Інформаційна війна, яку ведуть проти нашої країни, вкрай загострила тему суспільного мовлення. До її обговорення дедалі ширше долучаються і зарубіжні фахівці, зокрема представники Європейської мовної спілки. Особливий інтерес викликає досвід тих країн, які так само, як ми, виплутались колись із залізних обіймів «старшої сестри». Вони також були серед учасників круглого столу «Від державного до суспільного мовлення», який недавно відбувся в Києві.

Найприйнятніше фінансування — податок  і реклама

Передовсім генеральний директор Європейської мовної спілки Інгрід Делтенре окреслила ключові цінності суспільного мовлення: загальність, незалежність, різноманітність, інноваційний підхід, підзвітність.

Пані Інгрід зауважила, що незалежні ЗМІ не лише слугують людям, вони — наріжний камінь кожної економіки і демократії. І цей зв’язок нерозривний. Якщо ЗМІ мають не найкращу форму, то це лише відображає неналежний рівень демократії, політичної та економічної ситуації. Суспільне мовлення має бути рушієм з удосконалення цих систем.

«Завдання суспільного мовлення — створювати інформацію, якій може довіряти населення; виробляти програми, які будуть цікаві для всієї громади; творити документальні фільми, що пов’язані з життям усієї країни. Суспільне телебачення має знаходити талановитих людей і зводити їх разом у спільній справі», — підкреслила вона.

Тим часом одне з найскладніших і суперечливих питань у створенні суспільного мовлення — це система фінансування. На думку пані Інгрід, найприйнятніша модель для України — податок і реклама.

— Загалом податок або ж змішана модель (податок і реклама) це найкраща модель фінансування, адже передбачає незалежність від уряду. Коли говорити про рекламу, то вона дає змогу отримати більше доходу, — зауважила генеральний директор Європейської мовної спілки. Також головною метою українських медійників має бути не найбільша частка на ринку, а найбільше покриття, залучення широкої аудиторії. І для цього потрібне належне фінансування. «Щоб привабити аудиторію, потрібні цікаві програми. А якщо недостатньо грошей, то ви не можете виробляти цікаві програми», — наголосила Інгрід Делтенре.

Ідеальних моделей не існує

На цьому акцентував  старший радник та колишній віце-президент Європейської мовної спілки Боріс Бергант. «Звісно, ми не можемо надавати Україні вже готові моделі — тільки розказати про погану чи успішну практику. Зрозумійте, ідеальних моделей не існує — кожна країна має розробляти і розвивати свою, орієнтуючись на історію, культуру. Адже досвід Центральної Європи показує, що 60% проблем виникають через національні особливості».

Боріс Бергант вважає, що керувати суспільним мовцем мають люди з досвідом роботи у ЗМІ, ті, хто розуміє їхню суть. Управління може бути одноосібним (генеральний директор) чи через створення ради директорів. Єдина умова — прозорість їхньої діяльності: «Головне, щоб суспільний мовець не був підзвітним уряду чи політичним партіям, але був відповідальний перед суспільством чи громадськими організаціями».

Посадовець також наголосив, що сучасний суспільний мовець не повинен концентруватися тільки на радіо й телебаченні. Треба організувати цей медіа-ресурс так, щоб у ньому ефективно працювали і радіо, і телебачення, і інтернет-ресурси. «Дуже важливо, щоб у цій структурі інтернет-портали були центральними, а всі локальні центри могли швидко отримувати інформацію. Тоді ви будете першими на ринку».

Демократія —  це незалежне інформування

Основні проблеми, з якими зіштовхнулися в Молдові на шляху побудови суспільного мовлення, за словами директора Асоціації електронної преси Іона Бундукі, це внутрішній спротив. Через це третину співробітників довелося звільнити. Та найголовніше це те, звідки взяти гроші.

Він розповів, що річний бюджет Молдовського суспільного мовця становить 10 мільйонів доларів, з яких 80% — державні дотації, і лише 20% заробляє сама компанія. Цих коштів вистачає лише на те, щоб молдовське суспільне телебачення не зникло взагалі.

Іон Бундукі додав: «У нас є стратегія розвитку на п’ять років, але все одно доводиться думати про економію. Перші кроки ми зробили після чотирьох років зусиль і дебатів, у реформи було багато ворогів. Але нинішній уряд Молдови впевнений, що без створення суспільного мовлення неможливе демократичне суспільство».

Найповніше використовувати інновації

Для досягнення успіху потрібно мати чітку стратегію розвитку і користуватися новітніми технологіями — на цьому наголошує директор департаменту з технологій та інновацій Європейської мовної спілки Саймон Фелл.

Він упевнений, що мовці мають тісно співпрацювати з виробниками обладнання, а ті — дослухатися до порад та інтересів мовців. «Це потрібно для того, щоб вам не доводилося кожні 3—5 років змінювати техніку».

Пан Фелл наголосив, що контент — це найголовніше. Він має бути не лише цікавим, а й дуже якісним. «Мовці мусять розуміти, яка в них аудиторія і чого вона хоче, яка інформація її задовольняє. Для цього потрібно йти в ногу з прогресом».

Саймон Фелл вважає, що технічний персонал і журналісти мають допомагати одне одному і співпрацювати, підвищуючи професійний рівень: «Нині з’являється багато нових професій, медіа-працівники повинні вміти одночасно виконувати кілька завдань. Приміром, журналіст мусить знати основи монтажу, такі вміння сприятимуть кар’єрі».

Не залежати  від політики

«Домінантний принцип побудови суспільного мовця — зробити так, щоб він був поза політикою і залишався максимально відгородженим від політичного впливу, — наголосила член Ради попечителів суспільного мовлення Грузії Марина Мусхелішвілі. — У Грузії цей підхід не було дотримано, і телебачення стало корумпованим. Демотивовані журналісти, які працювали на мовця, і корупція зруйнували систему. Рада попечителів — це новий орган, який працює лише місяць, і тепер ми шукаємо нові шляхи виходу з цієї реальності».

Стосовно вдосконалення роботи Марина Мусхелішвілі зазначила, що для них пріоритет — це перехід від мовця до мультимедійних ЗМІ, які були б пов’язані зі своїми користувачами через Інтернет чи інші канали комунікації.

А незалежний експерт із Грузії Звіад Корідзе зробив акцент на керівних органах. Він розповів, що у 2005 році, коли розпочалося формування суспільного мовця Грузії, 15 представників наглядової ради обирав парламент з подачі президента. Таким чином з’явився контроль над програмною політикою. Це, а також нефіксований розмір фінансування з бюджету стали причиною неефективної роботи грузинського мовця. Саме тому фахівці запропонували зміни до законодавства: «Ми готові надати громадськості більш прозору процедуру обрання наглядової ради, обов’язковість відкритих засідань і участь у них представників громадськості, дотримання фінансової прозорості, проведення міжнародного аудиту».

Передусім — об’єктивність

«Незалежні суспільні мовці популярніші, ніж ті, які вважають підконтрольними. Вони — важливе джерело неупередженої інформації для населення, тому не повинні залежати від економічного чи політичного впливу і під час роботи дотримуватися стандартів об’єктивності та справедливості», — наголосила експерт Ради Європи Ів Саломон.

Вона, щоправда, зазначила: повна незалежність мовців у більшості країн світу радше прагнення, ніж об’єктивна реальність.

Та в чому ж основна відмінність суспільного мовця від комерційного чи державного? Державний виконує завдання господарів, комерційний — залучає аудиторію всілякими методами, щоб задовольнити потреби рекламодавців. А суспільний повинен зосереджуватися на задоволенні інтересів усієї громади.

Ів Саломон назвала критерії суспільного мовця, дотримання яких стане запорукою професійної роботи і популярності серед громадськості: доступність для всієї аудиторії, зокрема й географічно; різноманітність контенту й зорієнтованість його на якомога ширшу аудиторію; безсторонність; незалежність від третіх сторін і можливість ухвалювати рішення, орієнтуючись на професійні критерії та право громадськості знати; якісні програми, цікаві для всього суспільства; фінансування з кількох джерел.

Не поступове переродження,  а творення нового

Про литовський досвід створення суспільного мовця розповів генеральний директор литовської телерадіокомпанії Аудріус Сяурусевічус. «Усі проблеми у нас з вами дуже схожі. Але закон про суспільне мовлення у Литві було ухвалено у 1996 році, з невеликими поправками він чинний і досі. Прийняття цього закону дало стабільність, але не відразу».

На його думку, створення суспільного мовця залежить передусім від ментальності народу, його культури та історії. «Завжди знайдуться супротивники і виникатиме безліч складнощів. Однак потрібно починати процес творення нового мовлення, а не ставати на шлях поступового переродження з державного в суспільне. Якщо йтиметься про незалежну редакційну політику, то напружених стосунків із владою вам не уникнути. Так було і буде завжди. Адже будь-яка влада захоче мати вплив на вас. Буває поганий суспільний мовець при доброму законі, і — навпаки. Але не буде хорошого суспільного мовця, якщо його контролює влада».

Аудріус Сяурусевічус упевнений, що суспільний мовець повинен бути фінансово незалежним від влади: «Навіть якщо ви залежите від бюджету, цифра повинна бути фіксованою — щоб влада не мала на вас впливу».

Фахівець також застерігає: не варто випускати з поля зору сучасні технології, без них «нічого не досягнете, й уся ваша праця поступово сходитиме нанівець».

«Нині молодь відшукує цікаву для себе інформацію в Інтернеті. Навіть футбол вони дивляться у Всесвітній мережі, а не по телевізору. На це треба зважати й підлаштовуватися до інтересів сучасної аудиторії. Тому всі наші ефіри, весь архів від 1957 року відцифрували — тепер він доступний в Інтернеті. А це близько 30 тисяч годин. І кожного дня впродовж 10 років цей архів поповнюємо ще кількома годинами».

Об’єднати всі мови й культури

Медіа-директор Європейської мовної спілки і колишній голова Фінського каналу YLE Анніка Ніберг вважає, що досить важливо не лише об’єднати різні медійні платформи в одну компанію, а й культури і мови всіх регіонів країни.

«Якщо ви маєте різні мови і культури всередині однієї країни, то це ваше багатство. Місія суспільного мовлення — взяти на себе завдання об’єднати їх. Щоб забезпечити послуги для меншин, потрібно витрачати більше коштів. Але так ви розбудуєте демократичне суспільство, яке грунтуватиметься на єдності країни. А це набагато цінніше, ніж гроші, які ви на це витрачаєте».

Від редакції. Українці вже зрозуміли, що інформаційна війна призводить до найгіршого — збройних конфліктів. Нині в ній, на жаль, перевага на боці ворога. Але позиція його хитка, бо наскрізь брехлива. Нагадаємо «старшій сестрі»: неправдой свет пройдешь, да назад не воротишься.  Тож виграти, шановні владці та панове журналісти,  цю війну ми зможемо тільки тоді, коли в основу будь-якої моделі суспільного мовлення поставимо ПРАВДУ, а  редакційну політику йому диктуватиме  велика громада великої країни.

 Сторінку підготувала Наталя БОРОДЮК «Урядовий кур’єр»