Безумовно, з наближенням Вільнюського саміту тема підписання Угоди про Асоціацію між Україною і ЄС набуває дедалі резонанснішого звучання. Не бракує і різних спекуляцій на цю тему, які посилено продукують російські та українські політики — прихильники євразійського вектора руху України. Оскільки ж важливий елемент угоди — положення про створення поглибленої та всеосяжної Зони вільної торгівлі, то саме на ймовірних економічних утратах нашої економіки вони й акцентують свою увагу. 

До успіху через конкуренцію

Головна теза політиків на кшталт Сергія Глазьєва та його адептів в Україні: Зона вільної торгівлі з ЄС зруйнує цілі сектори української економіки. Натомість Представник України при ЄС Костянтин Єлісєєв, який знає про європейську економічну кухню не з кремлівських «агіток», а зі своєї щоденної практики, вважає таке твердження однією з чергових страшилок. Він не заперечує, що це буде боротьба за економічне виживання, але нагадує, що в підсумку від неї виграють громадяни України, її економіка та, зрештою, держава. «А щодо найбільш чутливих сегментів економіки країни, то для них будуть передбачені певні перехідні періоди та сприятливі адаптаційні умови, які дадуть змогу запобігти шоковим явищам», — зазначає він.

На думку Представника України при ЄС, у тому, що перші роки адаптації до умов ЗВТ будуть непростими, немає нічого дивного, оскільки системні перетворення завжди призводять до короткострокових втрат. Але сам факт підписання угоди значно підвищить інвестиційну привабливість та приток прямих іноземних інвестицій, що дасть змогу Україні врівноважити від’ємний торговельний баланс з ЄС. Окрім того, український виробник отримає можливість завоювати своє місце під сонцем на «заможному» європейському ринку, знайти свою нішу та просувати якісний український продукт за достойною ціною на ринки європейських країн. Вітчизняні споживачі, у свою чергу, отримають доступ до високоякісних європейських товарів в Україні за нижчими цінами.

Врешті-решт, коли заходить мова, який вектор руху нашій державі обирати, то чому, приміром, не взяти до уваги спільне дослідження Німецької дорадчої групи й українського Інституту економічних досліджень та політичних консультацій? Адже, за їх даними, приєднання до Митного союзу знизить добробут України на 0,5% у середньостроковій перспективі та на 3,7% — у довгостроковій. Водночас поглиблена й всеосяжна Зона вільної торгівлі з ЄС підвищить цей показник на 4,3% у середньостроковій перспективі та на 11,8 — у довгостроковій. І взагалі, що може бути красномовнішим, ніж започаткування РФ з ЄС спеціальної ініціативи «Партнерство заради модернізації». Фактично останнє — переконливе підтвердження того, що Росія, залишаючись країною, головною складовою експорту якої є сировина, а не високі технології, сама потребує докорінної модернізації через кооперацію з ЄС. Економічна ж інтеграція з ЄС, як свідчить досвід країн, що були свого часу сателітами, або республіками Союзу — це шлях до модернізації та багатократного підвищення ВВП на душу населення. На додачу Угода про асоціацію з ЄС на відміну від статуту Митного союзу юридично фіксує політичні гарантії суверенітету, незалежності та територіальної цілісності Української держави.

Експорт українських труб може знайти свою нішу на європейському та інших ринках. діяльність. Фото з сайту ainsmag.co.uk

Хто буде локомотивом і захисником?

Безперечно, ЗВТ з Євросоюзом відкриє українським підприємствам нові можливості для виходу на європейські ринки. Враховуючи це, вже нині, мабуть, варто подбати, щоб деякі з них не опинилися в ролі людини, яку вкинули у воду, незважаючи на те, що вона не вміє триматися на ній. Тобто мова про реальну практичну фахову допомогу їм з боку Української держави при адаптації до нових реалій європейського ринку. Як свідчить міжнародний досвід, більшість провідних країн світу вирішують питання координації та захисту своїх торговельно-економічних інтересів за кордоном через функціонування торговельно-економічних інституцій, які підпорядковані міністерствам економіки та/або торгівлі. Таку практику застосовують у більшості країн-партнерів України, зокрема в країнах ЄС, у США, Китаї, Кореї, Російській Федерації та інших.

Однак в Україні досі продовжуються дискусії стосовно того, до чиєї сфери впливу повинні входити структури зовнішньоекономічної діяльності. Як відомо, раніше 51 торгово-економічна місія (ТЕМ) перебувала в оперативному підпорядкуванні Міністерства економіки. Але у травні 2010 року вони були передані Міністерству закордонних справ. Згодом ТЕМ ліквідували, а замість них утворили відділи з економічних питань (ВЕП), які працюють у складі закордонних дипломатичних установ. Таку новацію неоднозначно сприйняли в бізнесовому середовищі.

Приміром, у березні цього року під час спільного засідання представників Мінекономіки та МЗС обговорювали пошук поліпшення ефективності роботи ВЕП. У відповідь на звернення свого колеги з МЗС, який закликав «суміжників» знайти інструменти для боротьби з негативним сальдо платіжного балансу, міністр Мінекономрозвитку Ігор Прасолов зазначив: «Якщо ми говоримо про справді ефективну і цілісну систему захисту зовнішньоекономічних інтересів держави, інтеграційно пов’язаних із розвитком внутрішнього виробництва країни, то доцільно надати Мінекономрозвитку відповідний інструмент, якого, на нашу думку, не вистачає в цій системі. Мова — про торговельні представництва за кордоном». Ігор Прасолов переконаний, що повернення ТЕМ до складу Мінекономрозвитку дасть змогу підпорядкованій йому інституції в повному обсязі та більш ефективно виконувати свої функції з розвитку підприємництва всередині країни і стимулювання експорту.

Солідарний з міністром Мінекономрозвитку і перший віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців Сергій Прохоров: «Перебування цих місій у складі Мінекономіки дасть змогу зробити їх дії більш послідовними. Все-таки, завдання МЗС — формування позитивного іміджу України і вирішення політичних питань, а не торговельні зв’язки. Не випадково, що найкращий рівень підтримки експортерів нині, за оцінками бізнесу, в тих посольствах, в яких торговими питаннями все ще займаються кадри, які прийшли з Мінекономіки». По суті, Сергій Прохоров дипломатично дав зрозуміти, що кожен має виступати локомотивом у тих справах, які йому під силу і в яких він краще всіх розбирається.

Перепідпорядкування — не формальність

Нині склалася, м’яко кажучи, незвична ситуація. Адже Мінекономрозвитку — головний центральний орган виконавчої влади, який відповідає за формування та реалізацію єдиної зовнішньоекономічної політики України. За ним закріплена також реалізація інвестиційної політики, міжвідомча координація з питань антидемпінгу, співпраця в рамках СОТ, економічна і соціальна співпраця України з Європейським Союзом тощо.

Разом із тим, як зазначають в Мінекономрозвитку, в них немає інструментарію реалізації цих функцій і завдань за кордоном, оскільки ВЕП підпорядковані МЗС. Як наслідок, це призвело до розбалансування системи зовнішньоекономічної діяльності в цілому. Ускладнилося також надання безпосередньої допомоги вітчизняним виробникам у захисті їх економічних інтересів за кордоном, просуванні на іноземні ринки їх товарів і послуг. Зокрема, послаблено вплив на забезпечення підтримки національного товаровиробника у випадках, коли проти нього за кордоном ведуть антидемпінгові, антисубсидійні, спеціальні та судові розслідування. Про що красномовно засвідчили останні події довкола наших національних компаній-експортерів у липні–серпні цього року, таких як ROSHEN. Відділи з економічних питань МЗС, на які тепер покладено функції захисту національного товаровиробника за кордоном продемонстрували неспроможність запобігти або належним чином захистити інте?реси наших експортерів.

Після ліквідації торгово-економічних місій, Мінекономрозвитку зіткнулося також із проблемою отримання необхідної інформації про зареєстровані у країнах перебування торговельні представництва українських суб’єктів господарювання, яку раніше регулярно надсилали до міністерства. Це, в свою чергу, зруйнувало системну роботу з підприємствами, які працюють на цих ринках, або прагнуть вийти на них зі своїми товарами та послугами, визначення проблем їх діяльності на закордонних ринках та надання необхідної державної допомоги. Мінекономрозвитку також позбавлено можливості отримувати своєчасну та повну інформацію стосовно економічного стану, нинішніх тенденцій розвитку та специфіки роботи на світових ринках, зокрема в країнах Близького, Середнього Сходу, Африки, Азії та Латинської Америки. А також безпосередньо ставити оперативні завдання відділам з економічних питань у разі виникнення непередбачуваних ситуацій.

Водночас нині МЗС, на думку директора департаменту торговельно-економічного співробітництва Мінекономрозвитку Руслана Осипенка, фактично повинно виконувати не властиві йому функції з реалізації зовнішньоекономічної і зовнішньоторговельної політики держави. При цьому в нього обмежені можливості для ретельного аналізу макроекономічних показників, підготовки прогнозів розвитку щодо окремих як внутрішніх, так і зовнішніх ринків, оцінювання впливу світових ринків на економіку України. Не кажучи вже про широке коло заходів з антидемпінгового захисту та економічної співпраці в рамках СОТ, надання методичних рекомендацій щодо необхідних дій у вищезазначених напрямах.

На думку міністра Мінекономрозвитку Ігоря Прасолова, створення торгових представництв при посольствах України, які б підпорядковувалися Мінекономрозвитку, сприяло б удосконаленню механізму захисту та реалізації за кордоном інтересів держави в торговельно-економічній сфері. Це дало б змогу створити інтегровану систему реалізації зовнішньоекономічної політики з чітким розподілом компетенції між Мін?економрозвитку і МЗС. У підсумку це забезпечить ефективну реалізацію торговельно-інвестиційних функцій та посилення державної підтримки й захисту експортерів за кордоном, підвищить ефективність роботи торгових представництв завдяки відповідному фаховому рівню працівників Мінекономрозвитку. Системний підхід, на думку міністра, сприятиме уникненню додаткових бюджетних витрат на дублювання економічних функцій Мінекономрозвитку та МЗС, більш повному використанню можливостей, які надасть створення ЗВТ з ЄС та забезпечить реалізацію реформ Президента України щодо посилення захисту інтересів ділових кіл за кордоном та просування українського експорту.

Простіше кажучи, економікою будуть займатися економісти, а не дипломати, функціонування новоствореної єдиної системи усуне нинішній дисбаланс і сприятиме не тільки більш ефективному використанню обмежених ресурсів держави, а також дасть змогу Україні нарощувати свій зовнішньоекономічний потенціал.