Володимир Слєпцов у літературі не новачок, а його творча палітра багатогранна. Йому однаково добре вдаються поетичні й прозові речі, публіцистика. Своїх палких шанувальників мають його гуморески й дитячі вірші, чимало з яких стали піснями. Колеги по творчому цеху належно оцінили доробок полтавця, офіційно прийнявши його в свої ряди. З новоспеченим членом Національної спілки письменників України зустрівся і кореспондент «УК».

Дитячі твори письменника і поета Карлівського міського голови Володимира Слєпцова малеча слухає із задоволенням. Фото Володимира КАЛЮЖНОГО

— Пробу пера я здійснив іще в школі. Починаючи з 7 класу, писав вірші й оповідання. Мені це дуже подобалося, — розповідає Володимир Анатолійович. — Навіть одного разу в обласному конкурсі юних поетів посів третє місце за вірш «Проходить дитинство». Не полишав це заняття і в час студентської юності. Писав друзям віршовані вітання до ювілеїв і дат. І все написане збирав. А в 2000 році показав свої рукописи тодішньому начальнику відділу управління у справах преси та інформації Полтавської облдержадміністрації письменнику Юрію Дмитренку й поцікавився, чи воно чогось варте. Через рік побачили світ перші мої дві книжечки. А торік вийшла вже 10 моя збірочка віршів для дітей «Котик-чоботар», яку обласний інститут післядипломної педагогічної освіти рекомендував для використання у дошкільних навчальних закладах та початкових класах. Також у моєму арсеналі п’ять дорослих поетичних збірок, дві книжки публіцистики та книжка гумору «Березова каша з перцем».

— Ви пишете й пісні…

— Так, разом із відомим полтавським композитором Олексієм Чухраєм ми створили чимало пісень. Одну з них — «Поле, рідне поле» виконувала на своє 60-річчя незабутня Раїса Кириченко у Палаці «Україна». Дві мої пісні стали піснями року. Це «Козацька», яку виконує народний артист України Олександр Василенко і «Дружба» — співає народний артист України Віктор Шпортько. Часто вони звучать і по республіканському радіо.

Також ми з Олексієм Івановичем створили і записали на диск десять дорослих пісень на мої слова. Випустили диск із дитячими піснями, які виконує молодша група хору Українського радіо. Багато наших пісень стали лауреатами Всеукраїнського і навіть міжнародних конкурсів. Узагалі мене чомусь більше сприймають як дитячого поета.

— Адже ви — єдиний в області письменник — лауреат премії Наталі Забіли за книжки для дітей.

— Так, ця премія була мені вручена торік у Музеї української літератури, в Києві.

— А чому пишете, в основному, дитячі твори?

— Це йде від душі. Навіть мій літературний учитель, нині вже, на жаль, покійний, поет Володимир Тарасенко, визнавав, що дитячі вірші мені вдаються краще, ніж йому.

— Писати для дітей, мабуть, легше, простіше, ніж забезпечувати їх місцями в дитсадках, створювати їм умови для навчання і розвитку?

— Ми з депутатським корпусом багато робимо для того, щоб і місця в дитсадках були, і ці дитсадки були теплі та затишні. Щоб будь-якої пори року там було комфортно. Батьки можуть це підтвердити.

Також торік до Дня Незалежності відкрили в Карлівці зону відпочинку з фонтаном у центрі, яка орієнтована на наше молоде покоління. Встановили там гойдалки, лавочки, гірки. Підвели туди освітлення. І сьогодні це улюблене місце відпочинку. Хоча воно обійшлося місту недешево — 200 тисяч гривень коштував один фонтан. Але виручили місцеві підприємці.

Обладнали інший міський парк — імені Гагаріна. Там також для дітей побудовано і гойдалки, і гірки, і каруселі. В цьому році запланували два дитячих майданчики зробити. Торік на ремонти п’яти міських дитячих садків спрямували понад 600 тисяч гривень.

Коли батьки побачили, що міська влада турбується про їхніх чад, то пішли нам назустріч і запропонували свою посильну допомогу. З власної ініціативи обладнують і ремонтують приміщення, вирізають (хто може) із дерева та встановлюють на території дитсадків різні фігурки. Заходиш на подвір’я такого садочка і ніби в казку потрапляєш.

— Карлівка справді розбудовується…

— Працюємо. Щоб видно було, що в місті є господар. Запровадили роздільне збирання сміття. Цього року ще отримали від обласної ради кошти на придбання контейнерів. А за кошти нашої громади ремонтуємо дороги в місті і тротуари. 340 тисяч гривень із міського бюджету виділили на три мікрорайони. На ямковий ремонт доріг — приблизно 170 тисяч гривень. Озеленюємо місто. Працюємо над удосконаленням системи водопостачання. Торік гарячу воду у квартири у двох ключових мікрорайонах міста вже подавали цілодобово. Активно займаємося освітленням. Реалізовуємо відповідний проект вартістю 1,5 мільйона гривень. Реформуємо житлово-комунальне господарство. Бо ЖЕД, який у нас є, давно застарів і за формою, і за змістом.

— Як вам вдається поєднувати господарсько-адміністративну діяльність із літературною творчістю?

— А моя муза — не з полохливих. Коли приходить, то тільки бери ручку чи олівець і записуй готове. А ще моменти творчого натхнення, піднесення дуже допомагають у роботі, нівелюють будь-які труднощі. Як сказав поет: «Пісня нам будувати і жити допомагає». Коли написав вірш, і він мені сподобався, — відчуваю гармонію між собою і світом.

— Над чим зараз працюєте? У плані творчому?

— Зараз хочу видати ще кілька дисків пісень для дітей. Тому що в них є потреба. Про це мене просять знайомі і друзі, в яких уже з’явилися онуки. Наприклад, мій друг Юрій Копченко казав: «Я своїй онучці дав послухати твої пісні, то вона тепер мені весь час і співає, і танцює. Щоранку прокидається і каже: «Включи мені пісеньки мера!»

Я не вважаю себе професіоналом-піснярем, далекий від шоу-бізнесу. Але чув думку людей: послухавши мої дитячі твори, їм хочеться жити. А ви послухайте, що іноді транслюють для дітей навіть і по республіканському радіо. Культура, пісні наші повинні пропагувати загальнолюдські цінності. Те, на чому ми зросли: любов материнську, батьківську, родинний затишок. Тільки це збагачує нас духовно. Все інше, нас, як іржа, роз’їдає. Оці всі шоу-витребеньки. Коли в радіоефірі звучить: «піду я у садочок, наїмся черв’ячків», стає боляче за наш народ, що ми отаку гидоту слухаємо. А тим паче, що її слухають наші діти.

Тому ми з Олексієм Чухраєм та Володимиром Раковським і хочемо видати ці диски. Я вже понад сто пісень написав. Недешева це справа — видавати такі речі. Але треба це робити. Щоб нас не накрила хвиля пісенного непотребу. І ми не забули, чиї ми діти, куди йдемо і чого прагнемо.

Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ "УК"

Володимир СЛЄПЦОВ. Народився 20 травня 1961 року у м. Харкові. Закінчив Полтавський сільгоспінститут і Академію державного управління при Президентові України. Працював головним агрономом у колгоспі, начальником управління агропромислового розвитку Полтавської облдержадміністрації. Заступником голови, головою Карлівської райдержадміністрації, головою Диканської райдержадміністрації. Нинішня посада — Карлівський міський голова.