ТАЛАНТ 

Художній керівник і головний диригент Академічного симфонічного оркестру Московської філармонії народний артист СРСР Юрій Симонов відомий у світі як митець потужного таланту, високої культури й неординарного мислення. Тож недарма прес-конференція, що передувала київському концерту видатного російського диригента в рамках гастрольного турне, присвяченого 70-літтю маестро, викликала інтерес не тільки журналістів, а й колег з Національної опери України.

Розмова справді вийшла цікавою й корисною, бо давала відповідь на важливе для багатьох питання: як досягти успіху в мистецтві? Вона виявилася "зовсім простою": в театрі треба служити, як у церкві. Коли є чистота помислів, коли ти вільний від кар'єрних і меркантильних прагнень, тоді виконуєш і творчу, і буденну роботу з любов'ю та повною самовіддачею. Саме так диригент служить Її Величності Музиці.

Ще студентом він став лауреатом другого Всесоюзного конкурсу диригентів у Москві. Перемога у 1968 році на міжнародному конкурсі в Римі принесла визнання й відкрила молодому маестро шлях у найвідоміші музичні колективи. Він майже 15 років був головним диригентом Большого театру СРСР, а також здійснював грандіозні музичні проекти на багатьох світових сценах.

З 1998 року Юрій Симонов - художній керівник і головний диригент Академічного симфонічного оркестру Московської філармонії, з яким минулого року за рейтингом національної всеросійської газети "Музыкальное обозрение" переміг у номінації "Диригент і оркестр". Саме з цим колективом і приїхав маестро до Києва.

Нині Юрій Іванович дедалі частіше відмовляється від спокусливих зарубіжних запрошень, бо, як правило, диригентові з іншої країни доводиться ставити оперу за дуже стислий термін, що не дозволяє досягти бажаної мети. А диригент вважає, що підготовка вистави має тривати не менше півроку, бо тільки вкрай ретельна робота може дати високий художній результат. Митець гірко розчарований з того, що таку практику сьогодні втрачено в Большому театрі, де нині надмірно вклоняються зарубіжним виконавцям, забувши про необхідне вимогливе ставлення до них. І щоб українці не повторили цей сумний досвід, порадив, маючи на увазі Національну оперу: "Бережіть свій театр!".

Маестро підкреслює, що він - прихильник німецької школи диригування, а найважливіше для нього - осягнути задум композитора. І після таких слів можна було сподіватися, що під час концерту публіка побачить за пультом людину сувору, врівноважену й зосереджену на дотриманні класичних канонів. Проте Юрій Іванович просто вразив багатьох своїм темпераментом й широкою амплітудою рухів, в яких майже балетна плавність змінювалася гротесковою ламаністю жесту, м'яка заокругленість - владною жорсткістю рук вершника, що посилає коня в галоп і мечем звільняє шлях від ворогів.

Глядачі після виконання програми концерту довго не відпускали маестро та його музикантів зі сцени і "на біс" одержали в подарунок кілька яскравих танцювальних творів, а з ними - піднесений і радісний настрій.