За базар, тобто, сучасною мовою кажучи, ринок у столиці відомо хто відповідає. Є галузеве управління міськдержадміністрації, справно функціонує складна система дозвільних процедур, зрештою, не дрімає райдержадміністрація, на відомчій території якої розташоване торговельне підприємство. Пильний контроль за його діяльністю здійснюють: податкова служба - щоб справно гроші за оренду до міської скарбниці сплачували; пожежна служба - аби, бува, ні диму, ні вогню не трапилося; санітарна служба - щоб не смітили й дотримувалися норм гігієни; електрики... А наша рідна і невсипуща міліція ще й переймається тамтешнім громадським порядком.

Здаєтьcя, все зрозуміло як Божий день. Та буравчиком засіло в голові одне запитаннячко: "А хто ж, панове, в такому випадку відповідає за міраж?"

Маю на увазі привселюдну заяву голови однієї з громадських організацій малого бізнесу Юрія Єременка, що популярний у народі книжковий ринок "Петрівка" насправді не що інше, як... міраж. І в такому, з дозволу сказати, ефемерному стані перебуває останні п'ять років. З того часу, коли тодішня столична влада передала привабливу земельну ділянку у надійні, але приватні руки.

Ось так, шановні, досі не облікована земля київської громади зрештою знайшла свого господаря. І тепер, коли власник цілком законно вирішив скористатися своїм правом збудувати тут вочевидь конче комусь потрібний ще один розважальний комплекс, звідкись виникли малі підприємці, книголюби та інші неспокійні громадяни, котрі грудьми стали на захист цього останнього прихистку книжкової вольниці в столиці.

Та що ж вони захищають, коли ніякого книжкового ринку "Петрівка", як виявляється, в природі немає? Ні тисяч рундуків чи міні-магазинчиків, ні десятків тисяч книжок у них, ні людей за прилавками, та й самих прилавків катма. А ми, покупці, в пошуках цікавої чи потрібної книжки, виходить, не по базару ходили, а, щонайвірогідніше, по рудувато-червоній марсіанській долині. Одне слово, міраж все це, неіснуюче і невловиме марево.

Що ж тоді, пробачте за настирливість, контролювали та охороняли тут упродовж цілих п'яти років ті відомства, яких ми, платники податків, утримуємо на свої кревні? Що збирали з продавців і куди віддавали круглі суми ринкового збору господарі цього величезного торговельного фантома? Де була податкова, міліція, прокуратура, районні та міські чиновники, коли ринок нібито й функціонував шість разів на тиждень, а й у столичній скарбниці замість зиску - дірка від бублика ?

Гадаємо, брати Стругацькі змогли б з цього сюжету створити якусь дивовижну космічну фантасмагорію. Уявіть: столиця, кількамільйонний мегаполіс, а посеред нього - пустеля, верблюди. І фата моргана... Придивляємось ближче - аж це книжковий ринок "Петрівка".

І запитання в голові буравчиком: "Хто відповість за міраж?!"