АКТУАЛЬНО

Україна має жити за єдиним «київським» часом 
 

Коли в далекому 1908 році британці в порядку експерименту взялися запроваджувати на своїх островах сезонний час, вони не думали й не гадали, що незвичне досі ноу-хау згодом увійде в практику багатьох країн світу, а в деяких із них через сто з лишком років навіть розгорнуться справжні пристрасті.  На манер тих, котрі донедавна спостерігалися в нас… Залишати так званий «літній» час, не залишати — сперечалися міністри і науковці, медики і парламентарії, жителі крайнього сходу і крайнього заходу країни…

Часові проблеми потребуютьврегулювання

Нагадаємо, що у вересні минулого року Верховна Рада слідом за Росією і Білоруссю своєю постановою відмінила вже звичне переведення стрілок годинників на одну годину назад, відмовившись таким чином від переходу на сезонний «зимовий» час. Однак уже 18 жовтня народні депутати після багатьох звернень науковців і протестів з боку громадян скасували своє рішення і залишили в силі процедуру «мінус година взимку — плюс улітку». При цьому, погодившись із тим, що негоже таке важливе питання врегульовувати простою постановою, парламентарії доручили уряду підготувати відповідний законопроект.

Трохи більш як тиждень тому на нараді у Прем’єр-міністра урядовці разом з керівництвом кількох наукових організацій предметно обговорили це питання і погодили практично всі принципові положення проекту майбутнього закону про порядок обчислення часу на території нашої держави. Найголовніше, до чого дійшли учасники наради, — ми приймаємо Міжнародну систему годинних поясів, згідно з якою Україна перебуває в другому годинному поясі. Оскільки Київ розташований якраз посередині цього поясу, було б доречно називати єдину систему українського часу «київською», обчисленою як час Гринвічського меридіану плюс дві години.

Багатьом з нас треба ставати «жайворами». Фото з сайту volga 37.ru

Години у кожного свої

Щоправда, тут відразу постає запитання: як бути з певними незручностями, що можуть з’явитися для жителів сходу і заходу? На щастя, держава величенька, і ми дещо не вміщаємося в межі одного годинного поясу. Трохи менше 10% української території перебувають у третьому поясі (Луганська і частина Донецької областей), а деякі райони Закарпаття — в першому. «Це питання для нас не нове, — зазначає директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України Ярослав Яцків. — Воно порушувалося давно, ще в 1995 р. тодішній Президент України Леонід Кучма навіть видав указ про запровадження так званих регіональних (місцевих) графіків роботи, який влаштовував багатьох. Але не всіх — пізніше, на прохання чиновників (мовляв, «працюємо й так багато»), в указі дописали, що органи виконавчої влади починають працювати з 9-ї години ранку».

Зате в більшості європейських країн робота починається значно раніше — переважно о 7.00 ранку. Найпізніше — о 8.00, веде далі Ярослав Яцків. У цьому є своя логіка: людина прокидається, що називається, зі сходом сонця, робить усе особисто необхідне і йде на роботу. Оскільки робочий день завершується не пізніше 16.00, вона до 21 години вечора має щонайменше п’ять годин вільного, а влітку ще й сонячного часу. Коли ми запровадимо «київський» час за Міжнародною системою годинних поясів, для нівелювання певних незручностей у центральній частині України варто буде починати роботу о 8 год. ранку, на сході — о 7 чи о 7.30 год., а на заході — о 8 чи 8.30. Звичайно, потрібен певний період і певні зусилля влади та місцевого самоврядування, а також ЗМІ для того, аби суспільство сприйняло ці зміни. Вони потрібні, бо увесь цивілізований світ дивується початку роботи наших установ та організацій о 9 годині ранку.

Зачекаємо до осені

Учасники вже згаданої наради доручили Мінекономрозвитку разом з НАН України підготувати проект закону про порядок обчислення часу на території України. За словами Ярослава Яцківа, документ уже готовий і після певних протокольних процедур буде направлений у Верховну Раду. У прикінцевих положеннях зазначається, що закон у разі його схвалення і затвердження главою держави набуде чинності в кінці нинішнього року — точна дата ще уточнюється. Отже, навесні ми ще перейдемо на «літній» час, що дасть змогу не лише завершити підготовку до впровадження отих регіональних графіків початку робочого дня, а й уникнути можливого дискомфорту туристів і вболівальників Євро-2012, котрі не відчують великої різниці часу з Європою. А вже наприкінці року ми відмінимо дію «літнього» часу і почнемо жити за природним «київським» часом, який ще називають «зимовим».

Не секрет, що таке рішення певною мірою можна назвати компромісом. Деякі служби вважали, що фінал Євро-2012 — не  аргумент для того, аби залишатися на «літньому» часі ще на один сезон, підлаштовуючись під туристів із Західної Європи. Інші, навпаки, радили взагалі перейти на третій годинний пояс, «щоб до нас було зручно їздити росіянам»…

Утвердження в Україні другого годинного поясу на постійній, так би мовити, основі особливо вітають медики, які вже давно переконалися, що неодноразове переведення стрілок годинників туди-сюди негативно впливає на організм людини. Зокрема старший науковий співробітник Інституту стратегічних досліджень МОЗ України Людмила Карамзіна стверджує, що, за статистикою, в перші дні після запровадження «літнього» чи «зимового» часу зростає кількість викликів швидкої медичної допомоги, помітно додається випадків суїциду. А її колега з Інституту медицини праці Наталія Бобко додає, що будь-які маніпуляції з часом провокують підвищення рівня аварійності на дорогах та на виробництві. Приміром, після переходу на «літній» час травматизм серед шахтарів у ранкові зміни зростає до 30%. Дорослій людині потрібно щонайменше два тижні на адаптацію організму до «літнього» часу і близько тижня — до «зимового».