Фестиваль «Аве Верді» тривав в Україні з 10 по 26 жовтня. Підсумовуючи результати цього блискучого культурного проекту, ініційованого посольством Італії, Італійським інститутом культури в Україні і проведеного за підтримки Міністерства культури та Національної опери України, Надзвичайний і Повноважний посол Італії в Україні Фабріціо Романо висловив думку, що завдяки фестивалю вшанування цієї величної постаті було в Україні масштабнішим, ніж у будь-якій іншій країні світу.
У фестивалі взяли участь усі оперні театри країни, а також Національна музична академія ім. П. І. Чайковського. Українські глядачі побачили двадцять вистав із безцінної культурної спадщини Джузеппе Верді, зокрема «Травіату», «Макбет», «Аїду», «Дона Карлоса», «Трубадура», «Отелло». Провідні партії виконували Анжеліна Швачка, Сергій Магера, Олександр Гурець, Дмитро Агеєв, Тамара Калінкіна й інші видатні оперні солісти.
Разом з кращими українськими виконавцями співали зірки опери з п’яти країн світу, зокрема італійці Франческо Аніле, Доменіко Бальцані, Крістіна Меліс, приїхали також диригенти Даніеле Аджіман, Сільвано Фронталіні, режисери-постановники Італо Нунціата, Джузеппе Вішилія, Карло Антоніо де Лючія. Справжнім подарунком шанувальникам оперного мистецтва стала виставка ескізів та костюмів з Римського оперного театру в Національній опері України.
«Джузеппе Верді створив нову оперну мову, яка є довершеним поєднанням музики, сценографії та акторської гри, поєднує спів та звучання інструментів, створюючи неповторну гармонію», — зазначив у привітанні учасникам фестивалю директор Італійського інституту культури в Україні Нікола Франко Баллоні.
Про те, як уміють цінувати своїх геніїв в Італії, свідчить хоча б та обставина, що збереглася бакалійна крамничка в Ронколе, яка належала батькам Джузеппе і в якій відзначили 200-річчя великого композитора шанувальники опери. Дитячий хор із Буссето, маленького містечка поблизу, де майбутній геній з десяти років вивчав музику, виконав знамениту арію рабів з опери «Набукко», яку багато італійців вважають другим національним гімном.
На київській сцені тільки протягом ХХ — початку ХХІ століття відбулося понад сто прем’єр вердіївських опер. Півтора століття тому Київ був третім містом у Європі, де прозвучав безсмертний «Реквієм».
З перших сезонів Київського оперного театру (відкритий 27 жовтня 1867 року) в його репертуарі значне місце належало італійській опері, насамперед творам Джузеппе Верді. Саме на київській сцені вперше прозвучала «Аїда» в російському перекладі видатної оперної співачки Олександри Сантагано-Горчакової.
Уже з другої половини XIX століття в Одесі, Львові, Харкові також з великим успіхом йшли італійською мовою опери Верді. До виконання головних партій запрошували найвидатніших тогочасних вокалістів. У 1926 році саме «Аїдою» Верді започаткував свою діяльність Київський державний український театр опери і балету. Недавньою вердіївською прем’єрою головної оперної сцени України стала опера «Дон Карлос». Її постановку здійснили 2011 року диригент Микола Дядюра, режисер Анатолій Солов’яненко, художник Марія Левитська.
…Образ сухорлявого генія опери у чорному капелюсі — портрет Верді, який найчастіше бачимо на афішах і в буклетах. Блиск і тріумф, не проглядаються в гострому і дещо сумовитому погляді. Десятирічним хлопчиком, уже фанатично закоханим у музику, він щонеділі ходив пішки з Буссето, де навчався, в рідне село, щоб грати на органі під час меси у храмі. Він не вступив з першого разу до консерваторії в Мілані, і навіть після схвальних відгуків про його диригентський дебют повернувся до Буссето на посаду вчителя музики. Успіх його першої опери затьмарило родинне горе, а згодом втрата не тільки дітей, а й дружини майже відвернули серце від улюбленого мистецтва. Він важко піддався на вмовляння, але його зацікавило лібрето про боротьбу єврейського народу проти Вавилона, і Верді написав оперу «Набукко», після якої став національним героєм, бо її патріотичні мотиви були співзвучні міланцям — тоді набирав сили рух за визволення Італії. А потім за чотири роки, які він сам назвав «роками каторги», — дев’ять опер, які заявили європейській сцені досі не відомий жанр психологічної музичної драми. Мовою свого мистецтва композитор відтворив найскладніші характери і ситуації, мінливі настрої, синтез ніжної лірики і драми. Такої красивої і могутньої музики ще не чули на оперній сцені.
ПРЯМА МОВА
Емма БОНІНО,
міністр закордонних справ
Італійської Республіки:
— Мене дуже тішить, що в цьому знаменному музичному дійстві беруть участь як українські, так і італійські виконавці, завдяки яким перед нами оживають героїні та герої найвідоміших вердіївських опер. Фестиваль є важливим прикладом нашої плідної співпраці з провідними культурними інституціями України.
Ми в Google+