зі шляхів асиметричної інформаційної відповіді агресивній російській пропаганді.

Зокрема вони констатували, що в іноземців немає базової інформації про Україну й події, які тут відбуваються. Це сприятливий грунт для маніпуляцій з боку РФ. Російські аналітичні центри систематично заповнюють інформаційний вакуум і підривають позиції України у стосунках з європейськими партнерами.

У різних країнах сприйняття російської точки зору неоднорідне. Більш негативно щодо України й українців налаштоване населення країн, традиційно пов’язаних міцними економічними зв’язками з Росією. Зокрема таке ставлення характерне для Італії, Іспанії, Німеччини. Наприклад, в Іспанії за останні місяці зафіксовано кілька нападів представників радикальних молодіжних організацій на українських патріотів з іммігрантського середовища.

Наша держава поки що не реалізувала інформаційних проектів, які кардинально вплинули б на сприйняття європейцями України. З огляду на це зростає роль недержавних організацій, аналітичних центрів та академічної спільноти у наданні адекватної відповіді російській пропаганді.

Один із прикладів — проект Міжнародного центру перспективних досліджень «Європейські університети: лекції, які розкажуть світу про Україну». Його учасники вже провели два десятки заходів в університетах Німеччини, Іспанії, Італії та Угорщини. Експерти вважають, що такі ініціативи слід доповнювати комплексом інформаційних заходів для максимального використання нинішньої уваги світових ЗМІ до України.

Зазначали, що Росія щороку витрачає на інформаційну кампанію до чотирьох мільярдів доларів. У нас таких грошей немає. То що протиставити?

Учасники зустрічі були єдині: правду. Якщо Росія обрала шлях використання інформаційної зброї масового ураження, то нам краще задіяти високоточну зброю. А для цього потрібно знати аудиторію, з якою маємо працювати.

На думку працівника Посольства Великої Британії Девіда Кларка, на Заході є кілька груп населення, яке сприймає російську пропаганду: консервативне праве крило, яке обожнює Путіна і його стиль управління; ліве крило, яке вважає Захід винним за все у світі й сприймає об’єднання Європи як нереалістичний проект.

Ці люди, наголошує Девід Кларк, упевнені, що Росія вступила в конфронтацію із Заходом, який не є більше джерелом морального авторитету. В цій думці їх утвердили зокрема події в Афганістані, Іраку, які спричинили кризу віри в себе. Звідси думка, що втручання у справи інших країн веде до погіршення ситуації в Європі. Ось і виникає емоційний імпульс абстрагуватися від зовнішніх проблем.

Головне, сказав Девід Кларк, — не робити помилок, які може експлуатувати Росія у власних інтересах. Дипломат також радить не дозволяти протистояння політиків і забрати гроші з політики. Доки олігархи будуть ляльководами, підкреслив він, Україну сприйматимуть як недемократичну державу.

Як бачимо, потрібні глибинні зміни, а не просто словесна реакція на той чи той випад супротивника. На жаль, констатували учасники розмови, цього нам бракує. У нас служби, які відповідають за інформполітику, не здатні продукувати зміст повідомлень, важливих людям. Бракує правди про позитивну суть реформ. А тому, робили висновок учасники розмови, контрпропаганда не ефективна. Слід правдиво показувати, як живе Україна.

Міністр інформаційної політики Юрій Стець зазначив, що російська агресія — це світова проблема. Тому слід залучати закордонних експертів для розроблення концепції інформаційної політики, яку Верховна Рада зможе ухвалити до кінця року (експерти висловили здивування, чому так довго триватиме цей процес). Юрій Стець вважає за потрібне створити канал іномовлення, а також те, щоб усі органи влади говорили одним голосом.

АВТОРИТЕТНО

Дмитро КУЛЕБА,
Посол з особливих доручень МЗС:

— Нині в інформаційному просторі державу рятують волонтери. Їх треба підтримувати. І подолати нарешті дистанцію між владою і суспільством. Перемогу може забезпечити лише взаємодія влади і громадянського суспільства. В кожному відомстві потрібні комунікаційні команди, які створюватимуть інформаційний продукт, спрямований на цільові аудиторії. Займатися цим повинні професіонали.