РИНОК ПАЛЬНОГО

Україна намагається відновити роботу вітчизняних НПЗ. Але за чий рахунок?

Дебати про необхідність порятунку української нафтопереробки точаться останні три роки як в уряді, так і на ринку пального. Одна зі сторін цієї професійної суперечки стверджує, що панацеєю для «лікування» наших НПЗ є мито на імпортне пальне, якого занадто  багато на внутрішньому ринку. Опоненти, в свою чергу, запитують: де взяти власну нафту, щоб завантажити заводи? Її одначе доведеться імпортувати. Причому здебільшого з Росії, поглиблюючи тим самим залежність від північного сусіда. Крім того, прибічники мита оминають відповіді на запитання щодо цін на нафтопродукти для споживачів, а також які гарантії вони дають, що отримані додаткові гроші підуть на модернізацію підприємств, а не на кіпрські рахунки їх власників.

Старі нові граблі

Ще у 2011 році Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі на вимогу нафтопереробних заводів та Міненерговугілля провела спеціальне розслідування про засилля чужого пального на внутрішньому ринку. Після ретельного аналізу вирішила, що для введення мита та квот на імпорт немає передумов. Бо власного майже не виробляємо, а якщо даємо, то його якість, м’яко кажучи, не відповідає світовим стандартам.   

Нібито забули. Водночас днями про намір уряду обкласти імпортний бензин митом заявив новий міністр енергетики та вугільної промисловості України Едуард Ставицький. При цьому він сказав, що мито — не єдиний важіль з відродження й підтримки вітчизняної нафтопереробної промисловості. «Готується низка документів, яка покликана стимулювати роботу вітчизняних НПЗ. Найближчим часом відновить роботу Одеський НПЗ, наступний на черзі на відродження — Лисичанський завод», — запевнив чиновник.

Ідея відновлення роботи цих важливих для економіки заводів правильна, але спочатку забезпечте їх нафтою, а потім говоріть про мито.

У цьому сенсі цікава думка експертів, яка  дещо відрізняється, але, як-то кажуть, має право на життя. Так, у коментарі для «УК» керівник «Консалтингової групи А-95» Сергій Куюн висловився проти введення мита на імпортний бензин: «У такому разі нас чекатиме зростання цін на пальне для споживачів (а це 1-1,3 гривні за літр при обговорюваних розмірах мита близько 180 доларів за тонну), зниження якості через перехід на менш якісні українські нафтопродукти». Проблема, підкреслює експерт, у тому, що урядовці не хочуть поставити правильний діагноз ситуації. «Головним ворогом українських НПЗ є не легальний імпорт, а контрабанда і фальсифікат, які в 2012 році, за даними Мінфіну, становили 22% ринку бензину. Тільки ліквідувавши ці явища в комплексі з нормативним стимулюванням модернізації заводів можна подолати кризу в галузі», — констатує фахівець.

 У свою чергу аналітик консалтингової компанії UPECO Олександр Сіренко вважає, що немає жодних підстав не довіряти заяві міністра, бодай щодо запуску двох заводів. «Усі маршрути постачання нафти на Одеський НПЗ відомі. Дві перевалки для танкерної нафти здорожчать сировину на 20-24 долари на тонні — це не так багато. Існують як танкерна, так і трубопровідна нафта. Слід зрозуміти економічну доцільність. Хоч політично цілком зрозуміло, що завод треба запускати», — таку думку він висловив у коментарях для ЗМІ.

Теоретично постачальників сирої нафти сьогодні може бути лише двоє: Росія й Азербайджан. Та, наприклад, Одеський і Лисичанський НПЗ пристосовані до переробки саме російської нафти, тоді як постачання азербайджанської потребує істотної модернізації низки наших заводів. Досвід переробки легкої каспійської нафти мала лише  кременчуцька «Укртатнафта», але два роки тому підприємство теж згорнуло цей проект. За словами посла України в Азербайджані Олександра Міщенка, це обумовлено тим, що завод не прилаштований до переробки легкої нафти.

Тому ніхто сьогодні не може сказати, що будуть переробляти українські НПЗ, якщо ринок закриють від імпорту. Якщо ж Росія на знак солідарності з Білоруссю теж припинить поставки нафти, постане питання: чи запрацюють наші НПЗ узагалі? Через такі побоювання досі не закрита домовленість щодо купівлі-продажу Одеського НПЗ, а його вже збираються запускати.

«Швидко запустити завод просто неможливо. Треба знати технологію виробництва. Насамперед потрібна нафта — 200-240 тис. тонн — для початку виробництва, запас сировини, а також контракт на подальше її постачання», — роз’яснює заступник директора НТЦ «Психея» Геннадій Рябцев.

Вітчизняні дрова якісніші від нашого бензину? Фото Володимира ЗАЇКИ

І це не єдина проблема

Річ у можливому черговому розслідуванні ситуації на ринку пального і засиллям його білоруською продукцією, яку має проводити Комісія з міжнародної торгівлі при Мінекономрозвитку. Спочатку майже всі вітчизняні НПЗ ( державні й приватні) погодилися на нього. Проте виник форс-мажор. Так, в Одесі заявили, що самого документа ще в очі не бачили, а в прес-службі «ТНК-ВР Коммерс» повідомили, що «…у зв’язку з невизначеністю ситуації з Лисичанським НПЗ (ПрАТ «Лінік») наша компанія на даний момент не вважає можливим подачу в Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі заяви та відповідних даних для оформлення документації про початок антисубсидійного розслідування стосовно імпорту в Україну окремих продуктів нафтопереробки з Республіки Білорусь».

Наявність чи відсутність будь-якого діалогу між урядом і «ТНК-ВР Коммерс» щодо запуску «Лініка» в компанії не підтвердили і не спростували.

Чому незручна пауза виникла в таких давніх та дружніх відносинах? Наприклад, тому, що ТНК-ВР є постачальником давальницької сировини на той самий білоруський Мозирський НПЗ, і возити готові нафтопродукти з Мозиря та Рязані просто вигідніше, ніж приводити до тями завод у Лисичанську.

На жаль, поки що немає одностайної думки у владних кабінетах щодо вирішення ситуації на ринку пального. Так, заступник голови АМКУ Рафаель Кузьмін вважає, що перш ніж вводити мито, потрібно домогтися модернізації Кременчуцького та запуску Лисичанського НПЗ. Та і де українські автовласники будуть брати якісне пальне, якщо заборонять ввезення, наприклад, білоруського бензину? Це питання стосуватиметься кожного другого автомобіліста.

Що маємо у підсумку? Говорити про запуск одразу двох НПЗ один за одним передчасно. Хоча б тому, що запитань набагато більше, ніж відповідей.

ОФІЦІЙНО

Уряд України найближчим часом забезпечить відновлення роботи п’яти промислових підприємств країни, які до цього простоювали: двох феросплавних і двох нафтопереробних заводів, а також заводу «Карпатинафтохім» (НПЗ). Про це повідомив віце-прем’єр-міністр Юрій Бойко на розширеному засіданні уряду за участю Президента в Києві, повідомляють інформагентства.

«Це дасть нам можливість додатково залучити 60 мільярдів гривень у промислове виробництво», — сказав чиновник. Ідеться про Запорізький і Стахановський феросплавні заводи, які зупинилися через завищені, за їхніми заявами, тарифи на електроенергію, а також про Одеський і Лисичанський НПЗ.

За словами Юрія Бойка, переговори з феросплавниками вже завершені, й найближчим часом буде підписаний меморандум, який дасть змогу відновити їх роботу.

Віце-прем’єр додав, що днями в уряді обговорюватимуть програму відновлення роботи «Карпатинафтохіму». Це підприємство в 2011 році запустило виробництво ПВХ-С (пластик для вікон) потужністю 300 тисяч тонн на рік, однак у вересні 2012 року зупинило його через проблеми з відшкодуванням ПДВ та недостатній захист вітчизняних виробників від імпорту.

Також він повідомив, що, не чекаючи розслідування щодо імпорту нафтопродуктів в Україну, сьогодні тривають переговори про відновлення роботи двох вищезгаданих НПЗ.

ТОЧКА ЗОРУ

«Введення мита – це антидержавна позиція»

Народний депутат України
Ігор ЄРЕМЕЄВ

— Той, хто приносить в уряд такі ідеї, як мито на імпорт енергоносіїв, працюють або на іншу державу, або на приватні компанії. Тому що це веде до такої самої залежності України, яка в нас є у газовій сфері, де ми сплачуємо монополісту найвищі в Європі ціни.

Нова ініціатива з введення мита на імпорт фактично дублює ситуацію 2011 року, коли хотіли ввести мито на всі напрямки поставок. Я не уявляю, що могло статися, якби тоді лобісти ввели мито 130 євро за тонну на тлі паливної кризи у Росії зразка 2011 р. Україна би просто зупинилась! Тільки завдяки тому, що мито тоді не було введено, ми без пригод пережили той рік, не маючи збільшення цін, спокійно посіяли й зібрали врожай.

З 2005 р., коли було скасовано мито на імпорт, й понині в Україні жодного разу не було колапсу з нафтопродуктами. Так, ціни зростали, але вони збільшувались у всьому світі. Проте бензин і дизпальне   були на внутрішньому ринку завжди й у достатній кількості.

Питання щодо мита, які знову порушують і у Міненерговугілля, і в інших високих кабінетах, — це ні що інше, як шлях до жорсткого монополізму, шлях до залежності від постачальників сировини та шлях до непрозорої системи в цілому. Я готовий довести будь-кому, що введення мита — це антинародна та антидержавна позиція. Мито підвищить ціни на АЗС на 1-1,3 грн/л. А навіщо? Щоб власники НПЗ отримали надприбутки й начебто зробили за ці кошти реконструкцію? Але ж ці заводи 12—15 років тому були продані за копійки за  однієї умови — реконструювати їх. Де реконструкція, де європейські стандарти якості пального? Виходить, український народ двічі заплатить власникам заводів.

Білоруси вкладали у свої заводи, а не виводили кошти невідомо куди. Й безумовно, що той же Мозирський НПЗ дає сьогодні фору будь-якому українському НПЗ з якості та економії. Він сьогодні всю продукцію виробляє за стандартом Євро-5, тоді як Україна на вимогу нафтопереробників збирається подовжити термін дії Євро-3 до 2017 року.