Стрічка новин вражає: у Рівненській центральній міській лікарні від ускладнень кору помер 49-річний чоловік. У Святвечір, 6 січня. Медики боролися за його життя з 24 грудня. Та марно: важка форма кору спричинила набряк головного мозку. Це другий випадок смерті від кору в Україні за кілька днів нового року. Перший трапився в Житомирі із дворічною дитиною. А 2018-го кір відправив на той світ аж 15 співвітчизників.

Не знаю, в які дзвони дзвонити і як голосно треба кричати, щоб почули всі, хто ось так легковажить власним здоров’ям і життям: не бійтеся щеплень! Не створюйте собі зайвих проблем! Адже триває ХХI століття.

— Такого сплеску захворюваності на кір, як у грудні, ще не було, — зізнається завідувач відділу Рівненського обласного лабораторного центру Віктор Мороз. — 900 випадків — це катастрофа! А за весь минулий рік на кір в області перехворіли понад три тисячі осіб, 70% з них — діти. Чимало батьків зізнавалися, що щеплення у картку дітям записували, але не робили їх насправді.

Уявляєте? Ось у чому найстрашніша маніпуляція! Кого тут карати — батьків, які, по суті, освячують важку хворобу власних дітей? Лікарів, які йдуть на службовий злочин? Як на мене, то і тих, і тих. За таке, як казав мій наставник у журналістиці Юрій Петрушко, пальці рубати треба.

Авторитетний педіатр Євген Комаровський наводить приклад: торік 1 листопада в Ізраїлі від кору померла півторарічна дитина, і це стало національною катастрофою. Тож терміново з’явився законопроект про санкції держави щодо батьків, які відмовляються робити щеплення дітям. Не кажучи вже про те, що нещеплених лікарів позбавляють роботи. Яке там віросповідання абощо!

В Україні від кору померло вже 17 людей (більшість — діти), а захворіло… близько 40 тисяч. А у відповідь — тиша!

Як таке можливо в центрі Європи в ХХI столітті і з достатньою кількістю ефективних високоякісних вакцин? Адже кір вважається ледь не середньовічною хворобою, яку давно подолали в більшості країн. Тож поодинокі випадки (як-от в Ізраїлі) можуть хіба трапитися через мігрантів із країн, не охоплених масовою імунізацією. Здогадайтеся, як у цьому контексті ставитимуться до нас, українців, не лише в Ізраїлі, де й без того жорсткі правила в’їзду.

До речі, про масову імунізацію і, відповідно, колективний імунітет. Він виробляється тоді, коли щеплено щонайменше 95% населення. Тоді вірусу ніде циркулювати. Якщо ж 50х50, як тепер у нас, тоді зовсім кепсько: хворіють та помирають і діти, й дорослі.

Нещодавно МОЗ нарешті ухвалило наказ, який забороняє відвідувати дитсадки та школи дітям, що не мають обов’язкових щеплень. Але… Пригадуєте, в чому зізнаються батьки дітей перед лицем небезпеки? Отож бо! Невідворотність покарання — ось що має нарешті з’явитися в нашій державі. Раз уже її скувала хронічна недовіра навіть до таких авторитетних лікарів, як Комаровський, що виступає за щеплення. Не зробимо цього — на нас чекає поширення дифтерії, стверджує він. А з нею значно складніше впоратися, ніж із кором.

І ще. Чому б масову імунізацію не взяти на озброєння (чи то пак на передвиборчі гасла) нашим кандидатам у Президенти? Непопулярно? Вочевидь. Але ж ідеться навіть не про електорат — про генофонд нації. Схаменіться, люди! Бо лихо нам буде!