Днями представники Національної асоціації адвокатів (НААУ) висунули серйозні звинувачення щодо неефективного використання бюджетних коштів Координаційним центром з надання правової допомоги. Інші звинувачення стосувалися несправедливого розподілу справ між адвокатами, які захищають клієнтів у судах. Мовляв, одні правники протягом року отримують лише одну справу, а інші — більш як 400. На думку адвокатської спільноти, це свідчить про корупцію. 

Керівництво Координаційного центру переконує, що інформація, поширена НААУ щодо неефективного використання бюджетних коштів, неправдива. Безпідставним називають і звинувачення щодо розподілу справ. Адже цей розподіл не повинен бути рівномірним, оскільки адвокати, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, мають ще й приватну практику, тому не  завжди погоджуються взяти безоплатну справу в певний час. До того ж таких правників багато у великих містах і мало у сільських районах, тож зрозуміло, що в того, хто працює один на кілька районів, більше навантаження. Хто правий, а хто ні, дізнавався «УК».

«Громадськість має право стежити за розподілом бюджетних коштів»

Валентин ГВОЗДІЙ,
заступник голови Національної асоціації адвокатів України:

— Система безоплатної правової допомоги (БПД) в Україні не демократична, вона побудована в інтересах держави, а не громадян. У 2013 році лише 57% річного бюджету БПД було скеровано на оплату роботи адвокатів і 43% — на утримання самих центрів. В 2014 році приблизно 45% — на утримання органів. Цього року сума цих витрат зростає.

Також щороку збільшується кількість працівників таких центрів. Їх чисельність зростає в геометричній прогресії: нині створено 100 координаційних центрів у всій Україні, в кожному з яких — від 3 до 15 працівників. При цьому переважно керівники координаційних центрів — люди без вищої юридичної освіти. Нас це дуже турбує. На думку адвокатів, це неприпустимо. На тлі зростання вартості утримання цих центрів збільшується армія чиновників, а обсяг виплат адвокатам зменшується.

Візьмімо за приклад Дніпропетровську та Одеську області: в 2013 році адвокатам, які надають БПД, було виплачено майже 4 мільйони гривень, через рік ця сума зменшилася до приблизно 3 мільйонів. Тож сума витрат на центри зростає, а обсяг виплат на забезпечення самої правової допомоги зменшується. Такий дисбаланс не може зберігатися.

Проте особливо нас турбує неефективне використання бюджетних коштів. Минулого місяця відбулися торги, за результатами яких 25 мільйонів гривень надано на ремонт одного із приміщень Мін’юсту (вул. Артема). Не думаю, що тоді, коли у країні надзвичайно складна соціальна ситуація, доцільно спрямовувати мільйон євро на ремонт приміщення.

Також, за даними координаційного центру, планують витратити 32 мільйони на закупівлю офісної оргтехніки та іншого обладнання, телефонів, ксероксів тощо. Зокрема, придбано надсучасні АТС із підключенням до стільникових мереж, відеотелефони, які є найдорожчою технікою із запропонованої лінійки. Тобто купують дорогу техніку саме для чиновників, а не адвокатів, які надають БПД. Працівники цих центрів не надають БПД, це роблять адвокати.

Але найстрашніше — це непрозорість розподілу працівниками координаційних центрів справ серед адвокатів. Наведу кілька красномовних прикладів. У Дніпропетровській області один адвокат отримав одне доручення, а інший — 170. Так маємо дисбаланс у 170 разів. Полтавщина нас просто шокувала. Наприклад, адвокат Яна Мільгевська отримала 451 доручення, а це 451 клієнт. Якщо порахувати, то цей адвокат витрачав менш як 5 годин на роботу з одним клієнтом. Постає запитання: чи може вона якісно захищати? В Одеській області такий самий дисбаланс: адвокат Олександр Погорілий отримав 237 доручень, а Вадим Черницький  — одне.

Не знаю причини такого стану справ, але ці цифри говорять самі за себе. Не думаю, що інші адвокати відмовляються брати доручення. Колеги-адвокати, які надають БПД, скаржаться, що доручення розподіляють у ручному режимі, перспективні справи віддають тому, кому вважають за потрібне, іншим — важкі. Тобто ті, які в майбутньому не дадуть адвокатові бажаного доходу.

Думаю, що адвокат, аби отримати побільше доручень, може дослухатися до порад чи побажань керівника координаційного центру щодо ведення конкретної справи.

Уся наведена інформація є у відкритому доступі. Ми як представники громадськості не маємо повноважень розпоряджатися бюджетними коштами, але висловлювати власне ставлення до їх розподілу маємо право. І не лише хочемо, щоб державні кошти використовувались ефективно, а й щоб систему безоплатної правової допомоги було змінено. Адже в нинішньому вигляді вона становить загрозу правам людини через тоталітарний контроль держави. З одного боку, держава обвинувачує громадянина, а з іншого — вона ж його і захищає. При цьому сама держава відбирає, залучає, оплачує, розподіляє справи, як вважає за потрібне. Хіба це не є інструментом корупційного ризику?! 

«Систему безоплатної правової допомоги хочуть навмисне дискредитувати»

Андрій ВИШНЕВСЬКИЙ,
директор Координаційного центру з надання правової допомоги:

– Наведені дані щодо фінансування не відповідають дійсності. Так, у 2013 році на оплату роботи адвокатів було спрямовано 60,6% поточних видатків, а на забезпечення функціонування центрів — 39,4%. У 2014 році — 69,1% і 30,9% відповідно. Видатки на оплату послуг адвокатів за надання БПД зростають щороку, і з 2012 по 2015-й зросли у 105 разів: з 1160,6 тисячі гривень до 122 390 тисяч.

Інформація з Одеської та Дніпропетровської областей також не відповідає дійсності. В обох випадках видатки на оплату послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають БПД, у 2014 році зросли порівняно з 2013 р. у 2,5 та 2,8 раза відповідно.

Плануючи бюджет і розподіляючи фінансування між суб’єктами надання БПД, враховують те, що цими суб’єктами є і адвокати, і самі центри. При цьому саме штатні юристи центрів, а не адвокати найчастіше здійснюють попереднє консультування клієнтів, представництво їхніх інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, складання процесуальних документів.

Адвоката призначають людині лише тоді, коли є потреба представництва у суді. Про це свідчать і цифри: з 13 тисяч осіб, які звернулися до центрів з 1 липня 2015 року, лише 2,5 тисячі було призначено адвокатів, решті правову допомогу надавали безпосередньо юристи. Для керівників центрів не існує ні нагальної потреби, ні законодавчої вимоги мати вищу юридичну освіту, а тим більше — адвокатське свідоцтво. Їхнє головне завдання — управління людськими, інформаційними та фінансовими ресурсами. 68 % керівників центрів таки мають вищу юридичну освіту. Крім того, директорів новостворених 100 місцевих центрів підбирали на відкритому конкурсі.

Звинувачення у неефективному використанні державних коштів безпідставне. Згідно із затвердженим Мін’юстом планом заходів розвитку системи надання БПД, 7 вересня було оголошено відкриті торги на суму 22,2 мільйона гривень, але не для ремонту приміщення Мін’юсту, а для реконструкції приміщення модельного центру з надання БПД, який одночасно виконуватиме функції одного зі столичних місцевих центрів. Крім того, у ньому проводитимуть навчання, стажування, заходи з обміну досвідом між адвокатами і працівниками центрів тощо. Вартість реконструкції визначено відповідно до проектної документації, яка, за висновком державної експертизи, повністю відповідає будівельним нормам.

Щодо комп’ютерного обладнання та оргтехніки, то відповідно до плану його закуплено на 19,6 мільйона гривень. При цьому нам вдалося заощадити 4,4 мільйона гривень бюджетних коштів. Придбано лише техніку, яка мінімально необхідна для якісного обслуговування клієнтів.

Стосовно закиду про несправедливий розподіл справ між адвокатами. Маю зауважити, що такий розподіл не може і не повинен бути рівномірним з об’єктивних причин. Адвокати, які надають БПД, паралельно мають приватну практику, і це впливає на їхню готовність брати доручення від центру в конкретний період. Територіальний розподіл адвокатів нерівномірний: їх багато у великих містах і дуже мало або немає у сільських районах. Очевидно, якщо один адвокат обслуговує територію кількох районів, у нього завжди буде велике навантаження.

До речі, адвокат Погорілий у 2013—2014 роках був «монополістом» в Ізмаїльському районі Одеської області й отримував усі доручення у ньому. 2015 року вдалося залучити до роботи в цьому районі ще двох адвокатів, і тепер кожен з них отримує по третині доручень.

Є адвокати, які не бажають надавати БПД регулярно, але погоджуються брати окремі справи.

Для забезпечення максимальної прозорості у розподілі справ з 1 вересня 2014 року ми оприлюднюємо кількість доручень, виданих кожному адвокатові, і суму виплачених йому коштів. Завдяки цьому вдалося виявити ситуацію з адвокатом Мільгевською. Після цього було проведено внутрішній аудит діяльності регіонального центру в Полтавській області, за результатами якого виявлено інші порушення та недоліки, що стало однією з причин звільнення директора цього центру.

Такі внутрішні аудити ми проводимо регулярно (звіти у відкритому доступі на сайті Координаційного центру).

Насамкінець щодо звинувачення в тому, що адвокати, аби отримати якнайбільше доручень, дослухаються порад керівництва центру, то це не відповідає дійсності. Нині призначення адвокатів відбувається через центри, незалежні від слідства і прокуратури. 

Від редакції. Важливо, що центри не є адвокатськими об’єднаннями, тому навіть теоретично не може виникнути конфлікт між інтересами різних клієнтів. Центр від імені держави виступає замовником послуг адвокатів в інтересах клієнта, й у його посадових осіб не те що немає причин змовитися зі слідчим, навпаки, є велика мотивація підтримувати репутацію незалежної, політично неупередженої державної агенції, що співпрацює виключно із сумлінними та професійними адвокатами.

Загальновідомо, що напередодні виборів пристрасті в суспільстві вирують. У ЗМІ дедалі частіше з’являється інформація про викриття корупціонерів. Паралельно інформаційний простір потрясають різноманітні викриття представниками громадських організацій, які чомусь почали активно працювати лише напередодні виборів. До цього про їхнє існування більшість українців навіть не підозрювала або ж вони не проводили активну інформаційну кампанію проти когось. Трапляється, що організації працювали, але викривальну діяльність активізують паралельно з виборчою кампанією. Інформація, чому викриття проводять проти тієї чи іншої державної структури або чиновника, зазвичай залишається за лаштунками. А на запитання, чому саме, відповідають: мовляв, ми свідомі громадяни, і нас турбує такий стан справ.

Щодо звинувачень Національної асоціації адвокатів стосовно Координаційного центру з надання правової допомоги, то тут, дивлячись на одні й ті самі цифри та аналізуючи ідентичну інформацію, кожен бачить те, що хоче. Але не можна не зазначити, що координаційний центр відкритий до спілкування і не боїться відповідати на гострі запитання.