Якщо постійно з чимось стикаєшся, починаєш до цього звикати і більше не сприймаєш як щось надзвичайне. Мабуть, тому більшість громадян ставиться до корупції не як до небезпечного злочину, а як до чогось дуже звичного. У підсумку боротьба з корупцією нагадує боротьбу з алкоголізмом: звичайно, потрібна, але в сучасних умовах майже неможлива. 

Оскільки ми вже самі не розуміємо, як можна вирішувати будь-які проблеми без того, щоб не «віддячити» чиновникові, представнику силової структури або служителю Феміди. Очевидно, саме так ставляться до цього явища і представники влади на місцях, тому й не поспішають втілювати в життя регіональні програми боротьби з корупцією.

Хвороба мине сама?

Під час «круглого столу» на тему «Державна антикорупційна політика: оцінка громадянського суспільства», де обговорювалося виконання таких програм, заступник голови парламентського Комітету з питань боротьби з  організованою злочинністю та корупцією Віталій Ярема наголосив, зокрема, що сьогодні «реальна корупціогенність свідчить про суттєві прогалини як у законодавчому забезпеченні загальнодержавної діяльності у сфері запобігання і протидії корупції, так і в практичній реалізації визначених законом антикорупційних приписів».

Народний депутат додав, що, за попередніми прогнозами, Україна цього року посідає одне з останніх місць у світі за рейтингом «Transparency Іnternational», що вимірює рівень корупції серед 200 країн. «Ми з 1998 року не можемо увійти навіть до першої сотні антикорупційного рейтингу», — підкреслив він.

Учасники засідання також заслухали інформацію громадської організації «Всеукраїнська спеціальна колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю», яка проводила моніторинг виконання регіональних програм. За словами голови колегії Юрія Лавренюка, розробка і впровадження таких програм були передбачені розпорядженням Кабінету Міністрів ще в листопаді минулого року.

«Центральним органам виконавчої влади та обласним державним адміністраціям було доручено реалізувати план заходів з впровадження в Україні Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд», який передбачає необхідність розробки та впровадження в областях України регіональних програм запобігання і протидії корупції. Термін виконання вказаного пункту завершився ще в грудні минулого року. На жаль, хоч як прикро це визнавати, керівництво обласних державних адміністрацій безвідповідально поставилося до виконання вищезазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України», — підкреслив Юрій Лавренюк.

Реклама —  передусім

Фахівці колегії протягом 6 місяців ретельно вивчали ситуацію в регіонах і дійшли висновку, що лише 11 областей в Україні розробили й прийняли відповідні програми, але 10 з них потребують доповнення і переробки, з подальшим затвердженням змін. Решта, а це 16 територіальних одиниць, або ще не прийняли розроблені ними програми, або знівелювали розпорядження Кабміну, включивши лише розділ «Запобігання та протидія корупції» до комплексних правоохоронних програм або програм забезпечення громадської безпеки, які по своїй суті мають інші мету, цілі та завдання. Декілька областей взагалі не розробили навіть проекти таких програм.

На думку Юрія Лавренюка, нині низка обласних державних адміністрацій чинить незрозумілий супротив у напрямку прийняття програм, чи то через недостатню обізнаність, чи то через особисту зацікавленість у навмисному гальмуванні цього питання. «Вимушений також констатувати, що навіть у тих областях, де такі програми є, формувалися вони досить специфічно, — каже Юрій Лавренюк. — Наприклад, там, де потрібно було посилити заходи щодо отримання громадянами інформації від чиновників чи спрощення системи адміністративних послуг, натомість кошти передбачали на те, щоб цю програму розрекламувати. Практично всі програми виявилися або не профінансовані взагалі або недофінансовані, а також розбалансовані».

«З гармати стріляємо  по горобцях»

Ще один учасник «круглого столу» — голова Комісії з правових питань, регуляторної політики, законності, громадського порядку, боротьби з корупцією та злочинністю Харківської обласної ради Олександр Бандурко — зазначив, що найперше потрібно приділити увагу навчанню держслужбовців, тому що вони досить часто поповнюють лави порушників, навіть не усвідомлюючи цього.

«Якщо проаналізувати статистику, побачимо, що більшість адміністративних протоколів щодо боротьби з корупцією складено на держслужбовців, котрі не виконали правильно умови заповнення декларації про доходи, — підкреслив він. — Але це не боротьба з хабарництвом і не ті дієві механізми, які реально допоможуть подолати це ганебне явище. Так ми просто з гармати стріляємо по горобцях».

Він також зауважив, що сьогодні найбільш серйозна ситуація з невиконанням судових рішень, що має масовий корупційний характер. «Рішення суду є, справедливе, — каже Олександр Бандурко. — Та коли йдеться про відновлення прав потерпілого, інтерес є тільки тоді, якщо мова йде про велике майно, автомобіль або якісь об’єкти нерухомості. Що стосується аліментів для дитини, пенсійного забезпечення, виплат заборгованостей із зарплат, там ніхто нічого не бачить і нічого не робить, щоб це рішення виконати. А це теж питання корупційного характеру».

Змінити ситуацію можна лише за умови, що зміниться ставлення до боротьби з корупцією у самому суспільстві, переконаний народний депутат Юрій Савчук. «Дуже важливий момент — рівень громадянської свідомості. Коли люди зрозуміють, що давати хабарі так само ганебно, як і брати їх», — вважає він.

Збій у суспільній свідомості прикрий, та коли-небудь все ж таки закінчиться. Люди хоч і терплячі, однак терпінню зрештою приходить кінець. Адже в тій же Англії ще наприкінці XIX століття місця в нижній палаті парламенту займали не інакше, як через інститут хабарів. Тепер же Великобританія входить до 20 найбільш некорумпованих країн світу. І з свідомістю начебто все в порядку.