Екологічні громадські організації звернулися до Прем’єр-міністра України Миколи Азарова й міністра екології Олега Проскурякова з проханням врятувати природні заповідники від навали туристів. Адже природні заповідники — це, на відміну від національних природних або регіональних парків, у першу чергу наукові установи. Туризму тут не передбачено, оскільки відвідування туристичними групами територій такого типу впливає на об’єктивність наукових даних, вносить тривожний чинник у життя тварин тощо. Використовувати природні заповідники для розвитку туризму — все одно що забивати гвіздки мікроскопом.

Обережно: затопчуть

Нині туристи потрапляють до природних заповідників за так званими лімітами, які затверджує Мінекології. За рік 18 природних заповідників України офіційно за лімітами відвідують 200 тисяч людей. Для порівняння: за 2012 рік всі 102 російські заповідники відвідало 870 тисяч чоловік, тобто один російський заповідник за рік відвідують 8,5 тисячі людей, а один український — 16 тисяч. Таке масове відвідання заповідників, головні завдання яких — охорона дикої природи і наукові дослідження, є ненормальним, бо їх унікальна природа швидко деградує під екскурсійним пресом. За даними Київського еколого-культурного центру, найбільший екскурсійний прес відчувають заповідники Мис Мартьян (41,7 відвідування/га), Казантипський (22,2), Опукський (13,1), Ялтинський гірсько-лісовий (10,5), Медобори (6,6), Кам’яні Могили (філія Українського степового — 5), а також Кримський, Карадазький, Канівський і Хомутовський степ.

При цьому в середньому щороку тільки офіційно Кримський заповідник відвідують 43 тисячі осіб, Ялтинський гірсько-лісовий — 50—150 тисяч, Карадазький і Опукський — по 20 тисяч, Мис Мартьян — 5 тисяч.

Насправді відвідувачів заповідників значно більше, бо їхній потік повністю обрахувати та проконтролювати практично неможливо.

Природним заповідникам під виглядом «екопросвітницької діяльності» надають ліміти на катання людей на катерах у Карадазькому, Опукському і Казантипському заповідниках, проїзд автомобілів — у Кримському, велосипедні прогулянки — у Казантипському, катання на конях — у Ялтинському гірсько-лісовому, Казантипському і Українському степовому заповідниках.

Так, на 2013 рік Карадазькому заповіднику погоджено ліміт у 95 суден (у літній час біля скель заповідника — до 11 суден одночасно), Казантипському — дозволено прогуляти 1300 людей за сезон на кінних та велосипедних маршрутах, а також провести 11 катерів 5 разів на день вздовж заповідника, Ялтинському гірсько-лісовому заповіднику — проходження 10 коней на день, Кримському — проїзд 6000 екскурсійних автомобілів на рік, Опукському — проходження 19 катерів. Але ж згідно зі ст. 16 Закону «Про природно-заповідний фонд», на території природних заповідників заборонено пересування «механічних транспортних засобів» (тобто катерів, автомобілів і велосипедів), а також «прогін сільськогосподарських тварин», тобто проходження коней для катання людей.

Не плутайте заповідники із зоопарками. Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ

Це ж вам  не стадіон...

Також цією статтею у природних заповідниках заборонено туризм й організацію місць відпочинку населення. Та дирекції заповідників ігнорують закон, а відповідальні за виконання закону чиновники дивляться не це крізь пальці. Так, у Кримському заповіднику в урочищах «Галявина таврів», «Підсніжник», «Курінь», «Партизанська галявина», «Монастирська галявина», «Уч-кош», «Гірське озеро», «Тар’єр» та «Діброва-2» збудовано будиночки й інші стаціонарні місця для відпочинку людей, тут також незаконно дозволено купання, ігри у футбол, волейбол, риболовлю, на що є офіційні прейскуранти (наприклад, відпочинок у будиночках — 150—200 гривень на добу).

У підпорядкованих Мінекології України Опукському та Казантипському природних заповідниках, а також на Мисі Мартьян у літній час величезна кількість людей незаконно ставить намети на заповідному морському узбережжі, купається, засмагає, розпалює багаття і ловить рибу. Причому охорона цих заповідників їх не затримує, а видає квитки «на участь в екопросвітницьких заходах»! Особливо цікавим видом «екопросвіти» є нудистські пляжі, що практикуються в заповідниках Мис Мартьян і Опукський, а також Свято Івана Купала у Медоборах.

Внаслідок такої «екопросвіти» у природних заповідниках України, які зазвичай невеликі за площею, швидко деградують заповідні екосистеми, зменшується чисельність рідкісних видів тварин і рослин. Масове перебування людей тут ущільнює ∂рунт, збільшує небезпеку пожеж, спричиняє засмічення, розлякує птахів і звірів, заважає науковим дослідженням. Такий туризм призводить до неконтрольованого розширення мережі доріг та стежок на заповідних територіях, вандалізму щодо природних і культурних цінностей, браконьєрства, створює умови для криміналізації колективів заповідників.

«Особливо важка ситуація, — зауважує директор КЕКЦ Володимир Борейко, — склалась у Карадазькому заповіднику, де десятки катерів розлякують і не дають гніздитися рідкісним видам птахів — соколам (балабану та сапсану), баклану чубатому (тут розташоване одне з наявних двох місць гніздування в Україні цього птаха), а також кажанам. Всі ці види занесені до Червоної книги України і до списку Бернської конвенції.

Чорні дні рожевого шпака

Не менш небезпечна ситуація склалася в Опукському заповіднику, де безліч екскурсантів у літній період розлякують на горі Опук унікальну колонію занесеного до Червоної книги України і Списку Бернської конвенції рожевого шпака (гніздиться колоніально в Україні лише у двох місцях — Опуці і Тарханкуті), який виводить пташенят у червні-липні. Екскурсанти, заходячи в каменоломні на Опуці, розлякують занесених до Червоної книги кажанів, а саме тут одна з 10 найбільших колоній кажанів в Україні, яка складається з 5—8 тисяч екземплярів тварин.

Це негативно впливає на місця гніздування кажанів та призводить до скорочення їхньої чисельності, бо самиці через стрес скидають дітей на підлогу, де їх давлять черевиками туристи або поїдають щури. Все це — очевидне порушення законів України «Про Червону книгу України» і «Про природно-заповідний фонд України».

В Ялтинському гірсько-лісовому заповіднику у багатьох місцях грунтовий покрив екскурсанти знищили на 80%. Причиною 90% пожеж у заповідниках є саме туристи. Подібні кричущі факти можна навести і щодо інших заповідників — Казантипського, Медоборів, Кримського, Ялтинського гірсько-лісового, Мису Мартьян, Кам’яних Могил та інших».

Стаття 12 Закону «Про Червону книгу України» забороняє давати точну інформацію про місця мешкання рідкісних видів тварин, занесених до Червоної книги України, проте дирекція Опукського заповідника організовує екскурсії у каменоломні, де мешкають кажани, і розповідає екскурсантам про їхнє велике поселення. Це створює додаткову загрозу знищення цих унікальних тварин особами, які мають кримінальні наміри.

Громадськість вважає за потрібне значно зменшити видання лімітів на відвідання екскурсантами природних заповідників. Також слід відмінити незаконну видачу лімітів на проведення морських екскурсій Карадазькому, Опукському та Казантипському заповідникам; лімітів на проведення велосипедних екскурсій Казантипському заповіднику; на проведення катань на конях — Ялтинському гірсько-лісовому, Карадазькому і Українському степовому заповідникам; на масовий заїзд автомобілів під видом «екопросвітницької роботи» Кримському заповіднику.

Необхідно повністю закрити для відвідання протягом усього року гору Опук і опукські каменоломні як місця мешкання рідкісних видів тварин (кажанів, рожевих шпаків), а також пляжі в Опукському, Казантипському заповідниках і заповіднику Мис Мартьян.

ТОЧКА ЗОРА

Олег ПЕРЕГОН, 
голова ГО «Зелений фронт»:

— Природні заповідники — установи, відверто скажемо, небагаті. Фінансуються за рахунок державного бюджету, зарплатня у співробітників надскромна. Але це не причина порушувати закон, гробити екологічні системи цих заповідників і перетворювати храми природи в майстерні із заробляння грошей.

Заповідна земля — це той запобіжник, який врятує нас у разі глобальної екологічної катастрофи, заповідник — це шанс на повернення до гармонії людини і природи.

До того ж, дослідження КЕКЦ показали, що зиск від туристів отримують не заповідники, яким дістаються буквально крихти, а турфірми, які організовують екскурсії.

ЙДЕМО ДО ЄВРОПИ

Електронний облік деревини: плюси і мінуси

Владислав КИРЕЙ, 
«Урядовий кур’єр»

В Уманському лісгоспі вперше відбулися галузеві змагання з електронного обліку деревини серед команд державних лісогосподарських підприємств України, в якому взяли участь переможці змагань регіональних рівнів із 17 областей.

Учасники мали прийняти деревину на лісосіці від заготівельної бригади, «вивезти» її на умовний проміжний склад та «реалізувати» умовному споживачеві. Озброївшись кишеньковими комп’ютерами, мобільними принтерами та спеціальними молотками для кріплення бирок, учасники змагань маркували деревину й завантажували дані про неї до центральної бази системи обліку деревини, приймали її на проміжному складі, сканували бирки з деревини, яка реалізовується, друкували первинні облікові документи.

Першість за сумою балів у напруженому суперництві вибороли черкащани. Вони й отримали заслужені вітання, грамоти та премію розміром 20 тисяч гривень. Конкурс-змагання, який започаткувало Товариство лісівників України спільно з Державним агентством лісових ресурсів, тепер стане щорічним.

За словами організаторів, запровадження електронного обліку дасть змогу значно заощадити фінансові ресурси за рахунок оптимізації робочих процесів, ефективніше боротися з незаконними рубками, а українська деревина відповідатиме вимогам ЄС, які рік у рік стають дедалі жорсткішими.

Та експерти Світового банку твердять, що для ефективної роботи електронного обліку потрібно ще чимало зробити. До того ж, на їхню думку, впровадження електронного обліку не є панацеєю в боротьбі з нелегальними рубками, а для успішного просування нашої деревини в Європу треба значно вдосконалити нашу законодавчу базу.