Ще до снігового «армагедону», з яким у Києві не впоралися й досі, всю зиму середмістя столиці, ніби густою павутиною, обплутане біло-червоними стрічками. Не киянам і тим, хто давно не був у місті, варто пояснити: так у столиці «переймаються» безпекою перехожих. Замість того, щоб скинути з дахів сніг чи збити бурульки, будинки ще після першого снігопаду підперезали стрічками, яких не знімають і досі. Мовляв, якщо тобі на голову щось звалиться, комунальні служби тут ні при чому. Вони ж застерігали, а пішохід проігнорував їхню «турботу»…

Те, що пройти можна тільки під будинком і ніяк інакше, нікого не турбує. Адже ні по припаркованих на тротуарах автівках, ні проїжджою частиною шляху собі не прокладеш. Однак комунальники цим не переймаються. У деяких місцях, як, приміром, у сусідньому з Кабміном будинку на вулиці Інститутський, ще й файлики розвісили з попередженнями про небезпеку. Однак за всю зиму жодного разу снігу з даху не скидали. І дарма, що за весь цей час було лише два великих снігопади.

Навіть вулиця Ярославів вал, де після першої ж негоди смертельно травмувало жінку, нічим не відрізняється від решти: з першого до останнього будинку — суцільні «стрічки безпеки». Про околиці годі й говорити. Приміром, у Дніпровському районі є така собі нічим не примітна вулиця Новаторів. Тут дістатися до двох багатоповерхівок, які вклинюються в приватний сектор, велика проблема. Передусім тому, що двірник чомусь чистить тільки стежечку між двома цими будинками, якою майже ніхто не ходить. Та ще розгрібає лазик від сміттєпроводу до сміттєзбірника, яким сам ходить. Решта його не обходить. Причому до такої міри, що навіть сіллю не посипає.

Далі за прибудинковою територією — нічийна, яку ніхто ніколи не чистить, а за нею — сквер. Тут за доріжки беруться лише  тоді, коли втоптаний сніг стає каменем. Його довбають по одному квадратному метрові за день. Або ж якщо випаде легенький сніжок і трішки припорошить цей лід, давши можливість хоч якось пересуватися, звідкіля не візьмись з’являється тракторець із мітлою. Після такої зачистки усі стежки виблискують на сонці, наче ковзанка. А снігопад, який минулими вихідними засипав столицю, без будь-яких перебільшень, по самісінькі вуха, взагалі показав, на що здатні, чи то пак – не здатні наші комунальники…

І хоч куди звертайся, і хоч кого проси — нічого не допоможе. Дарма що кілька сотень людей з уже згаданих будинків і тих, що йдуть на роботу в промислову зону, щодня «ковзаються» цим шляхом. За віщо люди платять по півтори сотні гривень з кожної квартири за прибирання прибудинкової території, важко сказати.

Голова району навіть не потрапив під «роздачу», коли за погане прибирання вулиць звільнили трьох його колег. Щоправда, опісля сам написав заяву про звільнення. Однак навряд чи через забутий його адміністрацією  мікрорайон, адже там  навіть не знають, яке відомство і за яку частину 300-метрового  шляху відповідає.

Після березневого снігопаду величезний мікрорайон Стара Дарниця–ДВРЗ узагалі виявився відрізаним від цивілізації – трамваї не пустили навіть на п’яту добу після снігопаду. Нікому й на думку не спало замінити їх, скажімо, автобусами, знявши з центру міста, де все розчищено, є багато інших видів транспорту і найголовніше – найгустіша мережа метро