Дискусія довкола особистості австралійця Джуліана Ассанжа, який підірвав Інтернет-простір публікацією на своєму сайті WіkіLeaks тисячі таємних документів американського Держдепу, досить тривалий час привертала увагу ЗМІ. Одні називали його злочинцем, який таким чином компенсував свої дитячі комплекси, інші пропонували внести його кандидатуру на здобуття Нобелівської премії миру. Проте поволі ці суперечки стихли, оскільки нині світ став свідком тих наслідків, які викликало оприлюднення секретних дипломатичних депеш. Відкликання з-за кордону американських топ-дипломатів, які були різкими і відвертими в оцінках деяких зарубіжних лідерів, стало лише початком. Експерти пов'язують громадські заворушення, які охопили деякі країни арабського світу, з публікаціями WіkіLeaks. Адже саме після того, як факти, котрі свідчили про корумпованість керівної верхівки Тунісу, стали відомі громадськості, правлячі режими Єгипту, Ємену, Алжиру і самого Тунісу, які не мінялися десятиліттями, захиталися, мов палаци, збудовані з гральних карт.

У матеріалах Вікілікс є чимало документів, у яких зустрічається і слово "Ukraіne". Досі у ЗМІ з'являлися окремі повідомлення про те, які саме українські політики вели довірливі бесіди з американськими дипломатами. У зв'язку з тим, що англійською мовою володіє не так і багато українців, та й шукати матеріали сайту непросто, оскільки він, з відомих причини, плутає сліди у всесвітній павутині, належного розголосу "українські матеріали" WіkіLeaks в нас не викликали. Проте наприкінці минулого тижня народний депутат Олег Ляшко з трибуни Верховної Ради оголосив, що незабаром побачить світ перша книжка "Україна в WіkіLeaks: політика без грифу" (переклад матеріалів скандального порталу і видання книжки профінансує фонд нардепа). Гадаю, поява цієї книжки викличе нову хвилю політичних викриттів і звинувачень.

Проте хочу застерегти тих, хто почне викривати підступи американських дипломатів. Адже вони, як і дипломати будь-якої іншої країни, робили свою рутинну роботу, яка зобов'язує їх повідомляти центр про всі робочі зустрічі й розмови, що відбуваються у них з громадянами країни перебування. (Пригадую, як дипломат однієї з країн СНД, з яким ми якось пішли на каву після чергового брифінгу в українському МЗС, сказав, поглядаючи на годинник: "Треба поспішати до посольства. Мені ще два звіти писати - і про брифінг, і про нашу бесіду"). Крім того, я переконана, якби Джуліан Ассанж спрямував свою спритність проти сервера російського МЗС, то документів зі згадкою слова "Україна" було б набагато більше, а перелік прізвищ українських політиків, які зустрічаються з російськими дипломатами для відвертих розмов, був би вражаючим. Джуліан Ассанж, можливо, сам того не усвідомлюючи повною мірою, започаткував новий етап у світовій політиці, яка стає прозорою і відкритою для всіх, коли подвійні стандарти та особисті інтереси вже неможливо сховати за строгими грифами "для службового користування". Дуже хочеться сподіватися, що наша політична еліта зробить правильні висновки після публікації українською мовою матеріалів WіkіLeaks. Українські національні інтереси не можна відстояти на кухні в квартирі американського амбасадора чи на дачі у російського посла. З дуже простої причини. Іноземні дипломати діють на території країни перебування лише в інтересах держави, яку представляють. А національні інтереси України відомі лише самим українцям, і для того, щоб їх відстоювати, треба мати мудрість, сміливість і, як переконав WіkіLeaks, гідність.