ПРАКТИКА

На Житомирщині прагнуть оптимізувати стосунки між місцевими громадами  і тимчасовими власниками водних об’єктів

Стаття в «УК» за 20 липня цього року «У ставках купатися і рибалити можуть усі» викликала неоднозначну реакцію і трактування серед орендарів, влади на місцях та рибалок. У Вінницькій, Житомирській  та інших областях сталося навіть кілька інцидентів. Тому обласна влада в Житомирі провела спеціальну нараду, на якій вирішила, так би мовити, розставити крапки над «і».

Спільне —  значить нічиє?

Ніхто не прагнув би передавати ставки в оренду, якби у суспільній свідомості ще з радянських часів не вкоренився принцип, що колгоспне майно нічиє. Отож уже поганим правилом стало, що на берегах «нічийних» водних об’єктів виникають стихійні звалища сміття, а виловлена сітями риба йде на користь окремим підприємливим громадянам, а не громаді загалом. І якщо вибирати зі ставу живе срібло до найдрібніших карасиків є кому, то зарибнювати водойму чи забезпечувати дотримання норм невиснажливого природокористування нікому. Не кажучи вже про утримання у належному стані гідротехнічних споруд, без чого штучно створений водний об’єкт стає джерелом цілком реальної загрози.

ПОВНІСТЮ ЧИТАЙТЕ: «У ставках купатися і рибалити можуть усі»

Як наголошували на проведеній в Житомирській облдержадміністрації нараді, передача водойм в оренду має забезпечити їх ефективними господарями та гарантувати відповідні податкові надходження до бюджетів місцевих громад. Та не менш важливо, щоб селяни не стали персонами нон-грата на орендованих ставках, які продовжують залишатись у державній чи комунальній власності.

Ставок і совість – на замку… Фото автора

Каламутна вода — порядку  не на користь

За словами заступника голови Житомирської облдержадміністрації Миколи Дейсана, в області 1826 ставків загальною площею водного плеса понад 12 тисяч гектарів, із яких уже 658 передано в оренду. Отож фактично йдеться лише про третину водойм від загальної кількості.

Однак за середньою цифрою приховується строкатість: якщо, наприклад, у Ружинському, Попільнянському і Романівському районах уже понад половина ставків в оренді, то у шести — приблизно 10%, а ще в чотирьох — від 1 до 3 водних об’єктів, яких тут по три-чотири десятки!

Та це ще не означає, що нема проблем із вільним доступом населення до води, бо, як констатували на нараді, буває, коли підступи до берегів загороджені, а про орендаря нічого не знають ні у місцевих органах самоврядування, ні у районних інстанціях.

У результаті в області нібито багато водних об’єктів, які ще можна передати в оренду, а насправді зовсім інша ситуація. Трохи комічним, зате промовистим підтвердженням у ході наради стало прохання до одного з керівників районів назвати вільні водойми. Перелік обмежився одним-єдиним ставком, за право господарювання на якому… вже точаться запеклі суперечки.

Зрозуміло, що така ситуація дискредитує владу і шкодить іміджу законослухняних орендарів. Навряд чи в інших областях ситуація істотно краща, ніж на Житомирщині. Отож запропонований тут рецепт буде корисним усім: у кожному районі провести інвентаризацію прав користування на всіх водних об’єктах і довести до відома населення перелік ставків, які не перебувають в оренді, щоб люди знали, де йдеться про законних орендарів, а де про звичайнісіньких пройдисвітів-самозванців.

Орендований  ставок —  для всіх?

Активними учасниками наради стали самі орендарі, що зумовило гостру дискусію стосовно «прав загального користування» чи, зрозумілішою мовою, вільного доступу населення до ставків, зокрема для любительської риболовлі. Позиції сторін були прогнозовані: від максимального зняття заборон, чого прагнули добитися представники влади, до бажання самих орендарів одноосібно встановлювати режим користування на «своїх» водоймах.

З огляду на кардинальну різницю підходів варто детальніше зупинитися на нормах закону, до яких апелювали учасники наради. Насамперед гострі дискусії викликали положення нового Типового договору оренди водних об’єктів, затвердженого Постановою Кабміну від 29. 05. 2013 р. № 420. У ньому фактично дублюється положення нової редакції ст. 51 Водного кодексу України (ВКУ), що набуло чинності з 1 липня ц. р. Зокрема, що «водні об’єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом».

На відміну від Типового договору, у ст. 51 ВКУ ще вказано: «Орендарі водного об’єкта зобов’язані передбачити місце для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо)». Із цього напрошується цілком логічний висновок, що насправді купатись і рибалити можна далеко не скрізь і всюди.

Натомість ст. 47 ВКУ якраз є тим нормативним документом, що конкретизує згадувані у ст. 51 обмеження загального водокористування, визначені законом:

«На водних об’єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем (ідеться про орендаря. — Авт.), за погодженням з органом, який надав водний об’єкт в оренду.

Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень».

Іншими словами, всі заборони на доступ населення до орендованих ставків мають бути прописані у договорі оренди або додатково погоджені орендодавцем (сільською, селищною чи міською радою або районною чи обласною державною адміністрацією). Якщо цього не зроблено, то купатися, рибалити (звісно, із дотриманням правил любительського і спортивного рибальства), напувати худобу тощо можна без жодних обмежень.

Як засвідчив виступ на нараді представника одного з громадських об’єднань орендарів, навіть цю нібито цілком однозначну норму закону намагаються трактувати на свою користь. Мовляв, риболовля справді безплатна, а ось виловлена риба — приватна власність орендаря, що підлягає оплаті за встановленими ним цінами.

Отож законодавцям не зайве унормувати всі виявлені практикою спірні питання. Тим більше, що вони не обмежуються лише правом загального водокористування.

За бідного  орендаря  замовте слово

Цього року на Житомирщині передали в оренду… один ставок. Причому, як песимістично прогнозували рибоводи-практики у виступах на нараді, така ситуація зберігатиметься. Насамперед це зумовлено законодавчими перепонами. Так, на сьогодні оренду водних об’єктів можна оформити тільки через механізм земельних торгів, які має право проводити лише суб’єкт господарювання з відповідною ліцензією. Нині на всю область аж одне таке підприємство. Крім того, обов’язкова умова передачі водного об’єкта в оренду — наявність на нього паспорта, розроблення якого оплачує власник. Натомість у сільських, селищних і міських бюджетах та у кошторисі витрат облдержадміністрації коштів на це не передбачено.

Не менш проблемна ситуація із розміром орендної плати, яка раніше визначалася «за згодою сторін», а нині — згідно з формулою. Підхід справедливий, бо навряд чи нормально, коли деякі сільради передавали у користування гектар водного плеса за… 20 гривень на рік! Та тепер ситуація аж ніяк не змінилася на краще, бо, за оприлюдненими на нараді підрахунками фахівців, орендна плата на водоймах області коливатиметься у межах від 150 до 1700 гривень! Навряд чи знайдуться сміливці, які ризикнуть вкладати кошти у рибництво, коли сусідні орендарі вже оформили договори на 49(!) років за мінімальним тарифом.

Ще одна проблема, про яку мало не волали на нараді рибники, — ігнорування потужними інвесторами-сільгоспвиробниками обмежень господарської діяльності у прибережних захисних смугах. Мало того, що добрива і гербіциди змиваються у воду, що призводить до масової загибелі риби. Фактично йдеться про розграбування державної і комунальної власності, до якої, згідно зі ст. 88 ВКУ, виключно належать землі прибережних захисних смуг. Ось лише для того, щоб ця норма закону діяла, смуги мають бути відведені в натурі, на що ні бажання, ні коштів чомусь теж немає.

На тлі цього відвертого нехтування законом уже якось не випадає акцентувати на тому, що, як прозвучало на нараді, за даними статистичної звітності, торік на Житомирщині виловлено «аж» 600 тонн прісноводної риби — в середньому менше 1 тонни з кожної орендованої водойми…