СОЦІАЛЬНИЙ ВИМІР 

Краще жити вже сьогодні прагнуть у Корсунь-Шевченківському районі Черкащини
 

У світлі нових ліхтарів

Оспівана в літературних та музичних творах, народних легендах історична Корсунська земля нині набуває все нових ознак соціального відродження. Об’їздивши майже увесь район з його численними історичними та культурними пам’ятками, намилувавшись чарівними природними краєвидами Надросся, звернули увагу на незначні, на перший погляд, «дрібниці», які, одначе, відіграють у щоденному житті корсунців далеко не останню роль: відремонтовані шляхи, освітлені вулиці, гарно облаштовані автобусні зупинки, відчинені магазини з необхідним набором товарів. Селяни, з якими довелося спілкуватися, цим, зрозуміло, задоволені, хоча й проблем не приховують. Вони в кожному селі свої, але є й спільні: невисокий заробіток, обмеженість робочих місць, не досить розвинена соціальна інфраструктура…

— У нас у цьому плані є детальні напрацювання по кожному населеному пункту району, — розповів голова Корсунь-Шевченківської райдержадміністрації Анатолій Івашкевич. — Щось уже зроблено, чимало задуманого буде здійснено нинішнього року, щось запланували на наступний. Ми знаємо проблеми кожної з громад — це й поліпшення медичного обслуговування, і забезпечення всім необхідним освітніх закладів, налагодження роботи підприємств торгівлі та побуту, й забезпечення транспортом, ремонт доріг… Так швидко, як хотілося б, їх розв’язувати не вдається, проте вже чимало зроблено.

Кожен день приносить Анатолію Івашкевичу нову головоломку. Фото Романа КИРЕЯ

І справді, ще недавно занедбані сільські вулиці змінюються на очах, — вдягаючись у намисто нових ліхтарів, облагороджуючись квітниками, затишними автобусними зупинками. Тільки торік на облаштування освітлення в селах з місцевих бюджетів витрачено півмільйона гривень, прокладено та відновлено 60 кілометрів електромереж, встановлено 450 вуличних ліхтарів. Нинішнього року заплановано зробити ще більше. Уже виконано великий обсяг з відновлення зовнішнього освітлення вулиць, приміром, на території Дацьківської, Деренковецької, Пішківської та Черепинської сільських рад.

Зовсім недавно справив новосілля відновлений фельдшерсько-акушерський пункт у селі Виграїв. Радує око чудове приміщення ФАПу. Завдяки турботі місцевої влади (дуже підсобив районний бюджет, спрямувавши 75 тисяч гривень на цей об’єкт) та спонсорів-підприємців за короткий час неакредитований заклад став зразковим, кімнати розширили, сюди підвели воду, забезпечили необхідним обладнанням. Тепер тут три кабінети: процедурний, акушерський та приймальня фельдшера. Та й саме село, назва якого пов’язана з переможною битвою козацького війська під проводом Богдана Хмельницького над польською шляхтою, дедалі більше благоустроюють. Завершується підведення сюди газу, тут встановлено гранітний знак із зображенням гетьмана.

Коли соціальні угоди працюють

Подібні заходи нині здійснюються в багатьох селах та в районному центрі. Головне завдання — зробити медичні заклади зручними, забезпечивши їх необхідним обладнанням та ліками. Звичайно, без грошей цього не досягнеш. Оскільки ж доходи місцевих бюджетів нині відчутно збільшуються, вже нинішнього року тільки сільські ради заклали на ремонтні роботи понад 200 тисяч гривень. Ще стільки ж додадуть районний та обласний бюджети. Та й члени громади вкладають свою копійку. Приміром, нинішнього року вони вже накопичили для цього 24 тисячі гривень. Тут став у пригоді й Проект ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду-ІІ», в рамках якого для ремонту ФАПів та амбулаторій нинішнього року надійде 240 тисяч гривень.

Такому дитсадку, як у с. Селище, позаздрить і велике місто. Фото Романа КИРЕЯ

Радіє змінам, що відбуваються в центральній районній лікарні та медичних закладах району, її головний лікар Віктор Завертайло.

— Збулася давня мрія, — каже Віктор Костянтинович, — у лікарні тепер є ліфт, потреба в якому давно назріла. Тільки на нього з районного бюджету пішло півмільйона гривень. А ще ж недавно капітально відремонтували інфекційне відділення, дахи, теплотрасу, котельню, яку, до речі, передали до міської тепломережі, що дасть змогу щороку заощаджувати близько 550 тисяч гривень. Медикаментами ми забезпечені, але нам би ще застаріле обладнання поміняти, зокрема рентгенапарати, які служать ще з 1978 та 1989 року, придбати нову ендоскопічну апаратуру…

Так, потреба в поліпшенні умов роботи багатьох соціально значущих об’єктів гостра. Ось і в школі села Шендерівка нині повним ходом іде підготовка до нового навчального року. Як пояснив директор закладу Анатолій Кошелюк, уже чимало зроблено, аби поліпшити умови для навчання та виховання. Найближчими днями тут завершать ремонт приміщення, зокрема заміну старих вікон на сучасні, енергозберігаючі. Облаштовано внутрішній санвузол, який досі містився на подвір’ї.

— Все це робиться, — зауважив сільський голова Володимир Щербина, — за рахунок коштів сільського бюджету та спонсорів. «Працює», зокрема, й соціальна угода, укладена між місцевим СТОВ «Злагода» та сільською радою. Добре, що тепер і сільська громада має свій голос, але ще багато чого по старинці вирішується через область. Гадаю, настав час нам ставати самостійнішими.

— Ось і питання закупівлі продуктів для харчування учнів, — додав директор школи, — їх вирішуємо через тендер на рівні міністерства. Через тяганину торік школярі два місяці не могли нормально харчуватися в шкільній їдальні. Процедуру, на наше переконання, слід негайно спростити.

Для 43 дітей, які відвідують дитячий садок «Веселка» села Селище, багато проблем розв’язано з будівництвом нового НВК, яке зроблено за рахунок місцевого бюджету та з допомогою місцевого ТОВ «Панда», очолюваного Героєм України Геннадієм Бобовим. Тепер це сучасний комплекс, оснащений усім необхідним для розвитку дітей та зміцнення їхнього здоров’я.

Замість колишніх «хрущовок»

Подібних обнов у районі багато. Досить згадати ще про одну — відновлений басейн у Сахнівській загальноосвітній школі. До речі, тут, як розповів голова райдержадміністрації Анатолій Івашкевич, найближчим часом планується створення оздоровчо-навчально-виховного комплексу «Авторська школа Олександра Захаренка». Уже розпочинається будівництво оздоровчого дитячого табору, планується будівництво гуртожитку для освітян, які приїжджають сюди вивчати досвід та спадщину колишнього директора школи, відомого педагога. Подвір’я комплексу прикрасить пам’ятник народному вчителю, який на практиці втілив мрію багатьох освітян про школу майбутнього.

Ці та багато інших потрібних змін не могли б відбутися, визнає Анатолій Григорович, якби не переорієнтація місцевих органів влади на розв’язання соціальних проблем. Власне, й сам кабінет голови райдержадміністрації тепер часто нагадує штаб якоїсь великої будови, куди з різних питань поспішають люди. Звично забігає, аби скоординувати дії з ліквідації чергового «прориву», голова районної ради Володимир Рябошапка, поспішає, щоб з’ясувати те чи інше питання поліпшення життя районного центру міський голова Михайло Самойленко. Дзвінки, термінові поїздки…

— Так кожен день, — усміхається Анатолій Григорович. — Але ми не скаржимося. Така нині гаряча пора.

Він ніскільки не перебільшує. Пора для місцевих керівників справді спекотна. В розумінні організації всього комплексу економічних та соціальних заходів, спрямованих на поліпшення ситуації в окремо взятому районі, кожному його населеному пункті. І про вирощений на ланах непоганий урожай, який заполовів нинішнього року значно раніше, ніж звичайно, треба подбати, й про людей не забути. Хоч би як хто ставився до соціальних ініціатив Президента, підкреслює Анатолій Григорович, ми на місцях разом із обласною владою, депутатами всіх рівнів відповідальні за зміни на краще.

— Гляньте на ці будинки, — показує він на дві житлові п’ятиповерхівки на одній з центральних вулиць Корсуня-Шевченківського, одна з яких уже набула цілком сучасного вигляду. — Ще недавно це були занедбані чотириповерхові «хрущовки».

Подібні прикмети, однак, не зупиняють творчого запалу корсунців. Особливо турбує одна з проблем, яку не вдається розв’язати вже тривалий час, — забезпечення жителів районного центру якісною питною водою. Не зменшується, незважаючи на численні протести місцевих жителів, забруднення річки Рось, із якої нині п’ють воду не тільки Корсунь, а й Умань та інші населені пункти області, відходами виробництва низки підприємств, розташованих угорі за течією, зокрема в сусідній Київській області:

— Хоч питна вода, за висновками санітарної служби, й придатна до вживання, — каже Анатолій Григорович, — однак вона далеко не на рівні європейських стандартів. На жаль, залишилися нереалізованими заходи щодо Корсуня, передбачені урядовою програмою «Питна вода України» ще на минулий рік. Ними, зокрема, передбачалося встановлення блока мікрофільтрів для доочищення води.

Ще одне вельми важливе для району питання — підготовка до 70-річчя Корсунь-Шевченківської битви, яке відзначатиметься вже менш як через два роки. Річ у тім, що району та й області вирішити самостійно весь комплекс питань ремонту та реконструкції як самого музею історії Корсунь-Шевченківської битви, всього національного історико-культурного заповідника, так і прилеглих архітектурних споруд, інших важливих об’єктів міста й району, не під силу. Тим часом пам’ять про історичну військову операцію заслуговує на серйозну загальнодержавну увагу.