Читати — задоволення не з дешевих. Це одна з причин, чому значна частина громадян надає перевагу електронній книжці. Коштує вона «кусючо», однак приблизно півроку-рік читання — і гроші, так би мовити, відбиті. Закачати будь-який витвір мистецтва — лічені секунди. Головне — безкоштовно, а це хоч трохи гріє совість, яка може дошкуляти за тисячу, віддану на Е-книжку.

Сама я все-таки належу до старої школи книгочитання. Бо вважаю електронну книжку винятково практичною, і не більше. До паперової її не прирівняти: різні відчуття, емоції, запах. Хіба може шматок пластику пахнути так само добре, як і новенька щойно придбана книжечка або стара бібліотечна книженція? Ніколи. Найбільша перевага традиційної книжки — те, що перечитуючи її після когось (або після себе), можна натрапити на цікаві (цінні) помітки, підкреслені цитати. Та навіть на пляму від чаю — й вона може здатися прекрасною. Електронний девайс від такої плями хіба що зіпсується.

З другого боку, ціни на паперові книжки наче показилися (і продовжують казитися). Видавці, мабуть, прагнуть відбити гіпотетичні втрати, яких їм завдали електронні конкуренти. Останні мої відвідини ринку «Петрівка» змусили замислитися над тим, чи хочу й надалі накопичувати власну бібліотеку. Справді, я — літературний шопоголік, передусім полюю на новинки і сучукрліт. Однак цього разу, походжаючи поміж рядами найпопулярнішого книжкового ринку з незначними накопиченнями в кишені, вже не вперше собі відмовила в майже омріяних примірниках. Чи не вчетверте, з величезною надією на те, що ціна впала, я питала за «Мальву Ланду» Юрія Винничука — знову невдача, ті самі 70 гривень. Удруге гортала хіт сезону «Несподівана вакансія» Джоан Роулінг — 80 гривень. Ще потримала в руках свіжонадруковану «Смерть малороса, або Ніч перед Трійцею» Антіна Мухарського — 50 гривень — але ж тоненька, таку читаю за день.

Тепер шкодую, що не придбала останню, бо уявляю, як улітку цей самий примірник коштуватиме на 10–15 гривень дорожче (питання: чому?). На книжки попередніх років, котрі, здається, вже всі (майже всі) прочитали, жодних тобі знижок. Наприклад, торік примірники Марії Матіос коштували не більш як 35 гривень, цьогоріч діапазон не змінився. Так само і з Ірен Роздобудько, Оксаною Забужко, Сергієм Жаданом, Юрієм Іздриком…

Крик душі книголюба. На перший погляд може здатися: що там ті 35–80 гривень? Справді, для разової покупки це більш-менш нормальні цифри. Але для того, хто читає постійно, за один-чотири дні йде за новою книжкою, це великі гроші. Що казати про студентство! Тож шановні видавництва, книгарні і продавці, надолужуючи втрачені статки, ви ще дужче схиляєте активну читацьку аудиторію зраджувати вашому дітищу з убогим електронним. А нам, тим читачам, ще «старої школи», це робити ой як не хочеться. Нам любі «живі» книжки, чому ж ми вам не любі?